Постанова № 21414543, 20.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

20.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/9684/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представників позивача Карпенко О.В., Коленко О.В.,

представників відповідача Сороки В.М., Пільчуй В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства „Стіл-груп” до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-виробниче підприємство „Стіл-груп” (далі ПНВП „Стіл-груп”, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (далі ДПІ у м.Дніпродзержинську, відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську № 0000722301 від 22.03.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідно до фактів, викладених в акті перевірки, відповідач не визнає суму податкового кредиту, задекларованого позивачем за серпень 2010 року при здійсненні правових відносин з ПП «Гелей». Таке рішення відповідач мотивує тим, що правочини з ПП «Гелей» не спрямовані на реальне настання наслідків. Припущення відповідача про відсутність реальної господарської операції базується лише на тому, що ПП «Гелей» мало взаємовідносини з «податковими ямами» (ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей»). При цьому відповідачем не враховано, що в спірному періоді (серпень 2010 року) ПП «Гелей» здійснювались господарські операції, крім вказаних відповідачем «податкових ям» та позивачем ще з 23 суб'єктами господарювання. Позивачу від ПП «Гелей» стало відомо, що товари, придбані ПП «Гелей» у ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» (на які посилається відповідач в акті перевірки, як на «податкові ями») за договорами поставок № 230 від 02.08.2010 року та № 214 від 02.08.2010 року були повернуті через недоброякісність, про що було зазначено в уточнюючій декларації, поданій до податкового органу. Таким чином, відповідачем не доведений зв'язок між господарськими операціями ПП «Гелей» з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» та поставкою товару від ПП «Гелей» позивачу. Позивачем надані всі необхідні документи, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон №168), завірені належним чином, про що прямо зазначається в акті перевірки (стор. 15). Крім того, додатково були надані наступні документи: акт № 11 від 02.08.2010 року про походження брухту та відходів кольорових металів і сплавів; посвідчення № 24152 про радіологічну безпечність та вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів; паспорт якості лому від 02.08.2010 року. Більш того, результатами перевірки (стор. 17) встановлено, що вищевказаний брухт (придбаний позивачем у ПП «Гелей») використаний для виробництва алюмінію вторинного АВ-87 в чушках, а в подальшому виготовлена продукція реалізована на адресу ВАТ «Алчевський металургійний комбінат». Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Керуючись даною статтею відповідач вважає правочин між позивачем та ПП «Гелей» нікчемним, так як він нібито не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Проте, такий висновок прямо суперечить фактам, викладеним в самому ж акті перевірки. Договір з ПП «Гелей» був укладений з метою придбання брухту металів для подальшого використання його при виготовленні власної продукції та її реалізації. В акті достовірно встановлено, що брухт був фактично придбаний (є докази його поставки, документи, що підтверджують якісні характеристики конкретної партії, транспортування та оплати) та використаний в господарській діяльності ПНВП „Стіл-груп”. Отже, правочин з ПП «Гелей» був не просто спрямований на настання реальних наслідків, а фактично вчинений сторонами. В акті перевірки відповідач робить висновок про те, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди, у зв'язку з відносинами з ПП «Гелей». Таке рішення відповідач мотивує тим, що ПП «Гелей» знаходиться в розшуку, скасовано його свідоцтво платника ПДВ. В акті перевірки зазначено, що наказ про призначення перевірки ПП «Гелей» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська був виданий 12.01.2011 року, внаслідок чого скасовано його свідоцтво платника ПДВ, а також зазначено, що ПП «Гелей» знаходиться в розшуку з 10.11.2010 року (стор. 14). Таким чином, в серпні 2010 року ПП «Гелей» було зареєстровано, як платник ПДВ та, відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 мало право на нарахування ПДВ та на складання податкової накладної. Більш того, позивач, на момент здійснення господарської операції перевірив дійсність реєстрації ПП «Гелей» як платника ПДВ, згідно бази даних АІС «РПП» на офіційному сайті ДПА України. Відповідачем не доведені належним чином факти, викладені в акті перевірки, висновки грунтуються лише на його припущеннях. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представники відповідача надали письмові заперечення, в яких зазначили, що за наслідками перевірки, ПНВП «Стіл-груп» донарахована сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню до плати в бюджет по декларації з ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 27664,00 грн. В серпні 2010 року ППВП «Стіл-груп» було проведено фінансово - господарські операції з ПП «Гелей», які було віднесено до податкового кредиту за період серпень 2010 року. До поданої ПНВП «Стіл-Груп» до ДПІ у м. Дніпродзержинську податкової декларації з ПДВ за вказаний період, позивачем надано додаток №5, в якому задекларовано ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Гелей» в сумі 27664,00 грн. ДПІ у м.Дніпродзержинську по даному постачальнику від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гелей», з питання дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року (акт від 26.01.2011 року №76/233/34499741). Вказаним актом перевірки встановлено взаємовідносини ПНВП «Стіл-груп» (покупець) із ПП «Гелей» (продавець) у серпні 2010р., встановлено укладення останнім у серпні 2010р. нікчемних правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей від суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності: ТОВ "Елфра Дисплей" та ТОВ "Е-Восток Україна". Тобто, в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна» - ПП «Гелей» та ТОВ «Елфра Дисплей» - ПП «Гелей». Встановлено, що ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дісплей» знаходяться в розшуку, порушено кримінальні справи, скасовано свідоцтва платника ПДВ, не надано документів до перевірки - тобто, вказані підприємства мають ознаки «фіктивності». Крім того, згідно бази даних АІС «РПП» ПП «Гелей» мас стал «8» - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Відповідно АРМу „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" у ПП «Гелей» встановлено завищення податкового кредиту по контрагентам ТОВ „Елфра Дисплей" та ТОВ „Е-Восток Україна". Зазначене відхилення виникло внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по контрагентам ТОВ „Елфра Дисплей" та ТОВ „Е-Восток Україна", яким анульовано свідоцтва платника ПДВ (акти про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 05.05.2010 №171/1/15-3 та №173/1/15-7). Виходячи з вищевикладеного, операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна» - ПП «Гелей» та ТОВ «Елфра Дісплей» - ПП «Гелей» не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Дані факти унеможливлюють та не надають законних підстав, для прийняття рішення органами ДПС щодо підтвердження достовірності факту формування податкового кредиту ПНВП «Стіл-груп» по деклараціям за серпень 2010р. по взаємовідносинах з ПП «Гелей» «на предмет коректності» - лому в асортименті на суму ПДВ за серпень 2010р. у розмірі 27664,00грн. ПНВП«Стіл-груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди при придбанні товарів від ПП «Гелей» по ланцюгу придбання від ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», збільшивши суми податкового кредиту за серпень 2010року. Доводи ПНВП «Стіл-груп», що товари придбані ПП «Гелей» у ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» були повернуті через недоброякісність, про було зазначено в уточнюючій декларації до податкового органу, не відповідає дійсності. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 19.09.2011 року вбачається, що ПП «Гелей» не подавало ніяких уточнюючих декларацій.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПНВП „Стіл-груп” зареєстрованого виконкомом Заводської райради м.Дніпродзержинська 23.01.1997 р., перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м.Дніпродзержинську, зареєстровано платником ПДВ. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є виробництво алюмінію, виробництво інших кольорових металів та окремих виробів з них (а.с.63).

ДПІ у м.Дніпродзержинську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПНВП „Стіл-груп” з питань правомірності включення до складу податкового кредиту у серпні 2010 року суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП „Гелей”, що вплинуло на суму податкового кредиту серпня 2010 року. За наслідком перевірки відповідачем 02.03.2011 р. складено Акт №1152/50/23-4/24441045 (а.с.8-25), в якому встановлено порушення ПНВП „Стіл-груп” ч.5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг) та п.1.3 ст.1, п.п7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168, внаслідок чого ПНВП «Стіл-груп» донараховується сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації з ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 27664,00 грн. В обґрунтування зазначених висновків акту перевірки покладено наступне: ПНВП «Стіп-груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди при придбанні брухт алюмінію від ПП «Гелей» по ланцюгу придбання від ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна», з метою збільшення суми податкового кредиту та зменшення суми ПДВ, яка підлягала до сплати в бюджет по декларації з ПДВ за серпень 2010 року на суму 27664,00 грн.

22.03.2011 р. ДПІ у м.Дніпродзержинську на підставі акту №1152/50/23-4/24441045 від 02.03.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722301, яким згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення п.1.3 ст.1, п.п7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем ПДВ: за основним платежем на 27664,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6916,00 грн. (а.с.7).

Позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкове повідомлення-рішення шляхом подання до ДПА у Дніпропетровській області первинної скарги та до ДПА України повторної скарги, за наслідком розгляду яких ДПА у Дніпропетровській області та ДПА України оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.110-114).

В судовому засіданні встановлено, що 03.01.2008 р. між ПНВП „Стіл-груп” (покупець) та ПП „Гелей” (постачальник) укладено договір поставки №03/01/1 від (а.с.30-31), за умовами якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити лом алюмінію, алюмінієві сплави. Строк дії договору по 31.12.2012 р.

Контрагент позивача ПП „Гелей” зареєстровано виконкомом Дніпропетровської міської ради 14.07.2006 р., керівник Куліков О.С. (а.с.41,43). Згідно ліцензії Міністерства промислової політики України серії АВ №305686, виданої ПП „Гелей” 06.03.2007 р. зі строком дії по 06.03.2012 р., ПП „Гелей” має право здійснювати діяльність з заготівлі та переробки металобрухту кольорових металів (а.с.42). ДПІ у Бабушкінському районі 04.08.2006 р. видано ПП „Гелей” свідоцтво №04037284 про реєстрацію платником ПДВ (а.с.40).

02.08.2010 р. ПНВП „Стіл-груп” в межах договору поставки №03/01/1 від 03.01.2008 р. отримало від ПП „Гелей” згідно видаткової накладної №080209 від 02.08.2010 р. (а.с.33) та товарно-транспортної накладної від 02.08.2010 р. (а.с.37) лом алюмінію у кількості 14,560 тн. на загальну суму 165984,00 грн., в тому числі ПДВ 27664,00 грн. Разом з товаром та супровідними документами позивач отримав акт№11 від 02.08.2010 р. про походження брухту та відходів кольорових металів і сплавів, посвідчення №24152 про радіологічну безпечність та вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів, акт до накладної №080209, паспорт якості лому (а.с.38,39). ПП „Гелей” 02.08.2010 р. виписано позивачу податкову накладну №080209 (а.с.34). Позивачем здійснено оплату отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення №79 від 07.09.2010 р.(а.с.35) та №87 від 15.09.2010 р. (а.с.36).

При оприбуткуванні товару позивачем здійснено запис до Книги обліку реєстрації актів приймання-передачі лому та відходів кольорових (чорних) металів (а.с.156); проведено перевірку на вибухонебезпечність отриманого лому, про що здійснено запис до відповідної Книги обліку реєстрації результатів перевірки вхідного контролю на вибухонебезпечність лому та відходів кольорових (чорних) металів (а.с.155); проведено вхідний радіаційний контроль, про що здійснено запис в Журналі №3 реєстрації результатів вхідного радіаційного контролю металобрухту (а.с.157).

Отриманий від ПП „Гелей” лом алюмінію був перероблений ПНВП „Стіл-груп” в алюмінієву чушку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію акту переробки лому в алюмінієву чушку від 10.08.2010 р. (а.с.127) та журналу плавок (а.с.126).

Алюміній вторинний АВ-87 в чушках згідно специфікації №16 від 16.08.2010 р. (а.с.129) до договору №015-1314 від 14.07.2008 р. (а.с.128) був проданий позивачем ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, про що свідчать видаткова накладна №19/08 від 19.08.2010 р.(а.с.134), товарно-транспортна накладна від 19.08.2010 р. (а.с.132), податкова накладна №25 від 17.08.2010 р. (а.с.133) та платіжні доручення ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” №8607 від 16.08.2010 р. (а.с.130) і №8663 від 17.08.2010 р. (а.с.131).

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між між ПНВП „Стіл-груп” (покупець) та ПП „Гелей” (постачальник) оформлена належним чином: договір поставки підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосубєктності. Спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з поставки позивачу лому алюмінію виконаний сторонами в повному обсязі: доставка товару підтверджена належними первинними товаросупровідними та транспортними документами; якості лому підтверджена документами постачальника та вхідним контролем покупця; позивачем здійснена повна оплата товару. ПНВП „Стіл-груп” використано лом у власній господарській діяльності шляхом переробки у алюмінієву чушку, яка було в подальшому продана ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” з оформленням необхідних первинних документів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ПП „Гелей” до ПНВП „Стіл-груп” лому алюмінію, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ПП „Гелей” під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ „Е-Восток Україна” та ТОВ „Елфра Дисплей” за серпень 2010 р” №76/233/34499741 від 26.01.2011 р. (а.с.80-98), оскільки висновку зазначеного акту не спростовують дійсність укладеного між ПП „Гелей” та ПНВП „Стіл-груп” правочину щодо поставки лому алюмінію.

Як зазначалось вище, 02.08.2010 р. ПП „Гелей” виписано позивачу податкову накладну №080209 (а.с.34). На час виписки податкової накладної ПП „Гелей” було зареєстровано платником ПДВ. ПНВП „Стіл-груп” за податковою накладною ПП „Гелей” №080209 від 02.08.2010 р. включено ПДВ у сумі 27664,00 грн. до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за 8 міс. 2010 р. (а.с.26-29).

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

На підставі п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представниками відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операції з ПП „Гелей”. Також, в судовому засіданні не спростовано факт того, що на час виписки податкової накладної ПП „Гелей” було зареєстровано платником ПДВ і виписана податкова накладна має всі необхідні реквізити.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, виписаної ПП „Гелей”.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ПНВП „Стіл-груп” по операції з придбання товару від ПП „Гелей”, що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2011 року № 0000722301 грошового зобовязання з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську № 0000722301 від 22.03.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 листопада 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >М.В. Бондар

< Текст >