Постанова № 21414279, 17.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

17.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/10393/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича <Текст > при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача Казанцевої В.Л. представника відповідача Загноя А.О.< ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" про стягнення заборгованості в сумі 837404,16 грн. ВСТАНОВИВ: Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду із адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури", в якому просить стягнути з відповідача в доход держави 837404,16 грн. вартості товару, одержаного на виконання договору від 30.07.2010р. № 36/10. Позовні вимоги обґрунтовано у адміністративному позові від 17.08.2011р. Представник позивача, що зявився у судове засідання, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 76/233/33382578 від 04.02.11р. та у довідці про результати документальної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» № 232/232/03326877 від 18.02.11р., Нікопольською ОДПІ зроблені висновки без дослідження всіх матеріалів, наявних у відповідача, що могли бути надані податковій з метою отримання повної інформації стосовно діяльності Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури». Зазначив, що обставини, викладені позивачем, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договір № 36/10 від 30.07.201 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод трубопровідної арматури" та ТОВ «ТС-Фактор»на поставку продукції виробничо-технічного призначення загальною вартістю 837404,16 грн., нікчемним на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для стягнення отриманої за цим договором вартості товару.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, допитавши свідків, зясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Нікопольською ОДПІ була отримана постанова ст. слідчого у ОВС СГ ПМ ДПА у Дніпропетровській області майора податкової міліції Зубко М.М. від 10.01.2011р. по кримінальній справі № 99106210 про проведення позапланової документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., в ході якої Нікопольську ОДПІ зобов'язано перевірити правильність та обґрунтованість формування валових витрат і податкового кредиту у схемі штучного нарощування валових витрат та податкового кредиту, документально оформленого як операції придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств, у ланцюгу яких початково є TOB «Елфра Дисплей»(код 33743908), TOB «Е-Восток Україна»(код 34478763), TOB «ТС-Фактор»(код 33382578), а кінцевим вигодонабувачем виступає ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури»(код 03326877).

На адресу Нікопольської ОДПІ листом №4089/7/23-321 від 04.02.2011р. був направлений акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.02.2011р. №73/233/33382578 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток га ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС- Фактор», код ja ЄДРПОУ 33382578 з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з TOB «Е-Восток Україна»(ЄДРПОУ 34478763) та TOB «Елфра Дисплей»(ЄДРПОУ 33743908) за серпень 2010 року».

Згідно висновків вказаного акту, невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення TOB «ТС-Фактор»(код ЄДРПОУ 33382578) ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (код ЄДРПОУ 03326877).

На підставі постанови ст. слідчого у ОВС СГ ПМ ДПА у Дніпропетровській області майора податкової міліції Зубко М.М. від 10.01.2011р. по кримінальній справі № 99106210 про проведення позапланової документальної перевірки, наказу № 100 від 07.02.2011р «Про проведення позапланової перевірки ВАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури»та направлення № 42/232 від 07,02.2011р., виданих Нікопольською ОДПІ, керуючись п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Нікопольської ОДПІ у період з 07.02.11 по 11.02.11 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні за серпень 2010 року фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «ТС-Фактор»(код ЄДРПОУ 33382578).

За наслідками перевірки Нікопольською ОДПІ складено довідку № 232/232/03326877 від 18.02.2011р, відповідно до висновків якої ТОВ «ТС-Фактор»було порушено ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод трубопровідної арматури».

В ході перевірки було встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод трубопровідної арматури»(далі - ВАТ «НЗТА», або Покупець, або Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС-Фактор»(далі - TOB «ТС-Фактор», або Постачальник) був укладений договір № 36/10 від 30.07.2010р. на поставку продукції виробничо-технічного призначення загальною вартістю 837 404,16 гри. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору TOB «ТС-Фактор»надало ВАТ «НЗТА»наступні видаткові накладні: 1) видаткова накладна від 02.08.2010 року № 7280208 на поставку комплекту деталей для засувки 30ч906 бр ДУ 600 на загальну суму 309 403,97 грн. та 2) видаткова накладна від 18.08.2010 року № 7281808 на поставку комплекту деталей для засувки 30ч906 бр ДУ 600 на загальну суму 528 000,00 грн.

Відповідно до умов договору № 36/10, поставка здійснювалась автомобільним транспортом TOB «ТС-Фактор»на умовах - склад Покупця». Продукція була доставлена до центрального матеріального складу «Публічного акціонерного товариства», що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Сагайдачного, 3.

Розрахунки між ВАТ «НЗТА»та TOB «ТС-Фактор»за поставлений товар були проведені згідно платіжних доручень від 30.08.2010р. № 1796 на суму 309 403,97 грн., від 14.09.2010р. № 1962 на суму 19 536,0 грн., від 16.09.2010 року № 1976 на суму 508 464,19 грн. всього на суму 837 404,16 грн.

На виконання умов договору TOB «ТС-Фактор»надало ВАТ «НЗТА»наступні податкові накладні: 1) податкова накладна від 02.08.2010 року № 7280208 на поставку комплекту деталей для засувки 30ч906 бр ДУ 600 на загальну суму 309 403,97грн. та 2) податкова накладна від 18.08.2010 року № 7281808 на поставку комплекту деталей для засувки 30ч906 бр ДУ 600 на загальну суму 528 000,00 грн.

Згідно картки складського обліку матеріалів № 8549 комплект запчастин на засувку 30ч 906 бр DN 600 в кількості 463 шт. (комплект для 7 засувок) були взяті на облік 02.08.2010 року, а в кількості 792 шт. (комплект для 12 засувок) були взяті на облік 18.08.2010 року.

Згідно заборної карти 730/1793 та 713/1773 комплект запчастин на засувку 30ч 906 бр DN 600 у кількості 1255 шт. був переданий до механоскладального цеху для зборки вищевказаної засувки. Відповідно до нарядів № 1 та № 4 за серпень 2010 року працівниками механоскладального цеху була проведена робота зі зборки засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 19 штук.

Відповідно до акту приймання № 140 від 09.08.2010 року зібрані засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 7 штук були передані на склад готової продукції, також відповідно до акту приймання № 155 від 30.08.2010 року зібрані засувки 30ч 906 бр DN 600 у кількості 12 штук були передані на склад готової продукції.

Після чого засувка 30ч 906 бр DN 600 у кількості 19 штук була реалізована ЗАТ «МБК «Общемашконтракт».

Відповідно до ст.44 Господарського кодексу України основним принципом підпри ємницької діяльності є вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності.

Згідно приписів ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби»та наказом від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року № 2010/7/10-1017/256.

В свою чергу, з листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участі органів державної податкової служби»та листа від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що:

-порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит;

-подальше припинення юридичної особи - контрагента або анулювання його статусу платника ПДВ не є підставою для визнання попередньо укладених угод з таким контрагентом неправомірними (нікчемними);

-покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в ЄДРПОУ;

-відсутність платника ПДВ за місцезнаходженням не є підставою для невизнання податкового кредиту його контрагента.

Аналогічні за змістом положення відображені в листі ДПА України від 03.02.2009 року № 2012/7/10-1017 «Методичні рекомендації (орієнтовний алгоритм дій) органів ДПС по руйнуванню схем ухилення від оподаткування», яким зокрема, встановлені вимоги щодо формування належної доказової бази по руйнуванню схем ухилення від оподаткування, в якому йдеться мова про необхідність дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет порушення вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЦК України, ГК України, фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів та інше, що в нашому випадку відсутнє.

Крім того, листом від 29.09.10р. ДПА України № 20289/7/16-1617, який був направлений податковим інспекціям для врахування в роботі, при формуванні та встановленні фактів «податкових ям», було зазначено, що метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Позивачем в акті зроблено висновок про порушення відповідачем приписів ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки фактично товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані від продавця до покупця, в звязку відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязана передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається (ст.215 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим нормативним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, визначеній законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачими), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

З урахуванням вищенаведених норм ЦК України, суд відзначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визначення такого правочину недійсним суд не вимагає. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Між тим, ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо правочин не визнаний судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Тому, правочин може бути визнаний недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом.

Також, нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 04.02.2011 р., позивач зробив висновок про порушення відповідачем вимог ч. 1ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Суд встановив, що перевірка відповідача проведена позивачем за результатами даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Отже, висновки про нікчемність укладеного відповідачем правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, так як під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтверджені необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише податкової звітності неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

Також, на підставі ст.65 КАС України, з ініціативи суду в судове засідання були викликані свідки.

Як свідки у судових засіданнях приймали участь: 25.10.11р. - Зарянова О.А. та 06.12.11р. - Зарянов Д.Р. Зазначені свідки були викликані, приведені до присяги та допитані з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 КАС України.

З пояснень свідків в судових засіданнях були зясовані обставини поставки та передачі постачальником - ТОВ «ТС-Фактор»у власність покупцю ВАТ «НЗТА»продукції виробничо-технічного призначення загальною вартістю 837404,16 грн. з урахуванням ПДВ в порядку та на умовах, передбачених договором № 36/10.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може бути визнаний таким лише в судовому порядку (п. 5). Таким чином, висновки податкового органу, зазначені в акті щодо нікчемності правочинів, укладених відповідачем з контрагентом, є недоведеними.

Отже, позивач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність, нереальність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Суд вважає, що висновки позивача зроблені без відповідних доказів, оскільки, як вбачається із акту, позивачем не були надані до перевірки ні договори, ні документи податкової звітності, які б дозволили встановити факти нікчемності укладеної угоди.

Незнаходження контрагентів TOB «ТС-Фактор»за юридичними адресами, не надання ними податкової звітності, відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей та інших документів, не є доказами спрямованості умислу ВАТ «НЗТА»на порушення публічного порядку при укладанні спірного договору.

Також, суд звертаємо увагу на той факт, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.

Крім того, думка позивача, викладена в акті перевірки, стосовно діяльності відповідача без відповідних доказів про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності його контрагентами, є тільки припущенням позивача, оскільки, як було встановлено, перевірка проводилася за результатами даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Облік платників», АІС «Податки», АРМ «БЕСТ-Звіт».

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідач здійснював фактичні господарські операції із своїм контрагентом, а саме з ТОВ «ТС-Фактор», що підтверджується первинними документами, в тому числі податковими накладними, та поясненнями свідків.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в доход держави 837404,16 грн. вартості товару, одержаного на виконання договору від 30.07.2010р. № 36/10, не підлягають задоволенню, оскільки в ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.01.2012 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В. Кальник

< Текст >