Постанова № 21413920, 12.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

12.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/5822/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В.

при секретарі судового засіданняКравці Є.С.

за участю представника позивача:Селищевої О.В.

за участю представника відповідача:Макушева Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" до Державної податкової інспекції у Ленінському м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та недостовірними відомості, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2011року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс", в якому позивач просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних від 13.09.2011 року за вх.№53024:

- визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та проведення 06.04.2011року документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" протиправними;

- визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті перевірки № 323/233-36726403 від 06.04.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.04.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" (код ЄДРПОУ 36726403) з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №323/233-36726403 від 06.04.2011 року.

В зазначеному акті зроблено висновок щодо порушення позивачем п.п.7.4.5. п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищено ТОВ "Трансавтолюкс" податкові зобов'язання на суму 700980 гривень і податковий кредит на суму 670824 гривень.

Позивач вважає, що податковим органом було порушено порядок проведення перевірки, оскільки останнім не було вручено копію наказу начальника ДПІ про проведення документальної позапланової перевірки та письмово не було повідомлено про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, актом від 06.04.2011 року, правочини, які були укладені ТОВ "Трансавтолюкс", за перевіряємий період, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, визнані такими, що не створюють юридичних наслідків в порушення вимог ст.216 Цивільного кодексу України, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав, також зазначив, що думка відповідача, викладена в акті перевірки стосовно діяльності ТОВ "Трансавтолюкс", без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності його контрагентами - є тільки припущеннями відповідача, оскільки останнім перевірка проводилася за результатами даних АІС "Система" автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по деклараціях за грудень 2010 року, без дослідження первинних документів.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов № 15804/10/10-012 від 24.06.2011 року (а.с.47-49), в яких зазначено, що первинні документи відповідачу на перевірку надані не були і оскільки підприємство не знаходилось за своєю юридичною адресою, відділ податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська був змушений проводити заходи, щодо встановлення місцезнаходження ТОВ "Трансавтолюкс". Відсутність первинних документів і стала підставою для заниження ТОВ "Трансавтолюкс" податкових зобов'язань на суму 700980 гривень та податкового кредиту на суму 670824 гривень, а також для визнання правочинів, які були укладені ТОВ "Трансавтолюкс", за перевіряємий період, такими, що не створюють юридичних наслідків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011року провадження по справі відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.10.2009, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (а.с.34).

06.04.2011 року посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, на підставі наказу від 29.03.2011 року №351-4 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт №323/233-36726403 від 06.04.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трансавтолюкс" (код ЄДРПОУ 36724603) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року (далі-акт перевірки (а.с.22-33).

Як вбачається з розділу 2 акту №323/233-36726403 від 06.04.2011 року, в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що ТОВ "Трансавтолюкс" за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий буд. 10 кв. 48 не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

На момент проведення перевірки стан платника 8 "до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням" (а.с.23).

На підставі, зокрема, вказаних висновків, було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищено ТОВ "Трансавтолюкс" податкові зобов'язання на суму 700980,00 гривень і податковий кредит на суму 670824,00 гривень.

Правовідносини сторін з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок врегульовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.77 та ст.78 цього Кодексу.

Зі змісту акту перевірки від 06.04.2011 року №323/233-36726403 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трансавтолюкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2010 року вбачається, що остання проведена на підставі наказу 29.03.2011 року №351-4.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі переліку, зазначеного у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При перевірці судом питання дотримання податковим органом умов, визначених пп.79.2 ст.79 ПК, за яких невиїзна перевірка може бути розпочата, суд виходить з того, що зазначені положення ПК мають застосовуватись з урахуванням положень п.п.20.1.1 п.20.1 ст.20 ПК, котрими визначено, що письмові повідомлення надсилаються в порядку, встановленому ст.42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

В матеріалах справи міститься ксерокопія конверту, яка була долучена до матеріалів справи про направлення на адресу позивача наказу від 29.03.2011 року разом з повідомленням ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової перевірки підприємства з відмітками поштового відділення про неможливість вручення.

Таким чином, податковою інспекцію вжито усі заходи для належного повідомлення підприємства про проведення перевірки.

Проте, суд звертає увагу на те, що оскільки конверт повернувся з відмітками поштового відділення про неможливість вручення адресату наказу від 29.03.2011 року разом з повідомленням ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про проведення документальної позапланової перевірки підприємства позивача, то ТОВ "Трансавтолюкс" було позбавлено можливості бути присутнім під час проведення перевірки, надавати документи бухгалтерської звітності та додаткові пояснення.

Також, при проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ "Трансавтолюкс" порушені вимоги ст.93 ЦК України, а саме: при здійсненні встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Трансавтолюкс", співробітниками ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою (м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий 10/48), не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності підприємства.

При цьому, документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Трансавтолюкс" була здійснена податковим органом виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, в документах обовязкової податкової звітності.

Зазначений висновок позивача про відсутність первинних та бухгалтерських документів спростовується наданими в судовому засіданні представником позивача доказами, а саме: договором оренди від 01.10.2010 року, згідно якого орендар ТОВ "Трансавтолюкс" приймає в строкове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Рубіновий 10/48, укладеним на строк до 30.10.2011 року, договорами від 01.10.2011 року, 10.09.2010 року, 08.10.2010 року, та іншими доказами, що посвідчують наявність господарської діяльності.

В ході судового розгляду справи, позивачем ТОВ "Трансавтолюкс", були надані всі первинні документи бухгалтерської звітності, оригінали яких містяться матеріалах справи (том2, 3).

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий витяг з ЄДРПОУ станом на 13.10.2011 року, в якому зазначається про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Трансавтолюкс", зокрема про її місцезнаходження.

Щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення перевірки товариства позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Провадження у справі в адміністративному суді може бути порушено за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно наведених норм права, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені державною податковою інспекцією дії стосовно проведення невиїзної документальної перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Отже, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 04 грудня 1990 року №509-XII (далі Закон №509-XII), органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та ін.

Статтею 79 Податкового кодексу України регулюється поняття документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Отже, наведені норми чинного законодавства чітко говорять про те, що податкова інспекція наділена повноваженнями проводити перевірки та складати акти або довідки за результатами проведення таких перевірок із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства, тому Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Актом перевірки №323/233-36726403 від 06.04.2011 року визначено, що підприємством порушено вимоги ч.1 ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними по правочинах (продаж товарів (робіт, послуг) здійснених за період грудень 2010 року по ланцюгу з контрагентами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Викладене та аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано права щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

В судовому засіданні представник податкового органу не надав суду жодних пояснень, щодо вказаних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених між контрагентами покупцями та продавцями ТОВ "Трансавтолюкс", з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 ЦК України в актах перевірок субєктів господарювання.

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути висунуто будь - якою зацікавленою особою.

До кола таких зацікавлених осіб податкові органи не відносяться, оскільки ст.1 ЦК України визначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, що ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій обособленості їх учасників. А до майнових відносин, що ґрунтуються на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст.228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки від 06.04.2011 року №323/233-36726403 не наводиться.

Також зазначений акт не доводить умислу позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

В матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки від 06.04.2011 року також не зазначено про наявність такого рішення.

Представник відповідача також не зміг надати суду пояснень з приводу існування такого рішення щодо ТОВ "Трансавтолюкс" чи відкриття провадження у кримінальній справі за фактом порушення вимог ст.228 ЦК України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 06.04.2011 року №323/233-36726403 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Факт відсутності первинних документів бухгалтерського обліку, який був встановлений податковим органом в акті перевірки від 06.04.2011 року, не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними податковими органами. Крім того, такий факт спростовується наданими позивачем в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують товарність угод, укладених між позивачем та контрагентами.

Для зясування зазначених обставин судом неодноразово пропонувалося надати відповідачу будь які доводи та докази на підтвердження висновків, зазначених ним у акті перевірки від 06.04.2011 року. Будь яких пояснень чи доказів, крім посилань на висновки, викладені ДПІ у Ленінському району м. Дніпропетровська в акті перевірки від 06.04.2011 року, відповідачем суду надано не було.

Натомість, як вбачається з наведених та досліджених судом доказів, позивачем повною мірою доведено як рух активів у процесі здійснення своєї господарської діяльності, так і встановлена спеціальна податкова правосубєктність контрагентів позивача, а також встановлений звязок між фактом надання послуг позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків щодо нікчемності правочинів, дії останнього щодо викладення висновків, зазначених в акті перевірки від 06.04.2011 року про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих відповідачу функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст.20 Податкового кодексу України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трансавтолюкс" до Державної податкової інспекції у Ленінському м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання неправомірними дії, недостовірними відомості задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська щодо висновків, викладених в Акті перевірки № 323/233-36726403 від 06.04.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансавтолюкс» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, протиправними.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст.186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складений 26 жовтня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Маковська

< Текст >