Постанова № 21413783, 11.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

11.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/15032/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. <Текст > при секретаріВовчанській О.А. за участю: представника позивача представника відповідача Капітанова Д.Г., Максимова Є.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фермерського господарства "Катюша - Б.В." до Вільногірської міжрайоної виконавчої дирекції Дніпопетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення від 18.10.2011р. за № 29/17 ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство «Катюша - Б.В.» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011р. за № 29/17. В обґрунтування позову зазначено, що згідно оскаржуваного рішення на позивача накладено штрафні санкції у вигляді не прийнятих до зарахування витрат в розмірі 5864,04 грн. та накладено штраф у розмірі 2932,02 грн. за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Оскаржуване рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що Вільногірська міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є робочим органом Фонду, якому не надано право на представництво інтересів у суді. Штатним розписом передбачено наявність юридичного відділу виключно у виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду. Просив замінити відповідача. Занаслідками перевірки складено Акт №120 від 30.09.2010 року, встановлене безпідставне оплачування листка непрацездатності по вагітності та пологах. За матеріалами акту винесено рішення №29/17 від 18.10.2011 року згідно, якого накладено штрафні санкції. Зазначив, що перевіркою встановлено випадок безпідставно оплаченого листка непрацездатності по вагітності та пологах, яке здійснено з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Вважає, що для отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг від Фонду член фермерського господарства має право уклавши з Фондом договір добровільного страхування та сплачувати внески до Фонду відповідно до цього договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності визначається ЗакономУкраїни«Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року №2240 (далі Закон України №2240).

Відповідно до матеріалів справи та пояснень відповідача фермерське господарство «Катюша - Б.В.» є страхувальником із загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, який зареєстрований та перебуває на обліку як страхувальник у Вільногірській міжрайонній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Вільногірська МрВД) за № 120270001038 (взятий на облік 23.06.2005 року) та є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності.

Відповідно до Положення про районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого розпорядженням Голови правління ФСС з ТВП від 18.10.2001 р. № 71 районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду є робочими органами відділень Фонду та підзвітні правлінню Фонду та його виконавчій дирекції.

Вільногірська МрВД є робочим органом відділення Фонду. Повноваження її керівника (директора) зазначені в довіреності, за якою директору робочого органу не надано повноваження на представлення інтересів в суді.

Правове обслуговування всіх робочих органів обласного відділення Фонду здійснюється виконавчою дирекцією ДОВ ФСС з ТВП в зв'язку з тим, що штатним розписом юридичний відділ передбачений тільки у виконавчій дирекції обласного відділення Фонду.

Згідно з ч.7 п. 5.5 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління ФСС з ТВП від 05.06.2001 р. № 9, інтереси страховика в судових та інших органах представляє виконавча дирекція обласного відділення Фонду.

Зважаючи на викладене, суд не вбачав необхідності замінити первісного Відповідача Вільногірську МрВД - виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності так як рішення було прийняте саме Вільногірською МрВД, а представники виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюють свої представницькі функції виключно із правовідносин, які є наслідком прийняття Вільногірською МрВД рішення від 18.10.2011р. за № 29/17 та можуть представляти інтереси Вільногірської МрВД згідно Статуту за дорученням.

Судом встановлено, що згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.28 Закону України №2240 та «Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження», яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 29 від 22.12.2010р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.03.2011р. за № 393/19131 (далі - Інструкція № 29), спеціалістом Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено планову перевірку правильності нарахування, сплати страхових внесків та цільового використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2008 р. по 01.09.2011 року. Занаслідками перевірки складено акт № 120 від 30.09.2010 року.

Перевіркою встановлено випадок безпідставно оплаченого листка непрацездатності по вагітності та пологах (АБД №730210), виданого 20.11.2008 р. КП «Пятихатською ЦРЛ» члену фермерського господарства ОСОБА_1 на суму 5864, 04 гривні.

Відповідач визнав зазначену виплату такою, що здійснено з порушенням вимог ст. 6 Закону України № 2240.

За матеріалами акту перевірки та у відповідності до ст. 30 Закону України № 2240 винесено Рішення № 29/17 від 18.10.2011 року, згідно якого на фермерське господарство «Катюша - Б.В.» накладаються фінансові санкції в таких розмірах: не прийнято до зарахування витрат 5864,04 гривень, штраф 2932, 02 гривні.

Приймаючи таке рішення відповідач вважав, що особливості праці фермерських господарств визначає Закон України «Про фермерське господарство». Частиною 1 статті 34 цього Закону встановлено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом. Частиною 1 статті 6 Закону України № 2240 чітко визначено коло осіб, які підлягають загальнообовязковому державному соціальному страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, зокрема:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Відповідач вважає, що як вбачається з норми статті 6 Закону № 2240, вона не поширюється на членів фермерських господарств. Чинне законодавство не визнає роботу членів фермерського господарства трудовою діяльністю.

Таким чином, член фермерського господарства не є найманим працівником господарства, від своєї діяльності він отримує дохід, а не заробітну плату.

З цих підстав відповідач вважав, що ОСОБА_1 не підлягає обовязковому державному страхуванню в Фонді відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та для отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг від Фонду вона має право персонально зареєструватися як страхувальник в органі Фонду за своїм місцем проживання, уклавши з Фондом договір добровільного страхування та сплачувати внески до Фонду.

Оскільки станом на день настання страхового випадку ОСОБА_1 не була зареєстрована в Фонді як страхувальник на добровільних засадах, на думку відповідача, вона не мала права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду.

При цьому в судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що страхові внески від позивача фермерського господарства фермерського господарства «Катюша - Б.В.» щодо ОСОБА_1., як особи, застрахованої в обовязковому порядку, надходили до Фонду, а перерахування страхових внесків на підприємстві проводиться своєчасно та в повному обсязі.

Проте суд не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що відповідно до п.1, п.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик, застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до положень ст. 3 Кодексу законів про працю України особливості праці членів кооперативів та їх обєднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Зокрема, особливості трудових відносин щодо працівників фермерських господарств визначені Законом України «Про фермерське господарство», а також регулюються статутом господарства.

За таких обставин вбачається, що Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним по відношенню до Кодексу законів про працю України щодо визначення трудових відносин членів фермерського господарства. Відповідно до ст. 27 цього Закону трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України пропрацю.

З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

З аналізу наведеної норми судом вбачається, що у фермерському господарстві його члени виконують свою трудову функцію, вносячи свій особистий трудовий вклад вдіяльність фермерського господарства. При цьому трудові контракти з ними неукладаються. Також фермерське господарство, в разі потреби, має залучати до роботи найманих працівників, які не є його членами, укладаючи з ними трудовий договір вписьмовій формі. Дані норми не містять обмеження щодо виконання членами фермерського господарства будь-яких трудових функцій та зайняття ними будь-яких посад угосподарстві.

Досліджуючи питання чи є ОСОБА_1 застрахованою особою, суд зауважує, що,зурахуванням особливостей праці у фермерських господарствам, встановлених Законом, вона не є найманим працівником, проте відноситься до категорії, визначеній в п. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - « інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообовязкове державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

За таких обставин на користь такої особи, яка не є найманий працівником, зурахуванням положень спеціального нормативного акту, може здійснюватись державне соціальне страхування в звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про фермерські господарства» члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють уньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

З аналізу наведеної норми вбачається, що позивач як фермерське господарство є самостійним платником внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та здійснює страхові виплати як щодо найманих працівників так і щодо своїх членів.

Отже, хибним вбачаються доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 член фермерського господарства не підлягає обовязковому державному страхуванню в Фонді та для отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг від Фонду вона мала право персонально зареєструватися як страхувальник в органі Фонду за своїм місцем проживання, уклавши з Фондом договір добровільного страхування та сплачувати внески до Фонду.

Також позиція щодо загальнообовязкового державного соціального страхування членів фермерського господарства наведена в Розясненні Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства юстиції України від05.12.2007р. № 21-46-846, від 14.12.2007р. № 013-1866-3 «Щодо застосування положень статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003р. № 973, в частині правомірності оформлення трудових відносин шляхом укладання трудового договору зчленами (головою) фермерського господарства.

Суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення, ним суду не доведено та не підтверджено матеріалами справи.

Крім того, будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати підсобою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення напідставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема здотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, зурахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача відповідно довимог зазначеної вище норми, судом встановлено, що його прийнято необґрунтовано, безврахування всіх дійсних обставин справи, при невірному застосуванні вимог чинного законодавства.

Суд вважає виявлені при розгляді справи підстави достатніми для скасування рішення відповідача, яке оскаржується в цій справі. У решті позовних вимог суд вважає занеобхідне відмовити.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню із розподілом судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, як то передбачено ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства «Катюша - Б.В.» до Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення від 18.10.2011р. за № 29/17 задовольнити частково.

Скасувати рішення Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.10.2011р. № 29/17.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь фермерського господарства «Катюша-Б.В.» (с.Жовте, Пятихатський район, Дніпропетровськ область, 52130, код ЄДРПОУ 21919339) судовий збір в розмірі 14 грн. 12 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням субєкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 06 січня 2012 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В Ільков

< Текст >