Постанова № 21413677, 10.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

10.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/15409/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. <Текст > при секретаріТроценко О.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чемезова Н.В. Духневич Т.С. Брила В.В. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011р. № 0000692305, - ВСТАНОВИВ: 21.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.05. 2011 року №0000692305.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. за висновками якого на порушення п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.1,п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий 2011р. в сумі 1871294,00 грн. через неможливість підтвердження такої суми бюджетного відшкодування, що повязано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету ТОВ «ЮМІН» по всьому ланцюгу придбання товару. Позивач вважає винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення безпідставним, протиправним і прийнятим з порушенням чинного законодавства, а тому є таким, що підлягає скасуванню, оскільки факт вчинення позивачем господарських операцій за наслідками яких позивач у січні 2011р. нарахував податкові зобовязання з ПДВ та сформував суму податкового кредиту з ПДВ, підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88. Зазначені первинні документи були надані податковій інспекції у ході перевірки, що підтверджено в акті перевірки. Позивач зазначає, що відсутність на дату складання акту перевірки та податкового повідомлення-рішення матеріалів зустрічної перевірки даних первинних бухгалтерських та інших документів субєкта господарювання постачальників другої ланки не є діями з порушення чинного податкового законодавства ТОВ «ЮМІН». При цьому, нормами Податкового кодексу України право платника податку на додану вартість не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок. Крім того, згідно акту перевірки податкової інспекції вже були зустрічні перевірки постачальників позивача, які є безпосередньо виробниками товарів, що підтверджує право позивача на бюджетне відшкодування у сумі фактично сплаченого ПДВ. Позивачем під час перевірки були надані документи, зокрема, платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товару безпосередньо постачальникам-виробникам товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачено позивачем, що не спростовано в акті перевірки, а тому позивач вважає, що правомірно визначив у податкових деклараціях з ПДВ за спірний період суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у відповідності до Податкового кодексу України. Чинне законодавства України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Отже, ТОВ «ЮМІН» жодним чином не порушив податкове або інше законодавство та актом перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, не встановлено жодної норми податкового, бюджетного чи цивільного законодавства, яку б порушив платник ТОВ «ЮМІН». За викладеного, позивач вважає, що прийняття податковою інспекцією 20.05.2011р. оспорюваного податкового повідомлення-рішення не відповідає та суперечить чинному законодавству України.

Представники відповідача проти позову заперечують, у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях просять в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮМІН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. За наслідками перевірки було складено акт, яким зафіксовано порушення підприємством п.п.14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «ЮМІН» завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011р. на 1871294,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки від 19.05.2011р. податковою інспекцією 20.05.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1871294,00 грн. і визначення штрафної (фінансової) санкції у сумі 1,00 грн. До податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. ТОВ «ЮМІН» було віднесено суму у розмірі 2071230,56 грн. по взаємовідносинах із наступними постачальниками товарів (послуг): ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ТОВ «Трансмаш». Згідно акту перевірки взаємовідносини ТОВ «ЮМІН» із зазначеними постачальниками мають багатоступеневі ланцюги постачання до складу яких входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків. Крім того, за результатами проведених планових перевірок ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали» та ТОВ «Трансмаш» встановлено наявність нікчемних правочинів. Відповідач у запереченнях на позов також зазначає, що за змістом Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду у покупця складається з сум ПДВ нарахованих постачальником або сплачених на його користь безпосередньо у цьому ж періоді та які шляхом надання податкової звітності задекларовані останнім як такі, що підлягають сплаті до державного бюджету. Тобто, несплачений субєктами господарювання податок на додану вартість, зокрема, внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, є власністю держави. Згідно з положеннями Бюджетного кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягають суми, які були надміру сплачені до бюджету. Тобто, діючим законодавством встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені стани нерозривно повязані між собою: сплата податку (включення до податкових зобовязань), а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були надміру сплачені по податку. Представники відповідача вважають, що за таких обставин, згідно з положеннями Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України право на відшкодування виникає лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті такого податку. Відповідач вказує на те, що наявність податкових накладних, що виписані постачальниками товарів (послуг) на адресу їх отримувача не є безумовною підставою для отримання платником права на отримання бюджетного відшкодування. У відповідності до вимог ст. 14 Податкового кодексу України з метою підтвердження права на отримання бюджетного відшкодування податковий орган має дослідити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів. Так, як свідчать матеріали справи ТОВ «ЮМІН» має взаємовідносини із постачальниками, що в свою чергу, мають багатоступеневі ланцюги постачання в одному сегменті ринку до складу яких входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків. За таких обставин та враховуючи порушення ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали» і ТОВ «Трансмаш» податкового законодавства в частині наявності нікчемних угод із підприємствами-контрагентами не можливо встановити фактичну сплату постачальниками товарів ТОВ «ЮМІН» податку на додану вартість до Державного бюджету, а тому, на думку податкового органу, позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011р. сформовану за рахунок відємного значення податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. на 1871294,00 грн. З огляду на зазначене ДПІ вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 04.04.2011р. ТОВ «ЮМІН» було подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011р. ( вх. Від 04.04.11р. № 11048976) з уточнюючим розрахунком ( вх. № 11056621 від 13.04.11) в якій відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок у розмірі 1871 294 грн.

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, становить 2041058 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобовязань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, становить 1871294 грн. Сума, що підлягає відшкодуванню становить 1871294 грн. Згідно довідки про залишок суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту, складається із суми ПДВ, яка виникла в січні 2011 року(а.с.12, 78-88 том 1).

04.04.2011р. позивачем також була подана і заява про повернення суми бюджетного відшкодування з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с.89-90 том 1).

З 28.04.2011р. по 16.05.2011р. згідно до вимог ст. 78 Податкового кодексу України на підставі направлення від 28.04.2011р. № 569/23-5 виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та відповідно до наказу від 27.04.2011р. № 728 податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1871294 грн. за лютий 2011р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.11р. по 31.01.11р.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено акт від 19.05.2011р. № 1528/23-5/34823177, за висновками якого встановлені порушення ТОВ «Юмін» п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.1,п.200.4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-УІ не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 1871 294 грн., що повязано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ «Юмін» по всьому ланцюгу придбання товару(а.с.10-21 том 1).

В подальшому, 20.05.2011р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі вищевказаного акту перевірки від 19.05.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000692305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1871294 грн. за лютий 2011р. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. (а.с.39 том 1).

Позивач, 30.05.2011р. не погодившись з прийнятим податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу за № 30/05/1 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, що підтверджується копією скарги, копією фіскального чеку і опису вкладення від 30.05.2011р. про її відправку, а також копією поштового повідомлення про отримання скарги податковою інспекцією 07.06.2011р.(а.с.40-44 том.1).

ДПІ у Дніпропетровській області відповіді позивачу на зазначену скаргу не було надано.

16.08.2011р. позивач направив скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000692305 від 20.05.2011р. до Державної податкової адміністрації України за вих. № 16/08/03, що підтверджується копією скарги, копією фіскального чеку та опису поштового вкладення, а також копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення ДПА України 18.08.2011р.(а.с.46-52 том 1).

17.10.2011р. ДПА України прийняла рішення про результати розгляду скарги за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.05.2011р. № 0000692305 та рішення ДПА у Дніпропетровській області від 29.07.2011р. №22493/10/25-008 прийняте за розглядом скарги ТОВ «Юмін» залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.59-62 том 1).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.14.1.179 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобовязання для цілей розділу У Податкового кодексу України загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу - п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як вбачається із наданих суду документів, сума податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. була сформована ТОВ «ЮМІН» в результаті здійснення господарських операцій з такими контрагентами як ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ ІІ «Кольорові метали», ТОВ «Трансмаш» та іншими постачальниками.

Так, між ТОВ «ЮМІН» та ТОВ «Проско Ресурси» було укладено договір поставки №10ПР/2009 від 02.03.2009р. з додатковими угодами. Предметом даного договору був продаж продукції (пісок, каолін в асортименті марок, навалом чи запакований, згідно специфікацій).

Факт реальності вчинення господарської операції за вказаним вище договором між сторонами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи - копіями видаткових накладних за січень 2011р. на загальну суму 6151661,59 грн., в т.ч. ПДВ 1025276,93 грн.; копіями податкових накладних за січень 2011р. на загальну суму 5786100,00 грн., в т.ч. ПДВ 964350 грн.; копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також копіями платіжних документів, які підтверджують сплату ТОВ «ЮМІН» на користь ТОВ «Проско Ресурси» грошових коштів за січень 2011р. де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і податку на додану вартість (а.с.1-113 том 2, а.с.124-191 том 3).

Також, між ТОВ «ЮМІН» та ТОВ ІІ «Кольорові метали» були укладені договори купівлі-продажу № 47 від 16.08.2010р., № 49 від 16.08.2010р., № 1858 від 25.06.2009р., №05/03-08 від 28.03.2008р. на реалізацію продукції. Предметом договорів була продукція власного виробництва ( пісок формувальний кварцовий, пісок кварцовий природної вологості, концентрати: дістен-сіліманітовий, рутиловий, ільменітовий).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами між сторонами підтверджується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи копіями видаткових накладних за січень 2011р., копіями податкових накладних за січень 2011р., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також платіжними документами, які підтверджують сплату позивачем на користь ТОВ ІІ «Кольорові метали» грошових коштів за господарськими операціями, які були здійснені в січні 2011р., де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і сум податку на додану вартість (а.с.114-267 том 2, а.с.127-191 том 3).

Також, між ТОВ «ЮМІН» і ТОВ «Трансмаш» було укладено договір купівлі-продажу № 03/08ТРМ від 03.08.10р.

Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором між сторонами підтверджується копіями податкових накладних за січень 2011р., копією реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р., а також копіями платіжних документів, що свідчать про здійснення розрахунків між сторонами за січень 2011р., де у складі вартості товару зазначено про сплату позивачем і сум податку на додану вартість, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні і докази здійснення господарських операцій позивачем у січні 2011р. з іншими постачальниками на загальну суму 9427,90 грн., що підтверджується копіями первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями рахунків на сплату, копіями актів здачі-приймання робіт/послуг, податковими накладними; сума ПДВ у розмірі 76447,92 грн.(зазначена у рядку 12.4 декларації з ПДВ за січень 2011р.) підтверджується копією угоди про маркетингове представництво № 02-10 від 01.01.2010р., а також копіями актів виконаних робіт від 01.04.2010р., від 01.07.2010р., від 01.10.2010р.; сума ПДВ у розмірі 64158,59 грн. ( зазначена у рядку 12.4 декларації з ПДВ за січень 2011р.) підтверджується копією договору № 2010/10/20 від 20.10.10р., копією акту виконаних робіт та документами, що підтверджують їх оплату позивачем, де у складі сплати за виконані роботи здійснено і сплату податку на додану вартість; загальна сума експортних операцій ТОВ «ЮМІН» за січень 2011р. склала 8 886989,00 грн. (рядок 2.1 декларації з ПДВ за січень 2011р.), що підтверджується вантажно-митними деклараціями за січень 2011р. з відмітками митниці про перетин митного кордону України (а.с.192-254 том 3, а.с.1-172 том 4).

Також, факт реальності здійснення позивачем вказаних господарських операцій за вказаними договорами поставки та купівлі-продажу підтверджено і податковою інспекцією в акті перевірки від 19.05.2011р., а факт сплати позивачем сум податку на додану вартість у складі придбаного товару відображений податковим інспектором-ревізором у додатках до акту перевірки та був досліджений у ході перевірки (а.с.18-19 том 1).

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, не встановлено укладення ТОВ «Юмін» нікчемних (недійсних) правочинів. У розділі 3.2 акту перевірки зазначено про те, що постачальниками в податковому кредиті січня 2011р. ТОВ «Юмін» є ТОВ «Проско Ресурси», яким у січні 2011 року сплачено грошові кошти ПДВ у розмірі 964350 грн. згідно платіжних доручень, перелік яких наведено у додатку 7, а також зазначено про те, що довідкою зустрічної звірки від 30.03.2011р. підтверджено факт того, що ТОВ «Проско Ресурси» є виробником (видобувачем) реалізованої продукції; ТОВ з ІІ «Кольорові метали» сплачено ПДВ у розмірі 759102,33 грн. згідно платіжних доручень перелік яких наведено у додатку 7, а також зазначено про те, що довідкою зустрічної перевірки від 29.03.2011р. підтверджено факт того, що ТОВ ІІ «Кольорові метали» є виробником (видобувачем) реалізованої продукції; ТОВ «Трансмаш» сплачено суму ПДВ у розмірі 329500 грн. згідно платіжних доручень перелік яких наведено в додатку 7, а також довідкою зустрічної перевірки від 29.03.2011р. підтверджено, що ТОВ «Трансмаш» є виробником реалізованого товару (а.с.12).

Таким чином, висновки податкового органу про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 1871294 грн., що повязано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ «Юмін» по всьому ланцюгу придбання товару є безпідставними, оскільки спростовуються вище дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, а також даними акту перевірки від 19.05.2011р., який не містить посилань на будь-які порушення податкового законодавства саме позивачем.

При цьому, на вимогу суду, податковим органом не надано суду доказів порушення саме позивачем норм податкового законодавства України та неправомірності формування суми відшкодування ПДВ у деклараціях за січень та за лютий 2011р.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними та протиправними, оскільки зазначені норми не містять заборони щодо формування сум бюджетного відшкодування ПДВ за умови не підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету по всьому ланцюгу придбання товару та з урахуванням того, що акт перевірки містить посилання на сплату позивачем та контрагентами позивача сум ПДВ (а.с.18-19 том 1).

Так, у відповідності до п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зазначена норма містить визначення поняття щодо бюджетного відшкодування, а саме: бюджетне відшкодування це відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, якщо в наступному податковому періоді сума має відємне значення.

Так, позивачем відповідно до розміру сплаченої ним у січні 2011р. суми ПДВ у складі вартості товару, що підтверджується вищенаведеними дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, а також і даними, які містить акт перевірки від 19.05.2011р., яким також підтверджено факт сплати позивачем ПДВ у складі придбаного товару, було правомірно заявлено до бюджетного відшкодування у лютому 2011р. суму у розмірі 1 871 294 грн. у рядку 23 декларації з ПДВ за лютий 2011р. (а.с.85 том 1).

При цьому, слід зазначити, що акт перевірки від 19.05.2011р. у розділі 3.4 містить посилання на те, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( додатку 2 до податкової декларації за лютий 2011р.) не встановлено порушення (а.с.20 том 1).

З наведеного, суд приходить до висновку про те, що викладені в акті висновки щодо порушення позивачем п.14.1.18 п.14.1 ст. 14, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставними та неправомірними, прийнятими з порушеннями норм Конституції України та норм Податкового кодексу України, а тому є такими, що спростовуються вищенаведеними дослідженими судом вищенаведеними первинними документами, які свідчать про реальність здійснення позивачем господарських операцій за вищевказаними договорами.

Не можуть бути покладені в основу цієї постанови і посилання відповідача на те, що право на відшкодування виникає лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті такого податку згідно з положеннями Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України, оскільки відповідачем не підтверджений у ході судового розгляду справи факт несплати позивачем суми ПДВ у складі придбаного товару, навпаки, підтверджений дослідженими у ході перевірки первинними бухгалтерськими документами та платіжними документами, які свідчать про сплату позивачем податку на додану вартість у складі вартості товару, а також сплатою зазначеного податку і його контрагентами про що зазначено в акті перевірки від 19.05.2011р.(а.с.18-19 том 1).

Крім того, чинний Податковий кодекс України та Бюджетний кодекс України не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача та іншими субєктами господарювання по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Суд також критично відноситься до посилань відповідача про те, що за результатами планових перевірок ТОВ «Проско Ресурси», ТОВ з ІІ «Кольорові метали» та ТОВ «Трансмаш» встановлено нікчемність правочинів з їх контрагентами ПП «ВВ-плюс», ТОВ «Фірма Юквар», ТОВ «Альянс+» та іншими контрагентами, оскільки ні нормами Податкового кодексу України, ні положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПІ не наділені повноваженнями на встановлення нікчемності правочинів у актах під час проведення перевірок господарської діяльності субєктів господарювання.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобовязань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обовязків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обовязків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обовязку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобовязань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи не надали жодних доказів та не навели жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011р. за № 0000692305 або спростовували надані докази та твердження позивача.

Навпаки, як позивачем, так і відповідачем надані документи, які свідчать про те, що ТОВ «ЮМІН» правомірно нарахував податкові зобовязання з ПДВ, сформував суму податкового кредиту з ПДВ у січні 2011р., а також правомірно заявив до бюджетного відшкодування у лютому 2011р. у декларації з ПДВ за лютий 2011р. суму у розмірі 1871294 грн. у відповідності до вимог ст. 200 Податкового кодексу України.

Також, представник позивача Брила В.В., яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, у ході судового розгляду справи підтвердила факт відсутності порушень податкового законодавства України з боку позивача.

З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011р. за № 0000692305 є протиправним, незаконним, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 343331 від 10.11.2011р. у розмірі 28 грн. 23 коп. у відповідності до розміру судового збору, встановленого Законом України «Про судовий збір» (а.с.9 том 1).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011р. №0000692305 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 20.05.2011р. № 0000692305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 15, прим.1, п/р № 26002219965900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 34823177, ІПН 348231704634) витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп. ( двадцять вісім гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2011 року

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >С.О. Конєва

< Текст >