Постанова № 21407425, 30.09.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

30.09.2011< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/11362/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. <Текст > при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Халаім А.В. Кривоніс І.А., Товстої Н.А. <Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Приматех" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправними дії ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09.09.2011 року надійшла позовна заява Приватного підприємства «Приматех», в якій позивач просить: - визнати неправомірними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо відображення в Акті № 2632/23-3/37149588 від 24.06.2011 висновків про порушення ПП «Приматех»ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ПП «Альтекс-Юг»(код ЄДРПОУ 37048928) та підприємцями-покупцями.

В обґрунтування позову, підприємство зазначило, що під час організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, відповідачем порушено законодавчо встановлений порядок оформлення результатів перевірки. Також висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам та протирічать нормам чинного законодавства, чим порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Приматех», зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01 червня 2010 року, код ЄДРПОУ 37149588.

Як платник податків позивач взятий на облік в Лівобережній міжрайонній Державній податковій інспекції м. Дніпропетровська 02 червня 2010 року за № 8838.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Приматех»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ПП «Альтекс-Юг»за грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 2632/23-3/37149588 від 24.06.2011

Як вбачається з матеріалів справи та доводиться позивачем, Приватним підприємством «Приматех»примірник Акту у встановленому законодавством порядку вручено не було, у звязку із чим судом в порядку забезпечення доказів було витребувано вищевказаний Акт від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська.

Відповідно до змісту Акту, перевірку проведено в приміщенні Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська без присутності директора підприємства ПП "ПРИМАТЕХ" Гута Андрія Георгійовича.

В акті перевірки №2632/23-3/37149588 від 24.06.2011 зазначено, що він складений посадовою особою органу державної податкової служби за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання підприємством вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, яка, в свою чергу, проводилась на підставі довідки, виданої Лівобережною міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська, згідно з наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Приматех»та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78. п. 79.1. п. 79.2 ст. 79 та на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на який посилається відповідач як на обставину для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, така перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місця проведення такої перевірки.

Позивачем зазначено, відповідачем не спростовано, що податковим органом не був направлений на адресу Приватного підприємства «Приматех»запит щодо надання пояснень з питань недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, а також не направлено (не вручено) копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місця її проведення.

Крім того, суд критично оцінює відомості відображені в Акті перевірки щодо підтвердження відсутності підприємства за місцем реєстрації шляхом складення співробітниками податкового органу акту про відсутність платника податків за місцем реєстрації.

Суд зазначає, що діючим законодавством встановлено єдину систему підтвердження/спростування знаходження особи за місцем реєстрації, що регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Крім того п. 86.1 ст. 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта, якщо під час перевірки встановлені порушення, або довідки, якщо такі порушення відсутні.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно з п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Проте, відповідачем на час розгляду адміністративної справи стосовно позивача не прийнято жодне податкове повідомлення-рішення чи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у звязку з чим суд доходить висновку, що дії відповідача протирічать принципам, згідно з яким субєкт владних повноважень має їх вчиняти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; неупереджено.

Вирішуючи позовну вимогу, суд встановив, що відповідно до акту №2632/23-3/37149588 від 24.06.2011 року, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Приматех»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за грудень 2010 року, використано документи реєстраційної справи платника в Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, інформацію АІС «Податки»ДПА в Дніпропетровській області, ІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», БД «Бест-Звіт»Лівобережної міжрайонної податкової інспекції м. Дніпропетровська (декларації з ПДВ за відповідні періоди), АІС RPP, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС "Облік податків та платежів", АІС "Облік платників", АІС "Податки", АІС „Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів". Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю Приватного підприємства «Приматех»на підставі яких ним формувалися податкові зобов'язання та податковий кредит у грудні 2010 року, перевіряючими не досліджувалися, оскільки, в акті про це не зазначено.

Крім того, у висновках акту перевірки, зазначено про порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при продажу товарів (робіт, послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст. 228 ЦК України.

Проте, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби, документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772.

Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки.

Отже, висновки посадових осіб ДПІ щодо нікчемності всіх здійснених позивачем в грудні 2010 року правочинів, не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів, а тому не можуть вважатися обєктивними та доведеними.

Також необхідно звернути увагу, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Більш того, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання правочину нікчемним, повинні існувати наступні умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямованості на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

Крім того, з 01.01.2011 набрали чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною 3. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України в п. 18 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначив, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна, чи незаконного заволодіння ним, тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку, визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін договору купівлі-продажу, укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності, тощо), відповідач не зазначив.

Незнаходження контрагентів за юридичними адресами, нездача ними податкової звітності, відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей та інших документів, не можуть бути доказами спрямованості умислу позивача порушення публічного порядку при укладанні спірного договору.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів, у тому числі, примусового характеру до порушників податкового законодавства - ПП «Альтекс-Юг»(анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації, тощо).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно ст. 7, ст. 8 КАС України підлягає застосуванню при здійсненні судочинства, у рішенні від 09.01.2007 року (Справа "Інтерсплав" проти України) також зазначив, що «держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак, такі межі оцінювання не є абсолютними. На думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення заявленого позову посилався на те, що факти, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності. Проте, ані відповідей на питання головуючого, ані документально обґрунтованих відповідей в обґрунтування позиції відповідача та щодо предмету спору, представником відповідача надано так і не було.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи, контролюючих органів, зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обовязків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Приматех» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська щодо відображення в Акті № 2632/23-3/37149588 від 24.06.2011 висновків про порушення ПП «Приматех» ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України по правочинах, здійснених з ПП «Альтекс-Юг» (код ЄДРПОУ 37048928) та контрагентами покупцями у грудні 2010 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено 26.09.2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >І.О. Лозицька

< Текст >