Постанова № 21406237, 25.08.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

25.08.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р. Справа № 2а-2023/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. <Текст > при секретаріГудим І.В. за участю: представника позивача - Тумасов Р.Г. представника відповідача Петрашку О.О. < ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006р. №0000552301/1, від 28.09.2006р. №0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведення додаткової перевірки позивача, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення згідно із яким визначено до сплати в бюджет податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 651099,90грн. та застосовані штрафні санкції на суму 325549,95грн. Підставою для прийняття даного рішення було завищення позивачем розміру податкового кредиту, оскільки позивач при податковому обліку операцій по придбанню товарів від контрагентів на мав права вносити суми ПДВ, сплачені ним в ціні товару до складу податкового кредиту, тому, що в процесі обороту цих товарів, в ланцюгу їх поставки позивачу, приймав участь суб'єкт господарювання, який на думку відповідача, порушив вимоги податкового законодавства. Проте, дане повідомлення-рішення є необґрунтованим та прийняте всупереч нормам закону, так як прийняте на підставі помилкового висновку, оскільки позивач вніс суми сплаченого ПДВ в рахунок податкового кредиту цілком правомірно. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення та пояснив, що постачальник позивача ТОВ «Тоніка», яка є посередником по ланцюгу постачання продукції, мала сумнівні взаємовідносини з суб'єктом господарювання, який має ознаки «фіктивності» (установчі документи визнанні недійсними). Дані факти унеможливлюють та не надають законних підстав, для підтвердження достовірності факту формування податкового кредиту позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі акту від 22.06.2006 р. №44/230/30012937 „Про результати додаткової перевірки ТОВ „Атлантіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Автотранспостач" по ланцюгу до виробника" відповідачем були видані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006 р. №0000552301/1, від 28.09.2006 р. № 0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3, якими позивачу визначено до сплати в бюджет податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 651099,90грн. та застосовані штрафні санкції на суму 325549,95 грн.

Зазначені повідомлення-рішення були прийняті відповідачем в результаті наступних обставин.

В ході планової перевірки ТОВ „Атлантіс" за період з 01.04.2003 р. по 01.07.2004 р. (акт перевірки від 06.09.2004 року № 54/230) було встановлено, що згідно з угодою від 30.04.2003 р. № 1 позивач придбав товар (тара, етикетки, гофроящики) у ТОВ „Тоніка" на суму 22146264,72 грн., втому числі ПДВ - 3691044,12 грн.

Податок на додану вартість в сумі 3691044,12грн. включено до складу податкового кредиту позивача в червні 2003 р. на суму 736681,33 грн., у вересні 2003 р. -1647260,72грн. та в жовтні 2003 р. - 1307102,52 грн.

З метою підтвердження сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету, в ході перевірки ТОВ „Атлантіс", відповідачем були направлені запити до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Тоніка". За отриманою інформацією було підтверджено включення податкових накладних до податкових зобов'язань постачальника позивача і підтверджено фактичне відвантаження товару.

В ході зустрічної перевірки ТОВ „Тоніка" встановлено, що постачальником спірного товару ТОВ „Тоніка" є ТОВ „Автотранспостач", який систематично, з квітня 2003 р., не подає до ДПІ податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності та інших відомостей про свою господарсько-економічну діяльність, податки до бюджету не сплачує. Рішенням господарського суду Харківської області визнано недійсними всі установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Автотранспостач" з моменту реєстрації.

У зв'язку з наведеними обставинами відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", про призвело до неправомірного включення ТОВ „Атлантіс" до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 651099,9 грн. та до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ „Атлантіс" за червень 2003 року в сумі 298972,00 грн.

Суд вважає, що висновок відповідача та податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне:

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сум податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджет визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, щі виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платником податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону (в тій самій редакції) заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, і доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи вбачається, що по взаємовідносинах з ТОВ «Тоніка» позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, які достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством вимогам, згідно ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Правомірність та реальність здійснення господарської операції за договором між ТОВ «Атлантіс» та ТОВ «Тоніка» підтверджується належними доказами, а саме, окрім копії договору, додаткової угоди та податкових накладних; видатковими накладними, договорами на відповідальне зберігання, складськими накладними, актами прийому передачі, актами звірок, товарно-транспортними накладними. Також, виписками з банків підтверджується обставина сплати позивачем, як покупцем товарів відповідно до укладеного ним договору, суми ПДВ у розмірі 651099,9 грн., постачальнику товарів.

В судовому засіданні було доведено, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

З акту перевірки вбачається, що угода, яка укладалась з ТОВ «Тоніка» виконана сторонами повністю, а саме постачальник поставив (передав), а позивач прийняв товар та розрахувався за нього. З огляду на зазначені норми та обставини щодо виконання господарських договорів для позивача жодних правових наслідків не має той факт, що постачальник продукції, що знаходяться в 2-й ланці в ланцюжку постачальників товарів порушував податкове законодавство та в подальшому був припинений.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Таким чином, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки видані податкові накладні були оформленні у відповідності до вимог законодавства, продавці знаходилися в державному реєстрі та були зареєстровані як платники ПДВ, відповідач безпідставно зробив висновок про завищення позивачем сум податкового кредиту через те, що в ланцюгу постачальників товарів, кінцевим споживачем в яких виступав позивач, був контрагент відносно якого Синельниківська ОДПІ мала сумніви, та виходячи з цього незаконно винесла податкові повідомлення-рішення від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006р. №0000552301/1, від 28.09.2006р. №0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 30.06.2006р. №0000552301/0, від 09.08.2006р. №0000552301/1, від 28.09.2006р. №0000552340/2, від 22.12.2006 р. №0000552340/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Врона

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >