Постанова № 21405622, 14.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

14.07.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 р. Справа № 2а-11560/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. <Текст > розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства"Дніпроважпапірмаш" ім. Артема до Спеціалізованої державної інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та недійсним податкове повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. Звернувшись до суду позивач просить:

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 13 серпня 2010 року № 0000978811/0 про визначення податкового зобов'язання ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема. з податку на прибуток на загальну суму 222 426,50 грн.

Визнати дії відповідача, щодо визначення податкового зобов'язання ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема з податку на прибуток на загальну суму 222 426,50 грн., противоправними.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі Акту перевірки від 02.08.2010р., зареєстрований за № 1762-08-02/1-00218911 за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.10.

Під час перевірки встановлено порушення п.п.4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1., пп. 5.2.5, п. 5.2., пп. 5.3.2, пп. 5.3.9.,п. 5.3, п.5.9 ст. 5, пп. 7.3.2. п 7.3., пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п 8.1. ст. 8 Закону України від 28.12.1994р. № 334 «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням п. 1.22.1 ст. 1 , ч. 1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 207 та ч.1,2 ст. 215 ЦКУ у звязку з чим Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема за платежем: 30 11021000, податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 222426,50 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість грн. 50 коп.)

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема вважає дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, а саме проведення перевірки, складання акту перевірки та надання податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2010 року № 0000978811/0, протиправними, в звязку з тим, що на думку позивача вони не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Відповідач надав суду Письмові заперечення на позовну заяву про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 13 серпня 2010 року № 0000978811/0, в якому відмовився визнати позов та просив відмовити ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема в позовних вимогах.

Дослідивши матеріали та наявні у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити у повному обсязі із наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 р. по 31.03.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 31.03.10 р.

В результаті планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 по 31.03.10 був складений Акт від 02.08.2010р., зареєстрований за № 1762-08-02/1-00218911, за результатами якого було складено податкове повідомлення рішення від 13.08.2010р. № 0000978811/0, яким встановлено порушення п.п.4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1., пп. 5.2.5, п. 5.2., пп. 5.3.2, пп. 5.3.9.,п. 5.3, п.5.9 ст. 5, пп. 7.3.2. п 7.3., пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п 8.1. ст. 8 Закону України від 28.12.1994р. № 334 «Про оподаткування прибутку підприємств», з врахуванням п. 1.22.1 ст. 1 , ч. 1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 207 та ч.1,2 ст. 215 ЦКУ у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема за платежем: 30 11021000, податок на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 222426,50 грн. (двісті двадцять дві тисячі чотириста двадцять шість грн. 50 коп.).

В податковому повідомленні-рішенні Відповідач зазначає, що Позивачем занижено валові доходи на суму 22900,00 грн., у звязку з тим, що не була включена до складу валових доходів сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Укрбудкомплекс-Дніпро», яке було ліквідовано.

З даними висновками Відповідача не можливо погодитись, оскільки Позивач хоча і має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Укрбудкомплекс-Дніпро» у сумі 22900,00 грн. але строк позовної давності по ній не закінчився.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає, зокрема, доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно ч. 3 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного Кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, у Позивача не було підстав суму 22900, 00 грн. вважати безповоротною фінансовою допомогою та відносити до валових доходів.

В Акті Відповідачем зазначена наявність кредиторської заборгованості по рах.621 «Векселі видані» по ТОВ Консалтинговий центр «Стандарт» (код ЄДРПОУ 31714063) (Кредитор) за виданими простими векселями власної емісії, у кількості 6 штук на загальну 1621890,42 грн., яка за висновками Відповідача мала бути включена до складу валових доходів з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги.

Для цілей податкового обліку операції з цінними паперами, у тому числі з векселями, належать до операцій особливого виду (п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, за текстом Закон № 334/94-ВР)). Особливість цих операцій у податковому обліку полягає в тому, що платник податків при здійсненні операцій з цінними паперами замість звичних валових доходів і валових витрат веде окремий податковий облік фінансових результатів з цінними паперами. Такий облік ведеться за окремими видами цінних паперів: акціями й іншими корпоративними правами, облігаціями, векселями, деривативами та іншими цінними паперами наростаючим підсумком протягом звітного року вдодатку К3 до декларації з податку на прибуток.

Відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону № 334/94-ВР не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених (не погашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Отже, векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.

Позивачем було видано прості векселі, згідно із Законом України № 2374 від 05.04.2001р.«Про обіг векселів в Україні» який визначає особливості обігу векселів в Україні, а також що стосується порядку видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71);

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, а саме положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту, ст.. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Відповідно ст.. 12 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі Індосамент "на пред'явника" має силу бланкового індосаменту.

Позивачем було зазначено й документально підтверджено, що Векселетримачем, станом на 23.07.2010 року є ТОВ «БК Будперспектива» (код ЄДРПОУ 35164688), про що свідчить лист підписаний директором цього підприємства, на балансі якого знаходяться шість простих векселів, на загальну суму 1621890,42 грн., емітентом яких є Позивач.

ТОВ «БК Будперспектива» є векселетримачем на підставі передачі векселя (індосамент), від першого векселетримача - ТОВ Консалтинговий центр «Стандарт».

Слід зазначити, що індосамент був зроблений до припинення господарської діяльності ТОВ Консалтинговий центр «Стандарт», тобто висновок Відповідача про віднесення вартості векселів у розмірі 1621890,42 грн, як безповоротної фінансової допомоги є безпідставними та незаконними.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на зворотній стороні векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Згідно даним, що зазначені у векселях, строк предявлення не раніше 07.02. 2017 року, а позовна давність у три роки починає перебіг саме з наступної дати від дня предявлення векселя до оплати.

Таким чином, у Відповідача не було законних підстав для зарахування до суми податкового зобовязання у податковому повідомленні-рішенні № 0000978811/0 від 13 серпня 2010 року враховувати кредиторську заборгованість по виданим векселям.

Судом встановлено, що Відповідачем неправомірно було включено до податкового зобовязання сума, що була не визнана такою, що має бути віднесена до валових витрат у розмірі 594297 грн., які не вважаються витратами повязаними з веденням господарської діяльності реалізацію за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі, що є порушенням п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Проте визначення валових витрат помилково трактується таким чином - валові витрати підприємства складаються з суми витрат, понесених платником податку в межах господарської діяльності, тобто від операцій з продажу товарів, по яких отриманий прибуток.

Такий висновок зроблений на підставі трактування терміну "дохід", передбачений П/З/БУ № 3 "Звіт про фінансові результати", вважаючи що реалізація продукції за цінами нижче за собівартість не наводить до отримання доходу.

Слід звернути увагу на той факт, що у трактуванні поняття терміну "дохід" посилаючись на П/З/БУ №3, фактично підмінили його на термін "збиток", повністю ігноруючи визначення понять "витрати" і "збиток", передбачені цим же стандартом.

Доходи збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

По своїй сутті доходом є виручка - надходження активів в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах від продажу продукції підприємства.

Про це свідчить і форма податкової звітності (строчка 01.1 декларації про прибуток, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592).

Витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

По суті витратами є витрати підприємства у вигляді сплати грошових коштів (вибуття активів) за придбання сировини, матеріалів і інші витрати, пов'язані з господарською діяльністю. Придбання сировини, матеріалів, палива і інших послуг, пов'язаних з господарською діяльністю без їх оплати в звітному періоді призводить до збільшення зобов'язань.

Про це свідчить і форма податкової звітності (строчка 04.1 декларації про прибуток, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. № 143, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592).

Збиток перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Пунктом 1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Для цілей оподаткування термін валового доходу приведений в п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і визначення прибутку в п. 3.1 цього Закону.

Згідно з п. 1 ст. 19 Господарського Кодексу України суб' єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Пунктом 2 ст. 142 Господарського Кодексу України передбачено, що склад валового доходу та валових витрат суб' єктів господарювання визначається законодавством.

За змістом ст. 189 Господарського Кодексу України встановлено, що підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно чи на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавствами України по державним цінам і тарифам. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо заборонено. Тобто за перевіряємий період підприємство не реалізовувало продукцію, ціни на які регулюються законодавством.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені об'єкти оподаткування для платників вказаного податку, тобто це прибуток, визначений шляхом зменшення суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

В п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про не віднесення до складу валових витрат тієї частини вартості товару, на яку було зменшено вартість при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

Крім того, п. 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено що:

- негативне значення об'єкту оподаткування є можливим;

- таке негативне значення підлягає включенню до складу валових витрат наступних періодів;

- факт негативного значення об'єкту оподаткування жодним чином не передбачає коригування валових витрат звітного періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що при продажі продукції нижче за собівартість відсутні підстави вважати, що частина витрат, витрачена на виробництво продукції, яка перевищує ціну продажу такої продукції, не пов'язана з господарською діяльністю.

Таким чином, висновок щодо порушення ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з віднесенням суми в розмірі 594297 грн. до валових витрат, не відповідає дійсності та суперечить діючому законодавству України, тому включення до складу податкового зобовязання, є безпідставним.

Судом також встановлено, що Відповідачем неправомірно у суму податкового зобовязання включені валові витрати, що виникли в процесі над нормованого брак. В Акті Відповідачем зазначено, що при виготовлені готової продукції (барабану № 294) було порушено технологічний процес виготовлення, що призвело до виникнення над нормованого браку та в подальшому списаний на рах. 949 «Інші витрати операційної діяльності», в результаті чого ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема було завищено валові витрати на суму 55762,00 грн., чим порушено вимоги п.5.1., пп.5.2.1, п. 5.2., п 5.9. ст.. 5 Закону України № 334 «Про податок на прибуток підприємства».

Ці витрати включаються до складу валових витрат згідно зі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР оскільки вони пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Такі витрати відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути документально підтверджені.

Керівництвом ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема під час проведення планової перевірки, на підставі результатів якої й був винесене податкове повідомлення-рішення 13 серпня 2010 року № 0000978811/0 був наданий Акт про брак від 23.07.09 № 2 на суму 55762,00 грн., наказ по підприємству від 27.07.2009 за № 47/1.

Тому слід заробити висновок, що ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім.. Артема не було порушено п.5.1., п.п.5.1.2., п. 5.2., п. 5.9. Закону №334, й внесення цих витрат не може бути включено до нарахування податкового зобовязання.

Відповідач неправомірно вважає, що Позивачем завищено амортизаційні відрахування на суму 59994 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Техпром М» (код ЄДРПОУ 36365995) були укладені наступні договори: Договір від 03.07.09 №10;Договір від 31.08.09 № 132; Договір від 10.08.09 № 130.

Відповідно до п.1.1. укладених договорів ТОВ «Техпром М» приймає на себе зобовязання по організації робіт по капітальному ремонту бігунів змішуючих вертикально обертаючимися катками мод.1А18, ремонту важкого токарного станка мод 1М675 в МСЦ1, ремонту липневої каналізації цехів заводу та ремонту крівлі

Як зазначено у Акті, виконання робіт було оформлено актами виконаних робіт у довільний формі: від 28.08.09, 22.09.2009, 28.09.2009, 18.09.2009.

Відповідач у Акті зазначив, що у випадку коли для виконання ремонтних робіт залучається стороні організації, то про цей факт має бути зазначено у Акті (типова форма № ОЗ-2), яка затверджена наказом Мінстату України «про затвердження типових форм первинного обліку», але згідно дійсного Наказу Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими. Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію.

Жодної вказівки на те, що в Акті має бути зазначено про залучення сторонніх організацій в Наказі Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» не зазначено.

Тому слід зробити висновок, про правомірність наданих для податкової перевірки вищевказаних актів виконаних робіт.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Позивач при укладанні договорів з ТОВ «Техпром М» мав намір провести капітальний ремонт бігунів змішуючих вертикально обертаючимися катками мод.1А18, ремонт важкого токарного станка мод 1М675 в МСЦ1, ремонт липневої каналізації цехів заводу та ремонт крівлі, при цьому для Позивача не мало значення чи буде ТОВ «Техпром М» власноруч виконувати договірні зобовязання чи залучати стороні організації.

Наявність у штаті ТОВ «Техпром М» лише однієї особи, це директора, який фактично не міг виконувати згідно умов договору роботи по ремонту не є доказом нікчемності договору.

Позивач, відповідно до умов Договору сплатив ТОВ «Техпром М» грошову суму за виконанні роботи по капітальному ремонту важкого токарного станка мод 1М675 в МСЦ1, на підставі наданих податкових накладних був зарахований податковий кредит у розмірі 351 847,50 грн.

Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Подібною ситуацією Відповідач акцентує на господарських відносинах із ТОВ «Карат» (код ЄДРПОУ 30712966), з яким був укладений договір від 14.08.09 № 137 на організацію роботи по демонтажу металевих конструкцій та бетонних конструкцій і фарбування естакади.

Виконання робіт оформлено актом виконаних робіт в довільній формі від 17.10.2009року.

Відповідач зазначає, що правочини укладені між Позивачем та ТОВ «Техпром М» а також як із ТОВ «Карат», є нікчемними, і саме тому вважає амортизаційні відрахування завищені Позивачем на суму 59994 грн. 00 коп.

Ця думка Відповідача протирічить нормам діючого законодавства та обставинам справи:

Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.

В акти перевірки податкові органи підставою визнання правочину нікчемним наводять ст.. 228 ЦКУ, яка встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Проте, податкові органи не надали доказів, які свідчили б про умисел сторін на вчинення договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (на умисне ухилення від сплати податків).

В даному випадку органи ДПІ зазначили нікчемність правочину, але не довели його нікчемності, не довели умислу підприємств на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним .

Також, проте що відобразивши в процесі податкової перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, свідчить і думка ВСУ, висловлена в Узагальненнях ВСУ під назвою «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», доведених листом від 24.11.2008 р. Так у розділі Узагальнень «Правові наслідки невідповідності змісту правочину законодавству» зазначено:

«Термін “нікчемність правочину”, передбачений ЦК, до прийняття цього Кодексу у вітчизняному законодавстві не вживався. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Судам потрібно мати на увазі, що з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер».

Згідно зі ст. 216 ЦКУ вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. До кола таких заінтересованих осіб органи ДПІ не належать.

З викладеного, Суд зробив висновок, про те, що подання органами ДПІ позовів про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними угодами, нікчемність яких встановлена актом податкової перевірки, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Відповідно до статті 216. Цивільного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно, до ст.. 208 Господарського Кодексу визначення наслідків недійсності правочину визначається виключно судом. Тобто в даному випадку, самостійно застосувавши наслідки нікчемності правочину між Позивачем та ТОВ «Техпром М», який на думку ДПІ є нікчемним, співробітники ДПС порушили чинне законодавство шляхом привласнення функцій судів.

Закон України «Про податок на додану вартість» дає можливість зробити висновок про те, що законодавство не передбачає обовязкову умову фактичного нарахування податку на додану вартість в бюджет.

Згідно п. 7.5.1. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

В даному випадку ВАТ «Дніпроважпапірмаш» отримало податкові накладні. Відповідно до яких, Позивач віднесло дані суми до податкового кредиту.

Згідно п.п. 8.1.2. п. 8.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Актами приймання-передачі виконаних робіт та іншими доказами підтверджується факт проведення ремонтних робіт та інших видів поліпшення основних фондів, що підтверджує правомірність з боку Позивача щодо визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2010 р. у сумі 59994 грн. 00 коп.

Проаналізувавши надані суду документи сторонами по справі, суд доходить висновку що дії та рішення, яке оскаржено є незаконними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську від 13 серпня 2010 року № 0000978811/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 222 426,50 грн.

Визнати противоправними дії спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, щодо визначення податкового зобовязання ВАТ «Дніпроважпапірмаш» ім. Артема з податку на прибуток на загальну суму 222 426,50 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис)

< Список >

Постанова не набрала законної сили 20.06.11

СуддяР.А. Барановський

Р.А. Барановський