Постанова № 21400361, 08.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2012                                                                                           № 53/482

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Поляк О.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.02.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 (дата підписання 09.12.2011),

у справі          № 53/482 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім»

про           стягнення 39 302, 28 грн.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» про стягнення 39 302, 28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою № СР-158/11 від 15.12.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач вказує на те, що судом першої інстанції невірно визначений предмет позову - відшкодування збитків, тоді як в позовній заяві чітко зазначено зобов’язання відповідача, відповідно до п.п. 2.4.12, 2.4.15 договору щодо сплати понесених додаткових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 30.01.2012 за участю уповноважених представників сторін.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 30.01.2012, було оголошено перерву.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду надав відзив, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» (експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (клієнт/відповідач) був укладений договір № 1806-1 від 18.06.2010 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор зобов’язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов’язаних з організацією перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (а.с. 9-13).

Згідно положень п.п. 1.3., 2.1.1., 2.1.7., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.7. договору експедитор: виконуючи умови даного договору укладає договори, виступає перед третіми особами, діючи від імені, в інтересах та за рахунок клієнта; має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за договором; має право отримувати від клієнта відшкодування додаткових витрат, що виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; зобов'язаний залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти задля своєчасного відвантаження/доставки вантажу; зобов'язаний організувати надання послуг, що пов'язані з прийомом, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням, перевезенням вантажів, згідно заявок клієнта та залучати для виконання завдань треті особи; зобов'язаний здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги.

Відповідно до положень п.п. 2.4.7, 2.4.12, 2.4.15 договору клієнт: у разі огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах вивантаження, перевалки, призначення, на прикордонних переходах за вимогою митних, інших офіційних контролюючих, наглядових та правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнерів, простій автотранспортних засобів, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормативне використання контейнерного обладнання) судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання, згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, портів, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій; сплачує експедитору вартість зберігання вантажу в портах вивантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормативне використання контейнерного обладнання) відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів; оплачує послуги експедитора, а також відшкодовує витрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта, впродовж 14 календарних днів з моменту отримання клієнтом документів, підтверджуючих надання послуг та витрат.

Між сторонами були підписані заявки на надання транспортно-експедиційних послуг (додаток № 6 від 27.09.2010 та додаток № 4 від 14.09.2010) (а.с. 15-16).

На виконання умов укладеного договору позивачем було організовано перевезення морським транспортом вантажів: 21 контейнер, відповідно до коносаменту № 51008ER8502 та 25 контейнерів відповідно до коносаменту № 51008ER8611, за маршрутом: м. Нью-Йорк (США) – м. Одеса (Україна).

З метою виконання позивачем покладених на нього обов’язків останнім було залучено ДП «Одеський морський торгівельний порт», перевізника - ТОВ «Перша міська будівельна компанія», агента судноплавної лінії - ТОВ «МШК Україна» та ТОВ «Євротермінал», якими були надані послуги з організації заїзду автотранспорту в порт, користування контейнерним обладнанням, зберігання контейнерного обладнання, огляд контейнерів, стоянку автотранспорту в порту та портове експедирування.

На оплату наданих послуг ДП «Одеський морський торгівельний порт», ТОВ «Перша міська будівельна компанія», ТОВ «МШК Україна» та ТОВ «Євротермінал» було виставлено рахунки на оплату на загальну суму 39302, 28 грн., які ТОВ «Карго Партнер», відповідно до положень п. 2.2.7. договору транспортного експедирування № 1806-01, було сплачено в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень п. 4 укладених заявок № 4 від 14.09.2010 та № 6 від 27.09.2010 ТОВ «Карго Партнер» не несе відповідальності за затримку контейнерів в портах, що виникають у результаті збою або проведення оперативних заходів в роботі морських портів, що є підтвердженням понесених витрат тільки в інтересах клієнта, а не у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором.

Позивачем на адресу ТОВ «Нафтахім» було виставлено та направлено рахунки № СФ/С-01617 від 18.10.2010, № СФ/С-01615 від 18.10.2010, № СФ/С-01529 від 04.10.2010 (а.с. 21-23) на оплату понесених витрат, але всупереч умовам договору рахунки не були оплачені відповідачем.

14.09.2011 ТОВ «Карго Партнер» направило на адресу відповідача претензію № СР-85/11 і, додатково 27.09.2011 документи, що підтверджують понесені витрати, з вимогою сплатити існуючий борг у сумі 39302, 28 грн. до 30.09.2011.

Відповідач свої зобов’язання за даним договором не виконав, понесені позивачем додаткові витрати не оплатив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України та ст.ст. 216, 224, 225 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача суму понесених додаткових витрат у розмірі 39302, 28 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені пунктом 2.4.7. договору додаткові витрати позивача як експедитора за своєю правовою природою не можуть визначатися збитками та включатись до їх складу, оскільки такі витрати можуть виникати у позивача в ході виконання договору не у зв'язку з порушенням відповідачем встановленого договором зобов'язання, а за умови настання визначених вищевказаним пунктом обставин, а саме, внаслідок можливих дій у відношенні вантажу з боку уповноважених офіційних органів.

Проте, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просив стягнути суму понесених ним додаткових витрат, пов’язаних зі зберіганням, оглядом, понаднормативним використанням контейнерного обладнання, організацією заїзду автотранспорту в порт, стоянкою автотранспорту в порту та портовим експедируванням у розмірі 39302, 28 грн., а отже висновок суду першої інстанції про визначення заборгованості відповідача як збитки є хибною.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

В п. 3.1 договору сторони передбачили, що послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта та пов’язані з виконанням даного договору, сплачуються клієнтом шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок експедитора, на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений п. 3.1 даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Одеський морський торгівельний порт», ТОВ «Перша міська будівельна компанія», ТОВ «МШК Україна» та ТОВ «Євротермінал» були надані позивачу послуги з організації заїзду автотранспорту в порт, користування контейнерним обладнанням, зберігання контейнерного обладнання, огляд контейнерів, стоянку автотранспорту в порту та портове експедирування, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № IMINV/08855/2010-MSU від 24.09.2010, № 00002494 від 30.09.2010, № 325427 від 30.09.2010, № ОУ-1000122 від 01.10.2010, № IMINV/09196/2010-MSU від 29.09.2010, № ОУ-1010089 від 08.10.2010, на підставі яких позивачу були виставлені рахунки, які останній сплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 10717 від 24.09.2010, № 10677 від 20.09.2010, № 10676 від 20.09.2010, № 11338 від 25.11.2010, № 10725 від 28.09.2010, № 10766 від 30.09.2010, № 10861 від 11.10.2010.

В результаті отримання вищевказаних послуг на підставі п. 3.1 договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № СФ/С-01529 від 04.10.2010, № СФ/С-01615 від 18.10.2010, № СФ/С-01617 від 18.10.2010 на загальну суму 39302, 28 грн., які останнім сплачені не були.

Відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надані докази сплати позивачу додатково понесених витрат.

Посилання відповідача на відсутність доказів, які б підтверджували необхідність понесення ним витрат саме в інтересах відповідача та з підстав, не пов’язаних з порушенням договору самим позивачем, колегією суддів відхиляються, оскільки вказані витрати підтверджуються актами здачі-приймання робіт (надання послуг), виставленими рахунками та платіжними дорученнями на оплату, виставлених рахунків. Надання будь-яких інших доказів, які б підтверджували необхідність понесення позивачем витрат саме в інтересах відповідача, умовами договору не передбачені, а відтак їх вимагання є безпідставним.

Крім того, твердження відповідача про те, що рахунок – фактуру № СФ/С-01529 від 04.10.2010 на суму 15022, 84 грн. було виставлено на підставі договору № СРК СР 1009/10 FО від 01.09.2010 не знаходить свого підтвердження, оскільки в даному рахунку вказані послуги, які надаються безпосередньо в порту, а предметом договору № СРК СР 1009/10 FО від 01.09.2010 є надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, а отже в даному випадку має місце технічна помилка.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем зобов’язань відповідно до п. 3.1 договору, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 39302, 28 грн. додатково понесених витрат.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 53/482 - скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі № 53/482 скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити повністю.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, б. 8, код ЄДРПОУ 36472721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» (02660, м. Київ, вул. Автопаркова, б. 7, код ЄДРПОУ 33693358) 39302, 28 грн. додатково понесених витрат, 393, 02 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, б. 8, код ЄДРПОУ 36472721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер» (02660, м. Київ, вул. Автопаркова, б. 7, код ЄДРПОУ 33693358) 705, 75 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Поляк О.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.