Постанова № 21400315, 09.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2012                                                                                           № 55/365

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання – Майданевича Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явились,

від відповідача – не з’явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Євромета”

до                    Публічного акціонерного товариства „Київська пересувна механізована

колона-2”

про                    стягнення 124337,52 грн.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євромета” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона-2” (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі: 100808, 43 грн. – основний борг, пеня – 7391, 90 грн., 3% річних – 1446, 30 грн., інфляційні нарахування у розмірі – 4610, 04 грн. та штраф у розмірі – 10080, 84 грн., а всього –124337,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 у справі №55/365 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Євромета” задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона - 2” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євромета” суму основної заборгованості у розмірі 100808, 43 грн., пені – 1 284,27 грн., 3% річних – 1446, 30 грн., інфляційні нарахування у розмірі – 4610, 04 грн. та штраф у розмірі – 5040, 42грн. В решті позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київська пересувна механізована колона - 2” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євромета” витрати по сплаті державного мита в розмірі 1131,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,84 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувсь до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012 у складі колегії суддів: Моторний О.А. (головуючий), Андрієнко В.В., Вербицька О.В., відновлено відповідачу строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження з призначенням розгляду на 31.01.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/2 від 31.01.2012, у зв’язку з зайнятістю суддів Андрієнка В.В. та Вербицької О.В. в інших судових засіданнях, розгляд апеляційної скарги у справі № 55/365 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Моторного О.А., суддів Кошіля В.В. та Шапрана В.В. відповідно до приписів ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України та ст. 26 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”.

Оскільки в судове засідання 31.01.2012 представники сторін не з’явились, а представником відповідача 30.01.2012 через відділ документального забезпечення було подано клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 31.01.2012 розгляд справи було відкладено на 09.02.2012.

Сторони в судове засідання 09.02.2012 повноважних представників не направили вдруге, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.

Крім того, про належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги свідчать, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається про своєчасне отримання представниками ухвали суду.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, неявка представників сторін не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі вказаних представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.09.2009 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №895ЄМ, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначена умовами цього договору, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити в порядку у відповідності до Договору.

Загальна сума договору складається з суми вартості усіх видаткових накладних, що оформляються сторонами під час дії цього договору (п.3.1).

Відповідно до п. 4.5. договору, термін відвантаження (передачі) товару складає не пізніше 5 (п’яти) календарних днів з моменту узгодження сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості відповідної партії товару.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. (п.9.1.Договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу, в період з 16.08.2010 по 15.10.2010 позивач передав відповідачу товар, на загальну суму 212847, 59 грн., що підтверджується видатковими накладними (№ЄМ-00013468 від 16.08.2010 на суму 491, 40 грн., №ЄМ -0003464 від 16.08.2010 на суму 171, 31 грн., №ЄМ-00013322 від 16.08.2010 на суму 1085, 28 грн., №ЄМ-00014575 від 02.09.2010 на суму 1 658,14 грн., №ЄМ-00014481 від 02.09.2010 на суму 284, 78 грн., №ЄМ-00014869 від 07.09.2010 на суму 4161, 60 грн., №ЄМ-00014986 від 07.09.2010 на суму 33300,00 грн., №ЄМ-00015735 від 15.09.2010 на суму 12060, 00 грн., №ЄМ-00015730 від 17.09.2010 на суму 1464, 14 грн., №ЄМ-00016291 від 22.09.2010 на суму 30240,00 грн., №ЄМ-00016292 від 23.09.2010 на суму 7218, 74 грн., №ЄМ-00017480 від 08.10.2010 на суму 232, 20 грн., №ЄМ -00018039 від 15.10.2010 на суму 30240,00 грн. та №ЄМ-00018039 від 15.10.2010 на суму 30240,00 грн.), а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями на отримання товару №141 від 16.08.2010, №160 від 02.09.2010, №167 від 14.09.2010 та №184 від 08.10.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №895ЄМ від 01.09.2009.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із п. 5.2. договору, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює протягом 21 календарного дня починаючи з дати отримання товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 112039, 16 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 100808,43 грн.

Оскільки зобов’язання по оплаті поставленого товару виникло у відповідача з моменту отримання товару та оформлення наведених вище видаткових накладних, які підтверджують факт приймання-передачі товару, та враховуючи відсутність доказів повної оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 100808,43 грн. задоволено місцевим господарським судом обґрунтовано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочення терміну оплати вартості отриманого товару, відповідно до п. 5.2. цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу більше, ніж на 30 календарних днів, нарахування пені припиняється , а покупець сплачує штраф у розмірі 5% від загальної вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) партії товару.

Згідно з ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідачем прострочено зобов’язання щодо оплати товару більше ніж на 30 календарних днів, у зв’язку з чим стягнення пені припиняється після спливу 30 денного терміну прострочення оплати по кожній накладній.

Перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи період заборгованості з 07.09.2010 до 06.10.2010 (30 днів), суму боргу у розмірі 100808,43 грн. та облікову ставку Національного банку України, стягненню підлягають 1284,27 грн. пені.

Також, враховуючи п. 6.3 договору, судом першої інстанції було правомірно стягнуто з відповідача штраф у розмірі 5% за період з моменту прострочення по листопад 2010 року у розмірі 5040, 42 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних у сумі 1446,30 грн. та 4610,04 грн. індексу інфляції, які були правомірно стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст.33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2011.

Керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київська пересувна механізована колона-2” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 – без змін.

Матеріали справи №55/365 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.