Постанова № 21400218, 07.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2012 № 14/421

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 ( довір. б/н від 26.09.11р.);

Від відповідача - не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділайт -Україна”

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2011р.

у справі № 14/421 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Драфт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділайт -Україна”

про стягнення 125397,65 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2011р у справі №14/421 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділайт -Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Драфт” 120384 грн. 80 коп. заборгованості, 1253 грн. 98 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5000,00 грн. провадження у справі припинено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що позивачем на виконання умов договору №11/07-08 від 25.07.08р. поставлено відповідачу товар, який відповідачем в установлений строк у повному обсязі оплачено не було, у звязку з чим утворилась заборгованість, яка на час розгляду справи становить 120384,80 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати повністю або частково рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2011р. та прийняти нове рішення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що не визнає суму боргу зазначену позивачем в позовній заяві та зазначену в рішення, оскільки 31 грудня 2009р. припинилась дія договору №11/07-08 від 25.07.2008р., позивач та відповідач прийшли до згоди укласти новий договір, а саме 01 січня 2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір постави №б/н К-65, за яким позивач поставляв та передавав у власність відповідача товари (алкогольні напої), зазначений договір набирав чинності з моменту його підписання сторонам та діяв до 31 грудня 2010р., але відповідно до п.8.5 даного договору, він був пролонгований ще на один календарний рік, тобто до 31 грудня 2011р. Таким чином судом не зясовано, як зазначає скаржник, на підставі якого договору позивач поставляв товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012р. розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2012р.

20.01.2012р. р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 20.01.2012р. відповідач звернувся з клопотанням через канцелярію Київського апеляційного господарського суду про залучення до матеріалів справи документів, які підтверджують сплату відповідачем частково суми зобовязання в розмірі 43000,00 грн., а саме платіжні доручення №28 від 13.01.2012р., №7163 від 05.01.2012р., № 6989 від 29.12.2011р. та №6485 від 09.12.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.02.2012р.

06.02.2012р. відповідач звернувся з клопотанням через канцелярію Київського апеляційного господарського суду про залучення до матеріалів справи документів, які підтверджують сплату відповідачем частково суми зобовязання в розмірі 30000,00 грн., платіжне доручення №7510 від 20.01.2012р., №90 від 27.01.2012р., №7767 від 03.02.2012р.

07.02.2012р. в судове засідання апеляційного господарського суду не зявився представник відповідача.

Враховуючи те, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали від 24.01.2012р., явка представників сторін в судове засідання апеляційного суду не визнана обовязковою, про причини неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, судова колегія, з урахуванням думки представника позивача дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Драфт" ( постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (покупець) 25.07.08р. укладено договір поставки № 11/07-08, у відповідності до умов якого постачальник поставляє та передає у власність покупця товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість.

Згідно до п.1.1 договору постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідач) товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1. договору, покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після 45 календарних днів з дати отримання товару покупцем, яка вказана в накладних.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується належне виконання позивачем обовязку з поставки товару відповідачу, згідно договору № 11/07-08 від 25.07.08 р., однак відповідач зобовязання з своєчасної оплати за отриманий товар у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка на дату подачі позовної заяви до суду складала 125397,65 грн.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, позивач звернувся з клопотанням від 10.11.2011р. про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача 125384,80грн. та з клопотанням від 30.11.2011р. про зменшення розміру позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача 120384,80 грн.

Місцевий господарський суд при прийнятті рішення не звернув уваги на заяву позивача, який врахував часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 5000грн., про зменшення розміру позовних вимог, яка міститься в матеріалах справи та подана позивачем відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в результаті чого суд припинив провадження у справі в частині 5000,00 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не зясовано, на підставі якого договору позивач поставляв товар, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний договір №11/07-08 від 25.07.08 р., який підписаний сторонами, та згідно якого існували господарські зобовязання між сторонами, що підтверджується накладними на відвантаження товару протягом дії договору в яких позивач зазначав саме договір № 11/07-08, як підставу здійснення поставки.

Крім того, п.8.5 договору № 11/07-08 від 25.07.2008р. договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення строку, вказаного у п.8.1.

Відповідач, посилаючись на укладення між сторонами договору № б/н К-65, зазначаючи про те, що судом не зясовано, на підставі якого договору позивач поставляв товар, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу, має довести, відповідно п.8.5 договору № 11/07-08 від 25.07.2008р., що письмово звертався до позивача про припинення його дії і що дія цього договору була припинена. Оскільки відповідач таких доказів не надав, тому відповідачем не спростований той факт, що позивач здійснював відвантаження товару саме по договору № 11/07-08 від 25.07.2008р., який сторонами пролонговано і дія якого, згідно до п. 8.2. договору припиняється , у т.ч. після виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за отриманий від позивача товар у розмірі 120384,80 грн. (заява про зменшення позовних вимог від 30.11.2011р.).

Щодо клопотань відповідача про залучення до матеріалів справи доказів часткового погашення відповідачем зобовязання №24 від 19.01.2012р. та б/н від 03.02.2012р. судова колегія зазначає, що не може їх покласти в основу судового рішення в апеляційному провадженні та зменшити розмір заборгованості, оскільки на дату прийняття рішення заборгованість відповідача складала 120384,80 грн., яку вірно досліджено місцевим господарським судом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ділайт -Україна” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2011р. у справі № 14/421 змінити. Резолютивну частину викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"(04074, м. Київ, вул. Лугова,12; код ЄДРПОУ 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Драфт" (02002, м. Київ, вул. Малишка, 61, к.717; код ЄДРПОУ 30470666) 120384 (сто двадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. заборгованості, 1 253 (одну тисячу двісті пятдесят три) грн. 98 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 14/421 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяПашкіна С.А.

СуддіБаранець О.М.

Калатай Н.Ф.