Постанова № 21400207, 02.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2012                                                                                           № 31/40

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Буравльова С.І.

суддів:           Андрієнка В.В.

          Вербицької О.В.

при секретарі Горголь С.І.

за участю представників

позивача – Майданік В.В.;

відповідача – Кроль М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2010

у справі № 31/40 (суддя – Качан Н.І.)

за позовом Державного територіально – галузевого об’єднання «Південно – Західна залізниця»

до Публічне акціонерне товариство «Центренерго»

про стягнення 4001091,50 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2008 Державне територіально – галузеве об’єднання «Південно – Західна залізниця» (далі - позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (вподльшому перейменованому на Публічне акціонерне товариство «Центренерго») (далі - відповідач) про стягнення 4 001 091,50 грн. збору за зберігання вантажу на підходах та на станції Трипілля – Дніпровське Південно-Західної залізниці за період жовтень - листопад 2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.01.2009 порушено провадження у справі № 31/40.

Після неодноразового уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 4350049,87 грн. боргу по договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2010 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4350049,87 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 31/40.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 у справі № 31/40 було призначено судово – економічну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 у справі № 31/40 було призначено додаткову судово – економічну експертизу.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 № 01-24/874 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» через перебування головуючого судді (судді-доповідача) – Ткаченка Б.О. на лікарняному, в розгляді справи № 31/40 було призначено повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу справи № 31/40, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді – Андрієнко В.В., Вербицька О.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між сторонами було укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036103 від 18.01.2007 (далі - Договір), за умовами якого позивач, як залізниця, зобов’язався надавати послуги, пов’язані з перевезенням, а відповідач, як вантажовласник та замовник послуг , зобов’язався проводити розрахунки за надані послуги.

На думку позивача, спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що протягом жовтня – листопада 2008 року відповідачем було порушено виконання зобов'язань Договору в частині здійснення своєчасної попередньої оплати за перевезення та додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів за відповідний період, та своєчасного вивантаження вантажів, передбачених п. п. 2.4 (2.4.1, 2.4.2) п. 2 зазначеного договору, наслідком чого стала затримка вагонів на станції призначення - Трипілля - Дніпровське, на підходах до неї - станціях Південно – Західної залізниці Миронівка, Кагарлик, Нові - Безрадичі та нарахування збору за зберігання вантажу – вугілля.

Стягуючи з відповідача заборгованість, суд першої інстанції виходив тільки з того, що доводи відповідача стосовно відсутності його вини у затримці вагонів не заперечують факту надання позивачем послуг за договором у заявленому обсязі та не спростовують факту належного виконання позивачем зобов’язань за спірним договором та права останнього на одержання належної оплати за надані послуги.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до експертного висновку КНДІСЕ № 8142/11-19 від 21.10.2011 додаткової судово – економічної експертизи у справі № 31/40, судовий експерт дійшов висновку про те, що за результатами проведеного дослідження, підтвердити або спростувати обліком ТЕХПД заборгованість відповідача за договором № 2036103 від 18.01.2007 за період жовтень-листопад 2008 року з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (від 08.04.2009 № Мюр-0082 про стягнення боргу по договору 4417929,40 грн.) та зменшення розміру позовних вимог (від 15.05.2010 № НЮ-16-305/08у), не видається за можливе в зв'язку з тим, що за наданими матеріалами справи відсутнє документальне та нормативне обґрунтування в повному обсязі щодо заборгованості за договором № 2036103 від 18.01.2007.

Так, відповідно до п. 2.6 правил розрахунків за перевезення вантажів № 644 від 21.11.2000: безготівкові розрахунки між залізницею та суб’єктом господарювання проводить розрахунковий підрозділ залізниці - Технологічний центр з оброблення перевізних документів, який на підставі укладеного договору зараховує отримані в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи, на підставі розрахункових документів, якими є перевізні документи, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами (п. п. 3 п. 2); сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому ж самому порядку через ЄТехПД (п. п. 7 п. 2).

Платежі та штрафи, не включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, вносяться в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках та підтверджуються підписами працівника станції і платника. При відмові платника від підписання зазначених документів, працівниками станції складається акт загальної форми ГУ-23, додається до відповідного документа та надсилається в ЄТехПД для списання грошей з особового рахунку.

Разом з тим, відповідно до актів звірки взаємних розрахунків між ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС та ТЕХПД, станом на 30.11.2008 та на 31.11.2008 відсутня заборгованість, що є предметом позову.

Так, 15.12.2008 між ВАТ «Центренерго» та ТЕХПД-1 ВАТ ДТГО «Південно-Західна залізниця» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому згідно даних внесених уповноваженим бухгалтером ТЕХПД-1 на рахунку ПАТ «Центренерго» станом на 30.11.20008 існувала заборгованість в сумі лише 344,93 грн. (за даними ТЕХПД), за даними ПАТ «Центренерго» - передоплата в сумі 981272,85 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 10.01.2009 за даними ЄТЕХПД ДТГО «Південно-Західна залізниця» станом на 31.12.2008 на рахунку ВАТ «Центренерго» заборгованість існувала лише в сумі 89,95 гривень (за даними ТЕХПД), за даними ВАТ «Центренерго» - передоплата в розмірі 1012 829,45 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що затримка вагонів виникла внаслідок винних дій позивача, а саме зупинення подачі вагонів за відсутності первинних документів, які б підтверджували заборгованість відповідача.

В обліку ТЕХПД, який повинен відображати всі проведені нарахування на підставі первинних документів (п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів), відсутня заборгованість, яку намагається стягнути позивач.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявність заборгованості, що є предметом позову.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України по справі № 8/106, яка має преюдиціальне значення для правильного вирішення справи № 31/40.

Крім того, згідно експертного висновку КНДІСЕ № 8142/11-19 від 21.10.2011 неможливо встановити, чи відповідає розрахунок збору за зберігання вантажів по кожній накопичувальній картці, заявлених в позові, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог (від 08.04.2009 № Мюр-0082 про стягнення боргу по договору 4417929,40 грн.) та зменшення розміру позовних вимог (від 15.05.2010 № НЮ-16-305/08у), нормативним документам, що визначають тарифи та послуги, які надає залізниця, у зв'язку з тим, що за наданими матеріалами справи відсутнє документальне та нормативне обґрунтування щодо заборгованості за договором № 2036103 від 18.01.2007.

Так, відповідно до заяви позивача підставою для збільшення позовних вимог ВАТ ДТГО «Південно-Західна залізниця» було зберігання вантажів у затриманих вагонах на станціях, що входять до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, де встановлені доплати за роботу.

Підтвердженням того, що позивач хоче стягнути з відповідача саме плату за зберігання вантажів у вагонах є розрахунок позовних вимог, до якого зараховується ставка збору за зберігання вантажу, а також коефіцієнт підвищення збору за зберігання вантажу на станціях, де встановлені доплати за роботу в зоні радіоактивного забруднення.

Разом з тим, позивачем не враховано, що переліком видів робіт, пов'язаних з підвищеною радіоактивною забрудненістю робочих місць, на яких оплата праці громадян може проводитися за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами у максимальному розмірі в залежності від складності робіт і умов праці, затвердженим постановою КМ УРСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено вичерпний перелік робіт в зоні радіоактивного забруднення, де встановлені доплати за роботу.

До вказаного переліку, на який посилається позивач, обґрунтовуючи збільшення позовних вимог, входить такий вид робіт, як перевезення сільськогосподарської продукції, кормів, добрив, насіння, інших вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи.

Проте, відповідно до ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Таким чином діючим законодавством передбачені доплати за роботи, пов'язані з підвищеною радіоактивною забрудненістю робочих місць, а саме за перевезення вантажів у зонах населених пунктів, в яких оплата праці громадян, що працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за підвищеними тарифними ставками, а не зберігання вантажів у вказаних зонах.

З урахуванням того, що на теперішній час ПАТ «Центренерго» не має заборгованості перед ВАТ ДТГО «Південно-Західна залізниця» за перевезення вантажів у період, зазначений в заяві про збільшення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для нарахування плати за зберігання вагонів на територіях радіоактивного забруднення із застосуванням підвищеного коефіцієнту зборів.

Крім того, колегія зазначає, що позивачем не дотримано встановленого законодавством порядку нарахування сум попередньої оплати за послуги зі зберігання вантажу, платежі, що є предметом позову, в обліку ТЕХПД не відображені, накопичувальні картки, які повинні були складені на підтвердження нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах на підпис відповідачу не надавались і для здійснення оплати не передавались, в матеріалах справи відсутні докази передачі первинних документів на підпис відповідачу або відмови від їх підписання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем не надано належних доказів у вигляді первинних документів, які підтверджують розмір заборгованості за Договором № 2036103 від 18.01.2007. Оскільки порушення відповідачем зобов’язання за Договором № 2036103 від 18.01.2007 колегією суддів не встановлено, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім цього колегія суддів зазначає про те, що вважає належним доказом саме висновок додаткової експертизи КНДІСЕ № 8142/11-19 від 21.10.2011, яка є за змістом обґрунтованою та такою, що узгоджується з іншими матеріалами даної справи. В цій додатковій експертизі наявна узгодженість її дослідницької частини з підсумковим висновком та в ній розширено експертне дослідження. Наведене було відсутнє в першому висновку КНДІСЕ № 9178/10-19/5604/11-19 від 30.06.2011, який колегією суддів відхиляється.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, порушені норми матеріального та процесуального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 27.05.2010 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги відповідачем в сумі 12750,00 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2010 у справі № 31/40 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Державного територіально галузевого об’єднання «Південно – західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6 код ЄДРПОУ 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн., 00 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 31/40 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Буравльов С.І.

Судді                                                                                          Андрієнко В.В.

                                                                                          Вербицька О.В.