Постанова № 21400104, 24.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 № 18/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Борисенко І.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Шипка В.В.

розглянувши у выдкриому судовому засыданны

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.09.2011

у справі № 18/220 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр

“Дніпровський” Дніпровської районної у м. Києві ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 56 862,37 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_3 дов. № 01-07/1398 від 06.12.20111

відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (надалі позивач) у вересні 2011 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам за період з травня 2010 по вересень 2011 у розмірі 56 862,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 18/220 позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у м. Києві ради 56862,37 грн. заборгованості, 568,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 1553 від 13.04.2010 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобовязання належним чином не виконано, орендна плата по договору оренди за період з травня 2010 по вересень 2011, оплачена частково на суму 3700,00 грн., заборгованість у розмірі 56 862,37 грн. позивачу не сплачена, а доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості за договором, відповідачем суду не надано.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.10.2011, у відповідності до якої просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 18/220 та резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: «Позов задовольнити частково; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 52362,37 грн.».

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, а тому останній не мав можливості провести звірку взаєморозрахунків з позивачем та зявитися в судове засідання. Крім того, апелянт стверджує, що на виконання домовленості сторін 26.09.2011 ним було сплачено 4500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по орендній платі (що підтверджується квитанцією банку № 8457).

Апелянта (відповідач) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду підлягає скасуванню. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2 і 4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в ст.4-2 ГПК України (рівність перед законом і судом) та ст.4-3 ГПК України (змагальність), згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що неповідомленою належним чином про час і місце судового засідання слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 ГПК України (якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення по даній справі було прийнято в судовому засіданні 22.09.2011.

Розглянувши справу у відсутності відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Однак, з матеріалів справи судовою колегіє встановлено, що:

- відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва № 18/220 від 09.09.2011 про порушення провадження у справі судове засідання було призначено на 22.09.2011;

- вказана ухвала була направлена сторонам 13.09.2011 (згідно штампу Господарського суду міста Києва на звороті ухвали);

- відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення господарського суду (а.с.3), ухвала Господарського суду міста Києва № 18/220 від 09.09.2011 про порушення провадження у справі була отримана відповідачем 01.10.2011 (що підтверджується штампом «Укрпошти» на цьому повідомленні).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ухвала місцевого суду від 09.09.2011 про призначення судового засідання на 22.09.2011 була отримана відповідачем лише 01.10.2011, тобто, вже після прийняття рішення по справі.

За таких обставин судовою колегією визнаються обґрунтованими доводи апелянта (відповідача) про те, що справу було розглянуто місцевим судом за його відсутності, без належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, та він був позбавлений можливості заперечувати по суті позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Наведене також підтверджено частиною 2 п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України».

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 у справі № 18/220 підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.3 ст.104 ГПК України у звязку з тим, що справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши по суті заявлені позивачем вимоги, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендним платежам за період з травня 2010 по вересень 2011 у розмірі 56 862,37 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (як орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (як орендарем) укладений договір оренди нерухомого майна № 1553 від 13.04.2010 (копія договору а.с.14).

Відповідно до умов названого договору орендодавець, на підставі рішення №129 від 25.06.2007 р. Дніпровської районної у м. Києві ради та розпорядження Дніпровської районної у м. Києві ради №116-р від 19.02.2010, передає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення офісу, складу та майстерні по ремонту побутової техніки. Цільове призначення обєкту оренди: для розміщення офісу, складу та майстерні по ремонту побутової техніки (п.п.1.1-1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору № 1553 від 13.04.2010 обєктом оренди є нерухоме майно (будівля, споруда) загальною площею 154,20 кв.м, з них: під офіс - 30,00 кв.м, під склад -104,20 кв.м та майстерня по ремонту побутової техніки - 20,00 кв.м.

Відповідно до п.4.1 названого договору орендна плата за користування обєктом оренди визначається на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради № 221 від 27.03.2008, № 338 від 12.03.2009 та № 412 від 22.12.2009.

Орендна плата з урахування індексу інфляції та інші платежі щомісячно сплачуються відповідачем, незалежно від наслідків його діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

Згідно з п.8.1 названого договору цей договір укладено строком на два роки 364 дні, що діє з 13.04.2010 по 11.04.2013 включно.

На виконання умов договору № 1553 від 13.04.2010 відповідно до акту приймання передачі в оренду нерухомого майна від 13.04.2010 (копія - а.с.20) позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно площею 154,20 кв.м.

Відповідно до додатку № 2 до договору № 1553 від 13.04.2010 (а.с.21) сторонами погоджений розмір орендної плати за базовий місяць оренди згідно з орендною ставкою, що становить 2983,72 грн. (без ПДВ) та передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Додатком № 4 до договору № 1553 від 13.04.2010 (а.с.22) сторонами визначений розрахунок розміру місячної компенсації (відшкодування) податку плати за землю, що складає 378,98 грн. і нараховується з 01.04.2010; розмір річної плати компенсації (відшкодування) податку за землю індексується щорічно наростаючим підсумком.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури за оренду нерухомого майна за період з травня 2010 по серпень 2011 загальну суму 60562,37 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобовязань за договором, за користування орендованими приміщеннями з позивачем у повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість за вказаний період у розмірі 56862,37 грн.

Судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті по договору оренди в розмірі 56862,37 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем умови договору № 1553 від 13.04.2010 щодо своєчасної сплати орендних платежів за період з травня 2010 по серпень 2011 (згідно виставлених позивачем рахунків) належним чином не виконано та сума заборгованості відповідача складає 56862,37 грн.

Належних доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на банківську квитанцію від 26.09.2011 на суму 4500,00 грн. (як на доказ часткової оплати заборгованості за договором оренди за спірний період) судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з даної квитанції не вбачається, що грошові кошти у сумі 4500,00 грн. сплачені відповідачем саме в рахунок погашення заборгованості по договору оренди за спірний період (оскільки в квитанції в якості призначення платежу вказано «Плата податку на землю»).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди на період з травня 2010 по серпень 2011 у сумі 56862,37 грн. є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 18/220 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.2 ч.3 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 18/220 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 18/220 за позовом Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у м. Києві ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02225, АДРЕСА_1, ідн. НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у м. Києві ради (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, п/р 26006306601 в філії Дніпровське відділення № 7989 ВАТ «Ощадбанк», МФО 320337, код ЄДРПОУ 34806193) 56862 (пятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 37 коп. заборгованості, 568 (пятсот шістдесят вісім) грн. 62 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 18/220 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяБорисенко І.В.

СуддіІльєнок Т.В.

Шипко В.В.