Постанова № 21400066, 30.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2012 № 11/5026/2204/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 23.12.2011;

від відповідача:не викликався та не зявився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня "Комбікормовий завод"

на рішення Господарського судуЧеркаської області від03.11.2011

у справі№ 11/5026/2204/2011 (суддя Довгань К.І.)

за позовомПриватного підприємства "Ексімпродукт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня "Комбікормовий завод"

простягнення 123 059,88 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 11/5026/2204/2011 відкладено на 30.01.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі № 11/5026/2204/2011 позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 412,00 грн. боргу, 16 391,11 грн. пені, 3 167,33 грн. річних, 9 518,44 грн. інфляційних, 1 214,88 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що подані позивачем та підписані відповідачем накладні: № 315 від 02.07.2009, № 317 від 02.07.2009, № 320 від 06.07.2009, № 326 від 08.07.2009, № 327 від 09.07.2009, № 332 від 13.07.2009, № 334 від 15.07.2009, № 336 від 15.07.2009, № 339 від 16.07.2009, № 340 від 21.07.2009, № 342 від 23.07.2009, № 345 від 27.07.2009, № 350 від 28.07.2009 свідчать про виконання позивачем умов договору та продаж відповідачу товару на суму 452 412,00 грн., за який відповідач розрахувався частково; таким чином, у відповідача виникло зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару на умовах договору; відповідно до п. 8.1 договору та ст. 625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі 16 391,11 грн., 3% річних, що становлять 3 167,33 грн. та інфляційні; судом встановлено, що розрахунок інфляційних в сумі 11 089,44 грн. проведений позивачем невірно, тому згідно із розрахунком, проведеним судом (відповідно до системи ЛІГА:ЗАКОН) та до п. 8.1 договору і ст. 625 ЦК України відповідач зобовязаний сплатити позивачу інфляційні в сумі 9 518,44 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №11/5026/2204/2011 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу № 11/5026/2204/2011 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із відпусткою представника з 24.10.2011 по 04.11.2011, однак, суд, розглянувши справу за відсутності відповідача, не забезпечив йому рівних з позивачем процесуальних прав, чим порушив п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 22, 42, 43, 75, 77 ГПК України; позивачем, на день подання позову, не виставлено відповідний рахунок-фактуру відповідачу, що є недодержанням вимог п. 7.1 спірного договору, тому строк виконання зобовязань, відповідно до положень ст. 530 ЦК України, не настав.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо строку виконання зобов'язання та не наведено посилання на відповідні норми чинного законодавства.

Скаржник посилається на недотримання вимог ст. 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що позивачем було надано відповідачу пакет документів, а саме: рахунок, накладну та податкову накладну; як доказ отримання рахунку відповідачем є підпис та печатка відповідача на одержаному ним другому примірнику накладної; відповідачем на підставі отриманих рахунків неодноразово були здійснені платежі за поставлений товар, що підтверджується витягами із особового рахунку, які є наявними у матеріалах справи.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 позивачем надані додаткові документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Черкаської області позовну заяву про стягнення з відповідача 92 412,00 грн. боргу за договором поставки № 02/07/09-01 від 02.07.2009, 16 391,11 грн. пені за прострочення зобовязання, 11 089,44 грн. інфляційного збільшення заборгованості, 3 167,33 грн. трьох процентів річних від простроченої суми та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 02/07/09-01, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити на умовах даного договору макуху соняшникову, надалі товар, із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки № 02/07/09-01 поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (згідно з Incoterms 2000); місце поставки Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, Комбікормовий завод.

Факт виконання позивачем умов договору поставки № 02/07/09-01 підтверджується наявними у матеріалах справи накладними: № 315 від 02.07.2009 на суму 25 188,00 грн., № 317 від 02.07.2009 на суму 25 992,00 грн., № 320 від 04.07.2009 на суму 49 536,00 грн., № 322 від 06.07.2009 на суму 26 412,00 грн., № 326 від 08.07.2009 на суму 23 004,00 грн., № 327 від 09.07.2009 на суму 26 532,00 грн., № 332 від 13.07.2009 на суму 51 480,00 грн., № 334 від 15.07.2009 на суму 24 864,00 грн., № 336 від 15.07.2009 на суму 25 452,00 грн., № 339 від 16.07.2009 на суму 24 684,00 грн., № 340 від 21.07.2009 на суму 25 320,00 грн., № 342 від 23.07.2009 на суму 36 624,00 грн., № 345 від 27.07.2009 на суму 62 388,00 грн., № 350 від 28.07.2009 на суму 24 936,00 грн.

Отримання відповідачем товару, на загальну суму у розмірі 452 412,00 грн. та згідно із умовами договору поставки № 02/07/09-01, підтверджується наявною у матеріалах справи копією довіреності № ККЗ164 від 01.07.2009 виданої Кузякіній Вірі Іванівні на отримання від позивача матеріальних цінностей та підписами Кузякіної В.І. на зазначених вище накладних, скріплених печаткою відповідача.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки № 02/07/09-01 оплата за даним договором здійснюється відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів, що становлять 100 % від вартості поставленого товару, протягом 7 (семи) банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, а саме, сплатив позивачу: 08.07.2009 50 000,00 грн., 10.07.2009 40 000,00 грн., 14.07.2009 50 000,00 грн., 15.07.2009 20 000,00 грн., 16.07.2009 20 000,00 грн., 17.07.2009 30 000,00 грн., 20.07.2009 30 000,00 грн., 22.07.2009 30 000,00 грн., 23.07.2009 20 000,00 грн., 24.07.2009 30 000,00 грн., 31.07.2009 30 000,00 грн., усього на загальну суму у розмірі 360 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений, згідно із умовами договору поставки № 02/07/09-01 та зазначеними вище накладними, товар, склала 92 412,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про виставлення позивачем, згідно із п. 7.1 договору поставки № 02/07/09-01, рахунків-фактур відповідачу.

25.05.2011 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, в якій позивач просив перерахувати не виплачені за договором та відповідно до вищезазначених накладних кошти в сумі 92 412,00 грн., пеню в сумі 11 603,41 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 240,67 грн. та індекс інфляції від простроченої суми 184,82 грн.

Факт отримання відповідачем 26.05.2011 зазначеної претензії підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за № 01016869, наявною у матеріалах справи.

Відповіді на претензію позивача та доказів сплати відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар відповідачем не надано.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем не надано доказів моменту виставлення відповідачу рахунків-фактур, однак, надано докази надсилання претензії від 25.05.2011, то, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, право позивача на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати заборгованості за договором поставки № 02/07/09-01 у розмірі 92 412,00 грн. виникло з 02.06.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 8.1 договору поставки № 02/07/09-01 передбачено, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1 договору більше ніж на 3 банківські дні відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобовязання, від вартості частини товару, що був поставлений згідно із графіком поставки, зазначеному в додатковій угоді до даного договору.

Докази того, що сторонами погоджені графік поставки або додаткові угоди до договору поставки № 02/07/09-01, відсутні.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як стверджує позивач, рахунки, були надані відповідачу разом із іншими документами.

Про те, що між сторонами існувала практика передання позивачем відповідачу рахунків разом із іншими документами, свідчить зазначення відповідачем рахунків у графі: "Призначення платежу" у платіжних документах про сплату за товар, згідно з витягами із особового рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

Слід вказати, що сторонами не передбачено у договорі поставки № 02/07/09-01 якогось особливого способу або форми виставлення рахунку-фактури.

Отже, позивач не позбавлений права виставити рахунки-фактури простим врученням їх, разом із іншими документами, представнику відповідача або будь-яким іншим способом.

У претензії від 25.05.2011 позивачем було вказано про обовязок відповідача оплатити отриманий товар на підставі виписаного рахунку.

Відповідач не надіслав відповіді на претензію з повідомленням про неодержання рахунків. Разом із тим, частину товару, одержану за вищевказаними накладними, відповідач оплатив.

Таким чином, відповідачем не доведено матеріалами справи того, що ним рахунки не одержані; що неодержання рахунків перешкодило своєчасно виконати своє зобовязання щодо оплати одержаних товарів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем обовязку оплатити одержаний товар, однак, позивачем не доведено того, що прострочення оплати товару мало місце з моменту, вказаного позивачем. Отже, є підстави для висновку, що прострочка оплати товару почалась з 02.06.2011, як вже зазначалось, а право застосування санкцій за прострочку платежу з 08.06.2011, відповідно до положень п. 8.1 договору поставки № 02/07/09-01.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені, з урахуванням того, що право позивача на нарахування пені виникло з 08.06.2011, апеляційний господарський суд встановив, що правильною є сума пені у розмірі 4 513,00 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку судом сум інфляційних втрат та 3% річних за період з 08.06.2011 по 30.09.2011, апеляційний господарський суд зазначає, що за даний період позивач не зазнав втрат від інфляції, оскільки індекс інфляції у червні 2011р., липні 2011р., серпні 2011р., вересні 2011р. складав 100,4%, 98,7%, 99,6%, 100,1%, відповідно, однак, розмір 3% річних складає суму у розмірі 873,48 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем та її прострочення, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 412,00 грн. заборгованості, 4 513,00 грн. пені та 873,48 грн. 3% річних.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо моменту початку прострочення оплати одержаного відповідачем товару, як із таким, що не грунтується на матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 22, 42, 43, 75, 77 ГПК України з причини невідкладення розгляду справи, оскільки зазначеною статтею 77 ГПК України не передбачено такої підстави для відкладення розгляду справи, як відпустка представника сторони, крім того, керівник відповідача не був позбавлений права представляти інтереси відповідача особисто або направити у судове засідання іншого повноважного представника. Разом із тим, слід вказати на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.10.2011 задоволено клопотання відповідача в частині відкладення розгляду справи № 11/5026/2204/2011 на 03.11.2011 у звязку із відпусткою його представника.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі № 11/5026/2204/2011 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня "Комбікормовий завод" (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2; код ЄДРПОУ 36330229) на користь Приватного підприємства "Ексімпродукт" (18032, м. Черкаси, вул. Ярославська, 9, кім. 31; код ЄДРПОУ 31947794) 92 412,00 грн. боргу, 4 513,00 грн. пені, 873,48 грн. 3% річних, 977,98 грн. державного мита, 187,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Ексімпродукт" (18032, м. Черкаси, вул. Ярославська, 9, кім. 31; код ЄДРПОУ 31947794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня "Комбікормовий завод" (19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2; код ЄДРПОУ 36330229) 118,45 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

8. Справу № 11/5026/2204/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіКондес Л.О.

Рябуха В.І.

03.02.12 (відправлено)