Постанова № 21400024, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 02/5026/1689/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Кондес Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник, дов. б/н від 02.12.2011;

від відповідача:не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна"

на рішенняГосподарського судуЧеркаської області від07.10.2011

у справі№ 02/5026/1689/2011 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-Трейд"

простягнення 25 113,11 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 14.12.2011, 04.01.2012 розгляд апеляційної скарги відкладався на 04.01.2011 та 25.01.2012, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99, 102 ГПК України розгляд апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.10.2011 у справі № 02/5026/1689/2011 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено укладення договору № 19/06-09 від 15.06.2009 відповідно до вимог чинного законодавства, тобто суд приходить до висновку, що договір № 19/06-09 від 15.06.2009 є неукладеним; позивач посилається на договір № 19/06-09 від 15.06.2009, як на підставу стягнення з відповідача коштів у заявленій в позовній заяві сумі, однак, неукладений договір № 19/06-09 від 15.06.2009 не породжує прав та обовязків сторін, тому вимога позивача не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2011 у справі № 02/5026/1689/2011 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані тими обставинами, що судом не враховано сам факт наявності заборгованості відповідача за відпущений йому товар та те, що саме така заборгованість відповідача перед позивачем і є підставою для стягнення з відповідача коштів за отриманий товар; дана заборгованість, крім договору, доводилась, зокрема, доданими до позовної заяви копіями накладних, довіреностей, крім того, на виконання вимог ухвалу суду першої інстанції відповідачем були надані витяги із особового рахунку, копії видаткових накладних; жодних спростувань наявності боргу відповідач не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанція позовна заява про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. основної заборгованості, 10 113,11 грн. пені, судових витрат - відповідно до ст.ст. 7, 20, 173, 174 ГК України, ст.ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України, п.6, п.п. 7.2, п.7 договору № 19/06-09 від 15.06.2009, у звязку з недоплатою за товар, відвантажений відповідачу відповідно до накладної № РН-0000196 від 31.08.2009 на 14 201,44 грн. та згідно із накладною № РН-0000217 від 25.09.2009 - на 798,56 грн.

Як вбачається із п.1.1 договору № 19/06-09 від 15.06.2009, позивач, за договором продавець, зобовязується продати, а відповідач, за договором покупець, прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі товар, по цінах та в кількості, асортименті, умовам поставки, вказаним в додатках (специфікаціях), які є невідємною частиною даного договору.

Згідно з видатковою накладною № РН-000196 від 31.08.2009 на підставі замовлення рахунку-фактури № СФ-0000221 від 27.08.09, позивач, за накладною постачальник, передав, а відповідач, за накладною одержувач, отримав товар Desmodur n 75|mpa|x на суму 69 082,08 грн., через представника, діючого на підставі довіреності від 31.08.2009 № 11.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000217 від 25.09.2009 на підставі замовлення рахунку-фактури № СФ-0000257 від 25.09.09, позивач передав, а відповідач прийняв товар Desmodur n 75|mpa|x-60 на суму 19 880,64 грн. через представника, діючого на підставі довіреності від 25.09.09 № 15.

Згідно із довідками Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" від 12.08.2011 № 110 та від 26.08.2011 № 117 відповідачем оплачено рахунки, зазначені у видаткових накладних частково, внаслідок чого сума вартості одержаних товарів по зазначених накладних, у розмірі 15 000,00 грн., не була оплачена.

У матеріалах справи наявні копії претензій, предявлених позивачем відповідачу, від 07.12.2010 за №№ 291, 292 про повернення боргу за товар, отриманий за накладними №№ РН-0000217, РН-0000196.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 04.01.2012 позивачем надані копії описів документів поштових відправлень, та фіскальних чеків, згідно із якими зазначені претензії надіслані відповідачу 08.12.2010.

Також на виконання зазначеної ухвали апеляційного господарського суду позивачем надано копії рахунків-фактур, опису документів та квитанцій курєрської служби про надсилання претензій-вимог відповідачу 24.01.11.

Аналізом змісту договору № 19/06-09 від 15.06.2009 та видаткових накладних №№ РН-0000196, РН-0000217 встановлено, що матеріалами справи не підтверджено того, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товари відповідно за вказаними накладними на виконання договору № 19/06-09, адже відомості про здійснення купівлі-продажу товару за вказаними накладними не відповідають змісту договору № 19/06-09 - його пунктам: 1.1, 2.1, 3.1, 4.1, 4.2, 6.1, 6.2, 9.2.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Згідно з ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами шляхом підписання видаткових накладних №№ РН-0000196, РН-0000217, уклали та виконали договір купівлі-продажу зазначеного у накладних товару у частині зобовязання позивача, як продавця, передати, а відповідача, як покупця, прийняти товар.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000221 від 27.08.2009, про який вказано в накладній № РН-000196, цей рахунок дійсний до сплати до 06.09.09.

Згідно із рахунком-фактурою № СФ-0000257 від 25.09.2009, на який є посилання у накладній № РН-0000217, цей рахунок дійсний до сплати до 01.10.09.

Також, як вже зазначалось, позивачем предявлені відповідачу претензії за №№ 291, 292 про сплату заборгованості за товар, одержаний за накладними №№ РН-0000217, РН-0000196.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач зобовязаний був оплатити одержаний товар у строк, вказаний у рахунках-фактурах, крім того, оскільки вимоги про здійснення оплати товарів йому були предявлені 08.12.2010 у претензіях №№ 291, 292, то у будь-якому разі відповідач повинен був сплатити борг не пізніше семиденного строку від дня предявлення вимог.

Згідно із ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Докази того, що відповідачем здійснено оплату товару, одержаного за накладними №№ РН-0000196, РН-0000217, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 15 000,00 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Як вбачається із позовної заяви, підставою позовної вимоги про стягнення 10 113,11 грн. пені вказано п.7.2 договору № 19/06-09.

Проте, як підтверджено матеріалами справи, передання позивачем відповідачу товару за накладними №№ РН-000196, РН-0000217 здійснено не на виконання договору № 19/06-09 та у зазначених накладних або рахунках-фактурах відсутні умови про застосування пені, її розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Отже, оскільки сторонами не погоджено у письмовій формі угоду про застосування пені, її розмір, за порушення строку оплати товару, поставленого за вищевказаними накладними, то відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення пені.

Апеляційна інстанція, частково, не погоджується із висновками суду першої інстанції як із такими, що прийняті за неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи; судом відповідно до ст. 65 ГПК України не витребувано від сторін всіх документів, необхідних для вирішення спору, хоча їх необхідність для правильного вирішення господарського спору вбачається зі змісту позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції повністю і прийняття нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2011 у справі № 02/5026/1689/2011 скасувати повністю.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-Трейд" (18005, м. Черкаси, вул. Вернигори, 3, кв. 46; код ЄДРПОУ 36157472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Зорія, 29; код ЄДРПОУ 32872882) 15 000,00 грн. основного боргу, 150,00 грн. державного мита, 140,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-Трейд" (18005, м. Черкаси, вул. Вернигори, 3, кв. 46; код ЄДРПОУ 36157472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Зорія, 29; код ЄДРПОУ 32872882) 75,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

8. Справу № 02/5026/1689/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяРопій Л.М.

СуддіРябуха В.І.

Кондес Л.О.

03.02.12 (відправлено)