Постанова № 21399916, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 13/556-16/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 02.11.2010

від відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 14.10.2011

розглянувши

апеляційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА”

2) Приватного виробничого підприємства „Сіріус”

на рішення господарського суду міста Києва

від 01.11.2011

у справі №13/556-16/364 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА”

до Приватного виробничого підприємства „Сіріус”

про стягнення заборгованості в розмірі 649943,23 грн.

16.01.2012 в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.08.2011, в звязку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА” (надалі ТОВ „ТЕРА”, позивач, виконавець) про стягнення із Приватного виробничого підприємства „Сіріус” (надалі ПВП „Сиріус”, відповідач, замовник) 649943,23 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи по договору про виконання земельних робіт від 30.03.2007.

В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 575141,23 грн. основного боргу, 240910,87 грн. інфляційних втрат, 58343,67 грн. три проценти річних, 77802,00 грн. витрат на транспортування механізмів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 рішення суду від 11.02.2011 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 419372,00 грн. основного боргу, 161870,00 грн. інфляційних, 37077,41 грн. річних, 6183,19 грн. державного мита, 153,73 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, в решті вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 у справі №13/556 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині справу передано на новий розгляд.

18.10.2011 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 177141,23 грн. заборгованості за виконані роботи за актом за жовтень 2007 року по договору на виконання земельних робіт від 30.03.2007; 90786,13 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2007 червень 2011 включно; 20470,72 грн. три відсотки річних та 52800,00 грн. витрат на транспортування землерийної спецтехніки згідно умов договору.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі №13/556-16/364 позов задоволено частково, а саме стягнуто із відповідача на користь позивача 212001,29 грн. (вартость робіт за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року на суму 177141,23 грн. та за актом приймання виконаних робіт за вересень 2007 року на суму 34860,00 грн.)

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ „ТЕРА” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі №13/556-16/364 змінити в частині, у якій суд відмовив у стягненні коштів та задовольнити позовні вимоги ТОВ „ТЕРА” повністю в тих межах, які були заявленні зідно заяви про збільшення позовних вимог від 17.10.2011 (зареєстрованої судом 18.10.2011).

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд необґрунтовано та незаконно не взяв до уваги товарно-транпортні накладні за період з 27.01.2007 по 30.03.2007, які засвідчують факт перевезення землерийної техніки та спецмеханізмів в село Рижанівка для виконання договору. Крім того, на думку позивача суд порушив вимоги ст. 625 ЦКУ, не стягнувши з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Також не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПВП „Сиріус” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі №13/556-16/364 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, суд прийняв рішення про стягнення з відповідача плати за роботи, що не були виконані, оскільки акт виконаних робіт за жовтень 2007 року не посвідчує виконання позивачем робіт з очищення ставу та площі ставу, очищеної в результаті виконаних робіт, як того вимагає договір. Крім того, відповідач стверджує, що навіть якщо припустити, що вищевказаний акт дійсно посвідчував виконання робіт за договором, строк платежу за актом не настав, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.03.2007 між ПВП „Сиріус” та ТОВ „Тера” було укладено договір на виконання земельних робіт, згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати земляні роботи, повязані з очищенням ставка в селі Рижанівка Звенигородського району Черкаської області. Площа очистки ставка становить відповідно до умов договору (п.1.1) 10 000 м. кв., глибина до 2-х метрів.

Відповідно до п. 1.2 договору, роботи зазначені в п. 1.1 договору виконуються виконавцем його технікою, механізмами та працівниками у відповідності до затвердженої сторонами план-схеми.

Пунктами 3.1.1-3.1.5 договору визначено, що відповідач зобовязався гарантувати наявність дозвільної документації на виконання земельних робіт, сплатити вартість перебазування механізмів на обєкт і у зворотному напрямку, забезпечити доставку робітників на обєкт, забезпечити їх необхідними побутовими приміщеннями, охороною техніки і механізмів у неробочий час, прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п. 3.2.1-3.2.5 договору позивач зобовязався направити на обєкт механізми в технічно справному стані та перевезти їх з бази на обєкт та у зворотньому напрямку за рахунок замовника (відповідача), виконати до 30.06.2007 року земляні роботі повязані з очищенням ставка в с. Рижанівка Звенигородського р-ну Черкаської області, розрівнявши вийнятий ґрунт на берегах ставка, скласти акти на виконані роботи на підставі змінних рапортів підтверджуючих роботу механізмів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання робіт по договору від 30.03.2007 позивачем надано акт приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року на суму 177141,23 грн. підписаний 31.10.2007 року представниками сторін та скріплений печатками організацій.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт представником замовника.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Крім того, частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 2 вищевказаної статті встановлено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів мотивованої відмови від прийняття робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року на суму 177141,29 грн.

Вказаний акт містить найменування будівництва та його адресу, найменування механізмів, які задіяні були на обєкті, а також посилання на договір б/н від 30.03.2007. Акт підписаний 31.10.2007 представником відповідача без зауважень та скріплений його печаткою.

Таким чином, суд першої інстанції на виконання вказівок Вищого господарського суду, вміщених у постанові від 06.07.2011, надав оцінку акту виконаних робі за жовтень 2007 року з урахуванням положень п. 1.3 договору, ст.ст. 853, 882 ЦК України, та дійшов правильного висновку, що вказаний акт є належним доказом виконаних робіт за договором від 30.03.2007.

Із пункту 3.2.1 договору вбачається, що виконавець направляє на обєкт механізми в технічно справному стані та перевозить їх з бази на обєкт та в зворотному напрямку трейлером за рахунок замовника

Пунктом 3.1.2 договору визначений обовязок замовника оплатити перебазування механізмів на об'єкт та у зворотному напрямку.

В якості доказів перевезення механізмів на обєкт позивачем до матеріалів справи додано акт приймання виконаних робіт за вересень 2007 року на суму 34860,0 грн. та товарно-транспортні накладні №№ 296627, 296626 від 27.01.2007, №№ 296628, 296629 від 15.02.2007.

Акт приймання виконаних робіт за вересень 2007 року на суму 34860,00 грн., складений на перевезення механізмів на ставок в с. Рижанівка в кількості 4-х одиниць, підписаний 28.09.2007 представником відповідача без зауважень.

Із вказаного акту вбачається, що він був складений на підставі договору б/н від 30.03.2007, у звязку з чим з урахуванням приписів п. 3.2.1 договору, ст.ст. 853, ч. 4 ст. 882 ЦК України правомірно прийнятий судом першої інстанції в якості належного доказу здійснення виконавцем перевезення техніки відповідно до умов договору.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що товарно-транспортні накладні №№ 296627, 296626 від 27.01.2007, №№ 296628, 296629 від 15.02.2007 на перевезення механізмів з м. Вишгород до с. Рижанівка не можуть бути прийняті в якості доказів виконання позивачем робіт саме за договором від 30.03.2007, оскільки датовані раніше спірного договору.

При чому колегія суддів зазначає, що саме на порушення відповідачем зобовязань за вищевказаним договором позивач посилається як на підставу договору.

Доводи позивача про те, що сторони для компенсації витрат передбачили лише одну умову перевезення механізмів на обєкт та у зворотньому напрямку, і ніякої іншої умови, в тому числі часових меж, договором встановлено не було, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сам договір б/н від 30.03.2007 не містить положень про те, що його дія поширюється на відносини, які існували між сторонами до моменту його підписання.

Відповідно до частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України, на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Таким чином, лише з дня після підписання договору від 30.03.2007 виконавець повинен був приступити до виконання своїх зобовязань за договором, в тому числі тих, що стосуються перевезення механізмів.

Інших доказів, які б підтверджували наявність підстав для перевезення цих механізмів на обєкт саме за договором б/н від 30.03.2007 позивачем не надано.

Відповідно ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата по кожному акту виконаних робіт із зазначеною площею очищення ставу повинна здійснюватись замовником протягом семи банківських днів після підписання акту.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було встановлено іншого порядку розрахунків за актом за жовтень 2007 року. Вказане підтвердили також представники сторін у судовому засіданні, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що порядок розрахунків, визначений пунктом 4.1 договору підлягає застосуванню і до акту за жовтень 2007 року, тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненастання строку оплати виконаних робіт за вищевказаним актом апеляційним судом не приймаються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості робіт за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2007 року на суму 177141,29 грн. та за актом приймання виконаних робіт за вересень 2007 року на суму 34860,0 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи вищезазначене, судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 90786,13 грн. та річних в розмірі 20470,72 грн. не підлягають задоволенню, з тих підстав, що позивачем не надано доказів настання строків оплати.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, доданим позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, та враховуючи наявність прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань за договором вважає його обґрунтованим. Суми інфляційних втрат у розмірі 90786,13 грн. та 3% річних у розмірі 20470,72 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в силу положень закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного виробничого підприємства „Сіріус” задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА” підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду м. Києва від 01.11.2011 у справі №13/556-16/364 має бути скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 90786,13 грн. та 3% річних у розмірі 20470,72 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства „Сіріус” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 01.11.2011 у справі №13/556-16/364 у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕРА” про стягнення інфляційних втрат у розмірі 90786,13 грн. та 3% річних у розмірі 20470,72 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути із Приватного виробничого підприємства „Сіріус” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65, код ЄДРПОУ 24187555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тера” (07300, м. Вишгород, Київська область, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 31704207) 177141 (сто сімдесят сім тисяч сто сорок одну) грн. 23 коп. основного боргу, 34860 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат на транспортування землерийної техніки, 90786 (девяносто тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 20470 (двадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 72 коп. 3% річних., 3232 (три тисячі двісті тридцять дві) грн. 58 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

Стягнути із Приватного виробничого підприємства „Сіріус” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65, код ЄДРПОУ 24187555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тера” (07300, м. Вишгород, Київська область, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 31704207) 1112 (одну тисячу сто дванадцять) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №13/556-16/364 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіЗубець Л.П.

Мартюк А.І.