Постанова № 21399852, 25.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012 № 17/5026/2113/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Філоненко М.В.

За участю представників:

Від прокуратури: ОСОБА_1 (пос. №168 від 08.08.2008);

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №01 від 03.01.2012);

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 05.09.2011);

Бабечко Д.М. (директор);

Від третьої особи: не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Камянського району Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р.

у справі № 17/5026/2113/2011 (суддя Боровик С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” (далі ТОВ “ГАЛіД”)

до Державного підприємства «Камянський спиртогорілчаний комбінат» (далі ДП «Камянський спиртогорілчаний комбінат»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ Державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції (далі ВДВС Камянського районного управління юстиції)

про стягнення 18825,84 грн.

за участю Прокурора Камянського району Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р. у справі №17/5026/2113/2011 позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства “Камянський спиртогорілчаний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” 10727,02 грн. інфляційних втрат, 3741,97 грн. - 3% річних та судові витрати; в решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, прокурор звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р. у справі №17/5026/2113/2011 змінити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що факт наявності судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, не є правовою підставною для стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, за період примусового виконання рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти її доводів та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою від 29.12.2011 було призначено справу до розгляду на 25.01.2012р.

В судове засідання представники прокуратури та сторін зявилися, представник третьої особи не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 95-98), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Черкаської області за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом ТОВ “ГАЛіД” про стягнення з ДП «Камянський спиртогорілчаний комбінат» 18825,84 грн. (15083,52грн. - інфляційних втрат та 3742,32 грн. - 3% річних).

Позивач мотивує свої вимоги не виконанням відповідачем рішення Господарського суду Черкаської області від 20.01.2006 року у справі № 03/532.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в звязку з їх безпідставністю.

Третя особа своїх пояснень щодо суті позову не надала.

Колегія суддів частково підтримує позицію суду першої інстанції з наступних підстав:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2006 року у справі №03/532 було стягнуто з Державного підприємства “Камянський спиртогорілчаний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” 71 472,55 грн. (51266,45грн. - боргу, 8 981,04 грн. - неустойки, 8 528,05 грн. - інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 1746 грн., 833,01 грн. - витрат по сплаті держмита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Постановою від 01.06.2006 Відділу державної виконавчої служби Камянського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження за наказом Господарського суду Черкаської області від 31.05. 2006 року у справі №03/532 про стягнення з відповідача 71 472,55 грн.

За судовим рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2010 року у справі №01/1065 додатково стягнуто з ДП “Камянський спиртогорілчаний комбінат” на користь ТОВ “ГАЛіД” 53259,66 грн. (46 066,00 грн. інфляційних нарахувань, 6 432,66грн. 3% річних, 525,00 грн. - витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Проте, на даний час боржником не виконані грошові зобовязання за рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.01.2006 року у справі № 03/532 та рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2010 року у справі №01/1065.

Оскільки відповідач не виконав свої грошові зобовязання за судовими рішеннями, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом про відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору на підставі судових рішень.

Згідно із ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) судові рішення про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Приписи ст.ст. 519, 612 та ст. 625 ЦК України та ст.ст. 193, 612 Господарського кодексу України надають право позивачу звернутись з даним позовом про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним грошовим зобовязанням.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, з-поміж іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України у Інформаційному листі від 20.11.2008 №01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Приписи статті 625 ЦК України надають кредитору право звернення з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також трьох процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25).

В свою чергу, колегія суддів погоджується з позицією прокурора в апеляційній скарзі про те, що інфляційні втрати та 3 % річних підлягають нарахуванню саме із суми 51266,45 грн. основного боргу, а не з усієї суми, яка підлягала стягненню за рішенням суду.

Враховуючи зазначене, за період з 01.09.2010 по 31.08.2011 нараховані на суму 51266,45грн. основного боргу інфляційні втрати складають 4408,90 грн. (51266,45грн.*середній індекс інфляції/100) та 3 % річних за вказаний період становлять 1537,99 грн. (51266,45грн. *0,03*365/365).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано рішення Господарського суду Черкаської області.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи в апеляційній скарзі, оскільки, виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (див. постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2011 у справі №13/210/10).

Стосовно посилань прокурора, що у даній справі відсутнє грошове зобовязання, то у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 у справі №16/164 (2010) зазначено, що такий висновок суперечить положенням законодавства, зокрема, частині 5 статті 11 ЦК України, яка прямо передбачає можливість виникнення грошового зобовязання на підставі судового рішення, а, відтак, і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобовязання, негативних наслідків, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Прокурора Камянського району Черкаської області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р. у справі №17/5026/2113/2011 зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокурора Камянського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р. у справі №17/5026/2113/2011 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.11.2011р. у справі №17/5026/2113/2011 змінити.

3.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Камянський спиртогорілчаний комбінат” (Черкаська обл., м. Камянка, вул. Сердюка, буд. 1, р/р 26001305554 в Камянському відділенні “Ощадбанку”, МФО 354596, код ЄДРПОУ 00376998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” (Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, буд. 57, р/р 26000141912 в КРД «Райффайзен Банк АВАЛЬ», МФО 380805, код ЄДРПОУ 31256790) 4408,90грн. - інфляційних, 1537,99 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 176,55 грн. Видати наказ.

В решті частині позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛіД” (Київська обл., м.Бровари, вул. Короленка, буд. 57, р/р 26000141912 в КРД «Райффайзен Банк АВАЛЬ», МФО 380805, код ЄДРПОУ 31256790) в Дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 705,75 грн. за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи №17/5026/2113/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіРябуха В.І.

Ропій Л.М.