Постанова № 21399778, 24.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 № 57/277

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Борисенко І.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Шипка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техкомплект”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.10.2011

у справі № 57/277 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

“Техкомплект”

до Державної адміністрації залізничного транспорту

України (Укрзалізниця)

про стягнення 378 679,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 дов. від 16.01.2012

від відповідача ОСОБА_2 дов. № 15 від 16.01.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (надалі позивач, апелянт) в липні 2011 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.09.2011 а.с.42) до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (надалі відповідач) про стягнення 302943,88 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 57/277 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 302943,88 грн. вартості недостачі вантажу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки навантаження за спірною відправкою було здійснено засобами позивача (як вантажовідправника) та доступу до вантажу на шляху перевезення не було, що підтверджується комерційним актом серії Ж № 137366/01 від 06.08.2010, а тому на підставі ст.111 Статуту залізниць України та пар. 3 ст.23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення «УМГС» відповідач (як перевізник) звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техкомплект”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.10.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 57/277 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму 302943,88 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято без належного юридичного аналізу всіх фактичних матеріалів та з порушенням норм процесуального права. На думку апелянта, оскільки відповідачем (як перевізником) було взято на себе зобовязання щодо перевезення вантажу за прийнятою вагою зі станції прикордонного переходу Україна - Російська Федерація, тому за доставку саме вказаної маси вантажу він повинен відповідати.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (м.Дніпропетровськ, Україна), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Cahandar 2008» (м. Габала, Республіка Азербайджан), як покупцем, був укладений контракт № АКВ-709 від 24.03.2009 (копія а.с. 16).

Відповідно до розділу 1 вказаного контракту продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити акумуляторні батареї (товар), на умовах даного контракту. Товар поставляється партіями. Кількість, асортимент, ціна та строк поставки на кожну партію товару вказано у специфікаціях, які є невідємними частинами даного контракту.

Згідно з п. 2.4 контракту № АКВ-709 від 24.03.2009 відвантаження продукції здійснюється на умовах DAF кордон Росія Азербайджан (станція переходу Самур); Вантажовідправник ТОВ «Техкомплект»; Вантажоотримувач - ТОВ «Cahandar 2008»; Станція призначення Сумгаїт.

На виконання умов даного контракту та відповідно до специфікації № 19 від 19.07.2010, позивачем було направлено на адресу ТОВ «Cahandar 2008» зі станції Обвідна Придніпровської залізниці по залізничній накладній № 46531042 акумуляторні батареї (товар), що завантажені у вагон № 24326019 вагою брутто - 43526,4 кг, вагою нетто - 42676,4 кг.

З вказаної залізничної накладної № 46531042 (а.с.14-15) судом встановлено, що:

- вантаж (акумуляторні батареї) був завантажений у вагон без участі залізниці, засобами вантажовідправника - ТОВ «Техкомплект» (графа 22 накладної) та прийнятий перевізником без перевірки (графа 93 накладної);

- на вагон вантажовідправником були накладені чотири запірно-пломбувальні пристрої «Варта-Універсал» (ЗПП) за №№ Ж998651, Ж998661, Ж998667, Ж998665 (графа 45 накладної);

- дані, внесені у накладну, засвідчені підписом відправника (позивача) у накладній (графа 16 накладної).

На станції призначення Сумгаїт вантаж з вагону № 24326019 був виданий 06.08.2010 за справними ЗПП за кількістю та номерами, вказаними позивачем у накладній.

При видачі вантажу на станції Сумгаіт 546403 був складений комерційний акт серії Ж № 137366/01 від 06.08.2010 (а.с.11-13).

З вказаного комерційного акту серії Ж № 137366/01 судом встановлено, що:

- видача вантажу проводилась комісійно на вимогу вантажоотримувача;

- вагон прибув на станцію в технічному відношенні справний, з пломбами кількістю та за номерами, вказаними у накладній, без слідів пошкодження;

- при відкритті вагону виявлено недостачу вантажу, а саме: акумуляторні батареї марки "60А "Форсе" - всього 315 штук; акумуляторні батареї марки "60А "Исток" - всього 319 штук; акумуляторні батареї марки "62А "Євростар" - всього 84 штук; акумуляторні батареї марки "77А Исток" - всього 64 штук; акумуляторні батареї марки "91А Вортекс" - всього 96 штук; акумуляторні батареї марки "92А Форсе" - всього 144 штук;

- в вагоні виявилось 15 порожніх піддонів, окантовочні стрічки, порвані поліетиленові упаковки, гофрований картон. Порожні піддони знаходились у різних місцях по всій площі вагону. Стельові та бокові люки закриті. Вагон 24326019 прибув та поданий за 4 справними пломбами вантажовідправника, вказаними у залізничній накладній.

- комерційний акт підписаний комісією (в тому числі й представником вантажоотримувача).

08.11.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 3242 від 05.11.2010 про сплату вартості недостачі товару (а.с.23).

Відповідач листом № ЦАЗ-1/10 від 17.03.2011 (а.с.25) повідомив позивача про те, що його претензія № 3242 від 05.11.2010 повертається без задоволення, оскільки завантаження акумуляторних батарей у вагон та його пломбування проводилось без участі залізниці, а в листі вантажоодержувача ТОВ «Cahandar 2008» № М-47 від 24.12.2010 (що наданий начальнику станції Сумгаїт) зазначено, що вантажовідправник визнав недостачу вантажу у вагоні № 24326019.

Згідно з розрахунком позивача, сума недостачі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) складає 302 943,88 грн., яку останній просить стягнути з відповідача (як перевізника) за рішенням суду.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998, № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України», цей статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі ст.3 Статуту дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Відповідно до статті 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до пар. 4 статті 9 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення "УМГС" (далі - Угода) якщо навантаження вантажу здійснюється відправником, то він несе відповідальність за всі наслідки незадовільного навантаження.

Згідно із пар. 3 статті 23 Угоди залізниця звільняється від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, зменшення маси, пошкодження, псування або зниження з інших причин якості вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вони виникли з причин, пов'язаних з навантаженням або вивантаженням вантажу, якщо навантаження або вивантаження здійснювалось відправником або одержувачем.

Відповідно до пункту «а» статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Матеріалами справи підтверджено, що навантаження за спірною відправкою було здійснено засобами вантажовідправника (позивача), доступу до вантажу на шляху перевезення не було, вагон прибув на станцію Сумгаїт за справними пломбами вантажовідправника, порожні піддони знаходились у різних місцях по всій площі вагону.

А тому, в даному випадку саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки навантаження, про неналежність якого свідчить нестача вантажу, що підтверджена комерційним актом.

Та обставина, що вантаж прийнятий до перевезення Придніпровською залізницею без зауважень, не створює для залізниці будь-яких зобовязань щодо наслідків навантаження, оскільки залізницею був прийнятий до перевезення вантаж у опломбованому вантажовідправником (позивачем) вагоні.

Належні докази того, що втрата вантажу у вагоні № 24326019 відбулась саме при перевезенні вантажу залізницею в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія також погоджується з доводами відповідача про те, що останній звільняється від відповідальності за недостачу вантажу у звязку з тим, що навантаження акумуляторних батарей у вагон та його пломбування у відбувалось без участі залізниці, оскільки відповідно до пар.6 ст.23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.

З матеріалів справи встановлено, що в даній відправці залізниця не засвідчувала масу вантажу, а тому правові підстави для покладення відповідальності на відповідача за нестачу цього вантажу відсутні.

Наведене також підтверджується пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082), в якому визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до ст.12 Угоди відправник несе відповідальність за правильність даних, вказаних ним в накладній.

Отже, правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за невідповідність кількості фактично виявленого вантажу при одержанні вантажоодержувачем проти даних, вказаних у залізничній накладній № 46531042, відсутні.

Доводи позивача про затримку поїзда на станції Іловайськ Донецької залізниці з 29.07.2010р. по 30.07.2010 судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як стверджує відповідач, працівниками пункту технічного огляду у вагоні № 24326019 було виявлено технічну несправність (а саме - відсутність зазору ковзуна), у звязку з чим 30.07.2011 складено повідомлення № 7691 форми ВУ-23 на ремонт або технічне обслуговування вказаного вагона. Працівниками пункту технічного огляду проведено поточний ремонт вагону № 24326019 та сформовано повідомлення форми ВУ-36.

Матеріалами справи підтверджено, що після закінчення ремонту вагон був переданий Російським залізницям по відомості № 2393 від 01.08.2010р. та прийнятий останніми без зауважень, про що свідчить штемпель станції Успенська Північно-Кавказької залізниці РЖД у зазначеній відомості (а.с.35).

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

У відповідності до ст.18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо вантажоотримувач не згоден з відомостями, які відображені в комерційному акті, він має право внести в нього свої зауваження щодо таких відомостей, якщо це припускається внутрішніми правилами, що діють на залізниці призначення.

В пункті 22 комерційного акту від 06.08.2010 та засвідченого, в тому числі підписом представника вантажоодержувача С. Джабраілова на станції Сумгаїт, вказано про наявність у вагоні № 24326019 акумуляторних батарей марки "77 А Исток".

Будь-які докази оскарження відомостей комерційного акта з боку вантажоодержувача відсутні.

Як встановлено судом, перевірка даних про кількість та стан вантажу, завантаженого на станції Обвідна Придніпровської залізничної дороги не здійснювалася відповідачем, а тому й зауваження щодо наявності чи відсутності акумуляторних батарей марки "77 А Исток", відповідно, не може висуватись до відповідача (як перевізника).

За усіх вищевикладених обставин, місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача 302943,88 грн. вартості недостачі вантажу.

Апелянтом не наведено суду достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 57/277.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 у справі № 57/277 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) без змін.

2. Матеріали справи № 57/277 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяБорисенко І.В.

СуддіІльєнок Т.В.

Шипко В.В.