Постанова № 21399672, 23.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2012                                                                                           № 8/226

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи В.І.

суддів:           Ропій Л.М.

          Кондес Л.О.

за участю секретаря: Філоненко М.В.,

за участю представників:

від позивача                              не з'явився,                              

від відповідача                    не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.11 (дата підписання – 07.09.11)

у справі №8/226 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Державного підприємства "Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України"

до Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва"

про стягнення 86247,70 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України" (далі – позивач, ДП ПКТБ АСУЗТ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва" (далі – відповідач, ПАТ ВО "Мальва") про стягнення 86247,70 грн. заборгованості, в тому числі 67630,00 грн. основного боргу, 10579,92 грн. пені, 6086,70 грн. інфляційних втрат, 1951,08 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.11 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 67630,00 основного боргу, 10579,92 грн. пені, 6086,70 інфляційних втрат, 1951,08 грн. 3% річних, 862,47 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині суми нарахування пені. Вважає рішення таким, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що сума пені мала бути нарахована за 6 місяців.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.01.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

У судове засіданні 23.01.12 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.07 між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання робіт №210/2007 (далі - договір), відповідно до якого виконавець (позивач) зобов’язується виконати за завданням замовника (відповідач) на власний ризик відповідно до умов договору роботи по впровадженню "Автоматизованої системи управління експлуатацією і ремонтом пасажирських вагонів" на Південній, Південно-Західній, Придніпровській, Одеській та Львівській залізницях і здати результат роботи замовнику, а замовник зобов’язується прийняти результати роботи й оплатити його (п.1.1 договору).

Загальна вартість робіт складає 800130,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Рахунки виконавця оплачуються замовником в термін 30 банківських днів після підписання акта здачі-приймання робіт (п.2.2, 2.8 договору).

Результати роботи оформляються актом здачі-приймання робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, замовник на протязі 10 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт зобов’язаний надіслати виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт або вмотивовану відмову від прийняття робіт.

          На виконання умов договору позивачем були виконані обумовлені договором роботи, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.07 №1, від 26.12.07 №2, від 31.01.08 №3, від 31.03.08 №4, від 30.05.08 №5, які підписані відповідачем без зауважень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повної оплати вартості робіт за актами здачі-приймання виконаних робіт позивач на адресу відповідача неодноразово, а саме 05.02.09, 13.05.09 та 23.03.10, надсилав претензії з вимогою погасити заборгованість. Відповідач відповіді на претензію не надавав, суму боргу не оплатив.

Відповідно до претензії від 23.03.10 №26/311 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.10 складає 173268,46 грн.

Як вбачається з банківських виписок та розрахунку суми основного боргу, наданого позивачем, відповідач свої зобов'язання щодо оплати робіт виконав частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 67630,00 грн.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 67630,00 грн. основного боргу.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна позиція викладена в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.99 № 02-5/223 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції», де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред’явлення позову.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

          З огляду на викладене вище, інфляційні втрати нараховуються на всю суму боргу за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Колегія суддів дійшла висновку, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних відповідають положенням чинного законодавства.

За прострочення виконання зобов'язання відповідач повинен сплатити на користь позивача 6086,70 грн. інфляційних втрат та 1951,08 грн. 3% річних.

Стосовно стягнення 10579,92 грн. суми пені за період з 14.05.10 по 30.04.11 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно її задовольнив, з огляду на наступне.

          Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 договору замовник за даним договором за несвоєчасну оплату виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          При стягненні пені в сумі 10579,92 грн. судом першої інстанції застосовано невірні період нарахування, тобто більший, ніж встановлено чинним законодавством, а розмір пені у деяких періодах перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

          Так, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання припинилось 14.11.10 (шість місяців від 14.05.10), а не 30.04.11, як зазначав позивач у розрахунках та з чим погодився місцевий господарський суд. Крім того, за періоди з 08.07.10 по 09.08.10 та з 10.08.10 по 14.11.10 розмір пені, встановлений договором (365*0,05=18,25%) перевищував подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у цей період, тому колегія суддів при нарахуванні розміру пені у ці періоди застосовує подвійну облікову ставку, встановлену НБУ.

          Таким чином, здійснивши перерахунок, колегією суддів встановлено, що до стягнення підлягає пеня в сумі 5627,68 грн., нарахована на суму боргу 67630,00 грн. за період з 14.05.10 по 14.11.10.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.11 у справі №8/226 зміні в частині стягнення суми пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.11 у справі №8/226 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 52-Д, код 24117037) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Державного підприємства "Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, код 34926866) 67630 (шістдесят сім тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 5627 (п’ять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 68 коп. пені, 1951 (тисяча дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 08 коп. 3% річних, 6086 (шість тисяч вісімдесят шість) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 812 (вісімсот дванадцять) грн. 95 коп. державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 44 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити."

3.          Стягнути з Державного підприємства "Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97, код 34926866) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Мальва" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 52-Д, код 24117037) 24 (двадцять чотири) грн. 76 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва (з врахуванням вже виданого).

5.          Матеріали справи № 8/226 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха В.І.

Судді                                                                                          Ропій Л.М.

                                                                                          Кондес Л.О.

25.01.12 (відправлено)