Постанова № 21399483, 09.02.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Справа № 3/243

м. Чернівці 11-45 год.

За позовом приватного підприємства “УВТК”, м. Чернівці

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Гаврилюк І.С.

Представники:

Позивача не зявився

Відповідача ОСОБА_1, дов. від 13.01.2012 р. № 258/9/10-012

СУТЬ СПОРУ:

З урахуванням уточнення від 07.02.2012 р. до позовної заяви (а.с. 117) позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 000308232/0 від 24.10.2006 р. у частині визначення приватному підприємству “УВТК” податкового зобовязання по єдиному податку в сумі 49975,5 грн. (у т.ч. 33317 грн. основного платежу та 16658,50 грн. штрафних санкцій).

Провадження у справі відкрито ухвалою від 22.11.2006 р. (суддя Бабак Л.М.).

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007 р. у звязку з хворобою судді Бабак Л.М. справу передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 17.05.2007 р. провадження у справі зупинено за клопотанням представника позивача до розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом справи № 3/184.

Ухвалою від 05.01.2012 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2012 р. у судовому засіданні 19.01.2012 р. оголошувалася перерва до 11-00 год. 09.02.2012 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення № 000308232/0 від 24.10.2006 р. за результатами виїзної планової перевірки ПП “УВТК” відповідачем неправильно застосовано норми Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, помилково віднесено до бази оподаткування єдиним податком прострочену кредиторську заборгованість у сумі 38525,99 грн. перед ТОВ “Управління механізації” і ПП “Водопостач” та заборгованість в сумі 294644 грн. по простому векселю № 843562041764 перед ТОВ “Управління механізації”, внаслідок чого позивачеві незаконно донараховано єдиний податок на вказані у позовній заяві суми.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що згідно з п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва-юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998 р. № 477, з наступним змінами, у графі “Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації” відображаються суми, фактично отримані субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних, швидкозношувальних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Оскільки, зазначає відповідач, позивачем у порушення п. 5 зазначеного Порядку не включено до бази оподаткування єдиним податком позареалізаційні доходи від списання в ІV кварталі 2004 року кредиторської заборгованості в сумі 36005,99 грн. перед ТОВ “Управління механізації” та в сумі 2520,00 грн. перед ПП “Вестпостач”, а також не віднесено до оподаткування єдиним податком в І кварталі 2005 року кредиторську заборгованість у сумі 294644,00 грн. за простим векселем № 8435620411764 від 10.03.2003 р. перед ТОВ “Управління механізації”, яке ліквідоване як юридична особа, то, відповідно, мало місце заниження суми єдиного податку на 33488,00 грн., у тому числі у ІV кв. 2004 р. -3853,00 грн., І кв. 2005 р. 29464,00 грн., ІІ кв. 2005 р. 166,00 грн., ІІІ кв. 2005 р. 5,00 грн., у звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 19.01.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково пояснив, що заборгованість за векселем в сумі 294644 грн. сплачена приватним підприємством “УВТК” векселедержателям Дембіцькій Ю.М. та Дембіцькій Л.І. згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, що додатково обґрунтовує твердження позивача про безпідставність визначення відповідачем зазначеної заборгованості як простроченої та включення її до бази оподаткування єдиним податком.

Після оголошеної в судовому засіданні 19.01.2012 р. перерви в судове засідання 09.02.2012 р. представник позивача не зявився надіслав додаткові пояснення і документи та клопотання від 08.02.2012 р. про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що у справі подано всі необхідні документи, пояснення представника позивача заслухано в попередньому засіданні, представник відповідача висловився за розгляд справи за відсутності представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 09.02.2012 р. без участі представника ПП “УВТК”.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зокрема пояснив, що вже сама видача векселя товариству “Управління механізації” як юридичній особі, що перебуває в стані самоліквідації, є сумнівною і може свідчити про намагання ухилитися від сплати податків, також зазначив, що позивачем було порушено п. 5 Порядку введення книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва-юридичної особи, в результаті чого не включено до бази оподаткування єдиним податком безнадійну кредиторську заборгованість, що потягло заниження суми податку за відповідні періоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

11 жовтня 2006 року працівниками державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено виїзну планову перевірку ПП “УВТК” з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2006 р., результати якої оформлено актом № 4303/23-2/32278470 (а.с. 6-37).

Із зазначеного акту перевірки та копій Свідоцтв про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою № 2412004942 від 22.03.2004 р. та № 2412005507 від 14.12.2004 р. вбачається, що протягом періоду з ІІ кварталу 2004 р. по 2005 рік включно приватне підприємство “УВТК” перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності і було платником єдиного податку за ставкою 10% (а.с. 7, 73,74).

Перевіркою правильності нарахування сум єдиного податку, які підлягають сплаті в дохід бюджету відповідно до вимог Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р., податковим органом установлено заниження підприємством “УВТК” єдиного податку за 2004 рік у сумі 3853,00 грн., за 2005 рік 29635,00 грн. (розділ 3.1.5 акту перевірки, а.с. 24-26).

Так, в акті перевірки № 4303/23-2/32278470 від 11.10.2006 р. зафіксовано такі порушення ст. ст. 3, 4 зазначеного Указу Президента України:

1) у ІІ кв. 2005 р. не включено до виручки для оподаткування єдиним податком виручку від реалізації, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства від ТОВ “Рома” в сумі 1117,44 грн. та від ДП “Райз-Агросервіс” у сумі 547,43 грн., що призвело до заниження суми єдиного податку на ІІ квартал 2005 р. у сумі 166,00 грн. (позивачем не оспорюється);

2) у ІІІ кв. 2005 р. не включено до виручки для оподаткування єдиним податком виручку від реалізації, яка надійшла в касу підприємства від ОСОБА_2 у сумі 25,60 грн. та на розрахунковий рахунок від ТОВ “Західна нафтова група Техно-нафта” в сумі 25,60 грн., що призвело до заниження єдиного податку за ІІІ кв. 2005 р. у розмірі 5,00 грн. (позивачем не оспорюється);

3) не включено до бази оподаткування наступні позареалізаційні доходи:

- у IV кв. 2004 р. списано з балансу кредиторську заборгованість перед постачальниками ТОВ “Управління механізації” у розмірі 36005,99 грн. та ПП “Вестпостач” (у позовній заяві помилково ПП “Водопостач”) у розмірі 2520,00 грн., при цьому єдиний податок в сумі 3853,00 грн. не нараховано,

- у І кв. 2005 р. не віднесено до оподаткування єдиним податком кредиторську заборгованість у сумі 294644,00 грн., занижена сума податку становить 29464,00 грн., а саме: станом на 01.07.2006 р. у ПП “УВТК” рахується кредиторська заборгованість в сумі 294644,00 грн. перед ТОВ “Управління механізації” (ід. код 01269158). ПП “УВТК” згідно акту прийому-передачі векселів від 10.03.2004 р. передано простий вексель № 843562041764 від 10.03.2003 р. (дата векселя помилкова, правильна дата 10.03.2004 р., а.с. 116) на суму 294644,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю “Управління механізації” (строк платежу по предявленню). Відповідно до ст. 33 та ст. 34 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі вексель (простий чи переказний) за предявленням повинен бути предявлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Станом на 10.03.2004 р. ПП “УВТК” вексель № 843562041764 від 10.03.2003 р. на суму 294644,00 грн. для оплати не представлено, станом на 01.07.2006 р. по бухгалтерському обліку ПП “УВТК” рахується кредиторська заборгованість в сумі 294644,00 грн. перед ТОВ “Управління механізації”, яке ліквідоване як юридична особа. Векселі були передані ТОВ “Управління механізації” в погашення заборгованості, яка виникла в результаті придбання у ТОВ “Управління механізації” основних фондів на загальну суму 294644,00 грн., занижена сума податку за І кв. 2005 року 29464,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зафіксовано факт несвоєчасного подання приватним підприємством “УВТК” розрахунку сплати єдиного податку за 9 місяців 2004 року.

За вказані в акті перевірки порушення державною податковою інспекцією у м. Чернівці було винесено на адресу ПП “УВТК” податкове повідомлення-рішення № 000308232/0 від 24.10.2006 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з єдиного податку на суму 50402,00 грн., у тому числі за основним платежем 33488,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16914,00 грн. (а.с. 38, 55).

Як видно з розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки № 4303/23-2/32278470 від 11.10.2006 р., за заниження належного до сплати єдиного податку (недоплату) позивачеві нараховані штрафні санкції в сумі 23809,30 грн., граничний розмір яких обмежено 50% суми недоплати в розмірі 33488 грн. і визначено в сумі 16744,00 грн. (а.с. 55).

Також до податкового повідомлення-рішення № 000308232/0 від 24.10.2006 р. включено фінансову санкцію за несвоєчасне подання позивачем розрахунку сплати єдиного податку за 9 місяців 2004 р. у сумі 170 грн. (пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Із зазначених сум позивач оспорює донарахування єдиного податку на суму 49975,5 грн. (у т.ч. 33317 грн. основного платежу та 16658,50 грн. штрафних санкцій) за ІV квартал 2004 р. та І кв. 2005 року.

Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98 в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 для певних категорій субєктів малого підприємництва було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п. 3 зазначеного Указу субєкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, за змістом зазначеної норми Указу Президента під єдиний податок підпадають тільки ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли від покупця за придбані товари, роботи та послуги.

Державна податкова адміністрація України на виконання статті 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” прийняла Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджений наказом від 12.10.1999 року № 554, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 року за № 713/4006.

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що субєкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі субєкти малого підприємництва), зобовязані вести Книгу обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку у графі 6 “Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів” відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу субєктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать субєкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

У пункті 5 Порядку вказано, що у графі 5 “Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації” відображаються суми, фактично отримані субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Суд погоджується з доводами позивача, що вказаний нормативний акт визначає тільки облікові аспекти діяльності підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, і не встановлює порядок оподаткування єдиним податком

Такий порядок обліку виручки від реалізації зумовлений тим, що платник податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зобовязаний дотримуватись обмеження щодо виручки від реалізації, встановленого ст. 1 Указу.

Визначена Указом база оподаткування єдиним податком була істотно розширена наказом ДПАУ від 12.10.1999 року № 554, яким був затверджений вищенаведений Порядок, що суперечить ст. 19 Конституції України і ст.ст. 2, 8,11 Закону України “Про державну податкову службу” в редакції, чинній на день проведення податкової перевірки позивача.

Окрім того, в наказі ДПА України від 12.10.1999 року № 553 “Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва - юридичною особою”, яким встановлені форми податкової звітності, ані позареалізаційні доходи, ані виручка від іншої реалізації у складі бази оподаткування єдиним податком не згадуються і відсутні рядки для включення таких доходів до бази оподаткування єдиним податком.

З огляду на це у відповідності до приписів статті 3 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва” єдиний податок нараховується на суму виручки, отриманої безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а не на всі доходи субєкта підприємницької діяльності, зокрема, позареалізаційні доходи та прострочену кредиторську заборгованість.

Такий висновок суду відповідає численній судовій практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 17.04.2007 р. у справі № 17/115, ухвала від 28.01.2010 р. по справі № №-5837/08) та Вищого господарського суду України (постанова від 23.06.2005 р. у справі № 29/521а).

Окрім того, як встановлено під час розгляду справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.03.2007 р. у справі № 2-977 2007 рік кредиторська заборгованість ПП “УВТК ” у сумі 294644,00 грн. за виданим ТОВ “Управління механізації” 10.03.2004 року простим векселем № 843562041764 стягнута з позивача на користь Дембіцької Л.І. та Дембіцької Ю.М. Із вказаного судового рішення вбачається, що зазначена кредиторська заборгованість ПП “УВТК” не є простроченою (а.с. 105-107).

Ліквідація 01.11.2004 р. ТОВ “Управління механізації” (ід. код 01269158, а.с. 56) як першого векселедержателя не була підставою для припинення дії векселя № 843562041764, оскільки відповідно до ст.ст. 23, 34, 70, 71, 77, 78 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, та ст.ст. 1,3 Закону України “Про обіг векселів в Україні” векселедавець простого векселя зобовязаний так само, як акцептант за переказним векселем, а векселедержатель, який не отримав платіж, має право на стягнення заборгованості за векселем у судовому порядку в межах встановленої позовної давності, яка встановлена у три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу, а сам вексель може бути переданий іншій особі на підставі індосаменту у відповідності до чинного законодавства. Вексель було видано позивачем товариству “Управління механізації” до ліквідації останнього, будь-яких документально підтверджених доводів про порушення чинного законодавства під час складання і видачі векселя (ухилення від оподаткування, безтоварна операція, щось інше) відповідачем не наведено.

Отже, висновок в акті перевірки та твердження представника відповідача, що станом на 01.07.2006 р. заборгованість ПП “УВТК” перед ТОВ “Управління механізації” за векселем № 843562041764 від 10.03.2004 р. на суму 294644,00 грн. є простроченою у звязку з непредявленням векселя до платежу протягом одного року з дня його складання та ліквідацією ТОВ “Управління механізації” є помилковим.

У звязку з наведеним для вирішення позову по суті в даній справі не має юридичного значення той факт, що постановою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. скасовано постанову господарського суду Чернівецької області від 06.12.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2008 р. у справі № 3/184 (22а-3524/08) за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислового машинобудування” до ДПІ у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002482320/0 від 18.05.2006 р. № 0002482320/1 від 18.07.2006 р. (а.с. 87-93).

Так, Вищим адміністративним судом у даній справі констатовано, що відсутні нововиявлені в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України обставини, а доводи ТОВ “Завод промислового машинобудування” не спростовують фактів, що були основою для прийняття вказаного судового рішення. Проте справа № 3/243 і справа № 3/184 стосуються різних позивачів, різних векселів та різних податків, відтак, встановлені обставини і висновки суду у справі № 3/243 не є обовязковими під час вирішення справи № 3/243.

Таким чином, за результатами розгляду справи в судовому засіданні суд дійшов висновку, що законодавчо визначених підстав для включення кредиторської заборгованості ПП “УВТК” перед ТОВ “Управління механізації” і ПП “Вестпостач”, а також заборгованості за простим векселем № 843562041764 від 10.03.2004 р. до бази оподаткування єдиним податком не було, отже відповідачем незаконно проведено донарахування єдиного податку в сумі 33317 грн. (36005,99 грн. + 2520,00 грн. + 294644,00 грн.) х 10%)) та штрафних санкцій у сумі 23707,20 грн. (3082,40 грн. + 20624,8 грн., а.с. 55).

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на день виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Такий штраф у сумі 170 грн. податковим повідомленням-рішенням № 000308232/0 від 24.10.2006 р. застосовано до позивача за неподання розрахунку сплати єдиного податку за 9 місяців 2004 року, що позивачем не оспорюється.

Також у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Позивачем не оспорюється заниження єдиного податку у ІІ кв. та ІІІ кварталі 2005 р. на загальну суму 171 грн. (166,00 грн. + 5,00 грн.).

За вказане порушення згідно з розрахунком відповідача позивачеві нараховано штрафні санкції на суму 102,10 грн. (а.с. 55). Проте, за приписами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція за передбачене цим пунктом порушення не може бути нижча за 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

Відтак, оскільки загальна сума застосованих до позивача штрафних санкцій за заниження єдиного податку обмежена 50-ма відсотками від загальної суми недоплати, що становить 16744,00 грн. (33488,00 грн. х 50%) і не може становить менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, необгрунтовано нарахованими слід визнати штрафні санкції у сумі 16574 грн. (16744,00 грн. 170 грн.), а не 16658,50 грн., як просить позивач.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ході розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем норм Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” у частині визначення бази оподаткування єдиним податком, в результаті чого позивачеві безпідставно було визначено податкове зобовязання з єдиного податку на суму 33317 грн. та штрафні санкції на суму 16574 грн.

Відтак, з урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову судові витрати належить стягнути на користь позивача з Державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернівці від № 000308232/0 від 24.10.2006 р. у частині визначення приватному підприємству “УВТК” податкового зобовязання з єдиного податку на суму 33317,00 грн. за основним платежем та на суму 16574,00 грн. за штрафними санкціями.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “УВТК” (м. Чернівці, вул. Миколаївська, 38, ід. код 32278470) відшкодування судового збору в розмірі 3,33 грн.

Порядок і строки апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.І. Ковальчук