Рішення № 21399070, 08.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 28/5009/8035/11

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прушиньскі” (07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Чкалова, 135-А; 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, 6-А, оф.725)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецізоляція” (69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерона, 1-Г)

про стягнення заборгованості в розмірі 76.145 грн.90 коп. на підставі договору поставки № 0000001 від 24.02.2009р.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №1/3п/12 від 03.01.2012р.

Від відповідачів: не зявився

21 грудня 2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Прушиньскі”, Київська область, смт Згурівка з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецізоляція” про стягнення заборгованості в розмірі 76.145 грн.90 коп. на підставі договору поставки № 0000001 від 24.02.2009р.

Ухвалою суду від 21.12.2011р. порушено провадження у справі №28/5009/8035/11, судове засідання призначено на 18.01.2012р.

В звязку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 08.02.2012р., сторін зобовязано виконати вимоги суду викладені в попередніх ухвалах.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Матеріали справи містять поштове повідомлення відповідно до якого уповноважений представник ТОВ «Спецізоляція»28.12.2011р. отримав копію ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання. З огляду на зазначене, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі чого, у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Як зазначає позивач, 24 лютого 2009р. між ТОВ «Прушиньскі»(постачальник) та ТОВ «Спецізоляція»(покупець) було укладено договір поставки №0000001, за умовами якого постачальник зобовязується забезпечувати виготовлення та передачу у власність покупця товар будівельні матеріали та комплектуючи до них, а покупець в свою чергу зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах визначених цим договором та додатками до нього.

Також 24.02.2009р. сторонами були підписані додаткові угоди до договору поставки .

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором узгоджена у Дилерській угоді шляхом надання знижок від роздрібного прайсу продавця, а також фіксується у рахунках фактурах та видаткових накладних, які видаються на кожну партію товару, яка поставляється покупцеві за цим договором.

Згідно зі ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

На виконання умов договору щодо поставки будівельного матеріалу, позивач посилається на видаткові накладні №ПШ-0000780 від 24.02.2009р. на суму 6.750грн.55коп. та №ПШ-0000779 від 24.02.2009р на суму 69.395грн.35коп., в яких одержувачем зазначено ТОВ «Спецізолязія».

Зазначені видаткові накладні засвідчені уповноваженими представниками сторін та закріплені печатками товариств.

Факт отримання будівельних матеріалів на загальну суму 76.145грн.90коп. підтверджується довіреностями №26 від 24.02.2009р. та №27 від 24.02.2009р. на імя ОСОБА_2

На оплату отриманого товару позивач виставив рахунки-фактури №ПШ-0000623 від 13.02.2009р. на суму 6.750грн.55коп. та №ПШ-0000643 від 12.02.2009р. на суму 69.395грн.52коп.

В той же час, як було зясовано при розгляді справи зазначені позивачем видаткові накладні не містять посилань на договір поставки №0000001 від 24.02.2009р.

Таким чином, вважати, що заборгованість у ТОВ «Спецізоляція»за отриманий товар виникла саме на підставі умов договору немає підстав.

Разом з тим, факт порушення прав та законних інтересів позивача підтверджується матеріалами справи, з урахуванням чого, суд вважає з власної ініціативи визначити належний спосіб судового захисту.

Відповідно до ст..4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не є порушенням ст. 83 ГПК України, оскільки вихід за межі позовних вимог у даному випадку відсутній.

З урахуванням зазначеного судом розглядаються позовні вимоги про стягнення основного боргу на підставі ст.ст.11,202,509,638,639,640 ЦК України.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобовязався здійснити поставку товару (будівельні матеріали), а відповідач, в свою чергу, мав прийняти та оплатити отриманий товар.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми встановлені у ст. 207 ЦК України.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме передача відповідачу товару на загальну суму 76.145грн. 90коп. підтверджується видатковими накладними, довіреностями (а.с. 19-22).

З урахуванням зазначеного, накладні, на підставі яких було поставлено товар, можна вважати правочином з наступних підстав:

По-перше, в накладних зазначений перелік, асортимент товару (тобто предмет правочину), ціна за одиницю товару і загальна вартість - всі істотні умови, по яких досягнута угода.

По-друге, ТОВ «Спецізоляція»та ТОВ «Прушиньскі»дійшли згоди відносно предмету правочину, про що свідчать підписи представників сторін на накладних (право на отримання товару представником відповідача завірене мокрою печаткою).

По-третє, у розумінні, бухгалтерського обліку - видаткова накладна відноситься до первинної документації. Відповідно до п.2.1.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95 №88 - Положення №88 "Первинні документи - це письмові свідоцтва, фіксуючі і підтверджуючі господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення". Як випливає з Положення №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказу, повинні містити обов'язкові реквізити. Обов'язкові реквізити первинного документа визначені як в п.2.4 Положення №8, так і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітності" від 16.07.99р., це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; вміст і об'єм господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь в здійсненні господарської операції.

Так, накладні, підписані представниками ТОВ «Спецізоляція»та ТОВ «Прушиньскі»містять всі вище перелічені реквізити, а значить мають юридичну силу.

Оформлення видаткових накладних, підписаних учасниками правочину свідчать про передачу товару продавцем покупцеві, тобто про факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (сплатити гроші), а Кредитор має право вимагати від Боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається (ч.2 ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В звязку з невиконання грошового зобовязання 21.11.2011р. на адресу відповідача була направлена претензія з проханням перерахувати суму заборгованості за отриманий товар.

Зазначена претензія залишилася без відповіді, борг без оплати .

Таким чином, сума боргу за отриманий товар на момент розгляду справи становить 76.145грн.90коп.

Факт наявності заборгованості у розмірі 76.145грн.90коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 76.145грн.90коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.11,509,526,530 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Прушиньскі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецізоляція” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецізоляція” (69002, м.Запоріжжя, вул. Глісерна, буд.1-Г, код ЄДРПОУ 32585058, р/р 26000301070003 у ЗФ ПАТ «ВТБ Банк»м.Запоріжжя, МФО 313742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(юридична адреса: 07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Чкалова, 135-А, поштова адреса: 02140, м.Київ, вул. Л.Руденко, буд.6-А, офіс 725, код ЄДРПОУ 32925902, р/р 26007651113563 в КДР «Райффайзен банк Аваль»в м.Київ, МФО 322904) 76.145 (сімдесят шість тисяч сто сорок пять) грн. 90 коп. заборгованості, 1.522(одна тисяча пятсот двадцять дві)грн.91коп. судового збору.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 10 лютого 2012р.

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.