Ухвала суду № 21398973, 09.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про визнання наказу таким що не підлягає виконанню

09.02.12 Справа № 6/7/11. Суддя Місюра Л.С.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” вих. № 01-09/43 від 18.01.2012 року про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, яка подана у справі № 6/7/11

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг № 1 (м. Запоріжжя) Запорізької філії ВАТ „Укртелеком” (69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 114)

ДоПублічного акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7)

про стягнення 17932 грн. 47 коп.

За участю представників:

Від ВАТ „Укртелеком”:не зявився

Від ПАТ „Запорізька кондитерська фабрика”:ОСОБА_1. дов. б/н від 07.11.2011р.

Від ВДВС:ОСОБА_2 дов. № 6 від 05.01.2012р.

В С Т А Н О В И В :

30.01.2012 року на адресу господарського суду Запорізької області за вх. № 09-06/1916 надійшла заява Публічного акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (надалі - відповідач) про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, яка подана у справі № 6/7/11.

В заяві відповідач просить визнати такими, що не підлягають виконанню, накази господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг № 1 (м. Запоріжжя) Запорізької філії ВАТ “Укртелеком” (надалі - позивач) суми боргу у розмірі 18347 грн. 79 коп. В обґрунтування вимог заяви відповідач вказує наступне: рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2011 по справі № 6/7/11 задоволено позов позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18 347 грн.79 коп., з яких: 17 449 грн. 03 коп. - основний борг; 144 грн. 78 коп. - 3% річних; 338 грн. 66 коп. - пеня; 179 грн. 32 коп. - державне мито; 236 грн. - інформаційно-технічні послуги. На виконання вказаного рішення 24.01.2011 господарським судом Запорізької області видано накази. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 по справі № 19/5009/2253/11 відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, є конкурсними кредиторами. Стаття 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, вказаний закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто ті, які підтвердженні виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обовязку заявити їх в порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Частина 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Відповідно до положень ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Таким чином, погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобовязань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід вважати припиненням цих зобовязань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України. Ухвалою суду від 12.08.2011 у справі № 19/5009/2253/11 було затверджено реєстр вимог кредиторів та визначено, що вимоги інших кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не зявленні взагалі - не розглядати та вважати погашеними. Позивач, який є конкурсним кредитором в силу ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у встановлений законом строк не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство відповідача, тому заборгованість відповідача є погашеною, на підставі ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На сьогодні відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання наказів від 24.01.2011 року, виданих на виконання рішення суду від 13.01.2011 року по справі № 6/7/11 щодо стягнення з відповідача 17 932 грн. 47 коп., з яких 17 449 грн. 03 коп. - основний борг; 144 грн. 78 коп. - 3% річних; 338 грн. 66 коп. - пеня; та 415 грн. 32 коп., з яких: 179 грн. 32 коп. - державне мито; 236 грн. - інформаційно-технічні послуги. Закон України „Про виконавче провадження” (п. 4 ст. 49) встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Згідно ч. 2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Частина четверта ст. 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, положення ч. 4 ст. 117 ГПК України надає право суду визнати наказ таким, що не, підлягає виконанню, у разі, коли його видано помилково або обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконям боржником чи з іншою особою або з інших підстав. Оскільки, позивач, який є конкурсним кредитором в силу ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у встановлений законом строк не звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство відповідача, то заборгованість фабрики є погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 вказаного Закону. З огляду на викладене, відповідач просить суд визнати накази господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 такими, що не підлягають виконанню.

Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі виконавча служба) надав суду пояснення на заяву, в яких зазначено таке: на виконанні у виконавчій службі перебуває зведене виконавче провадження, за яким боржником є відповідач, до складу якого (виконавчого провадження) входить виконавче провадження ВП №26115374 по примусовому виконанню наказу № 6/7/11 від 24.01.2011 року, виданого господарським судом Запорізької області, про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 415 грн. 32 коп., та виконавче провадження ВП №26115523 по примусовому виконанню наказу № 6/7/11 від 24.01.2011 року, виданого господарським судом Запорізької області, про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 17932 грн. 47 коп. По вищевказаним виконавчим документам 27.04.2011 року були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження. Станом на 09.02.2012 року сума боргу по наказу № 6/7/11 від 24.01.2011 року про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 415 грн. 32 коп. та наказу № 6/7/11 від 24.01.2011 року про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 17932 грн. 47 коп., не погашена.

Пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що: перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Вказана позиція викладена в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року.

На зворотній стороні ухвали про прийняття заяви відповідача до розгляду та призначення засідання суду від 31.01.2012 року має місце відмітка про відправлення трьох примірників цієї ухвали (позивачу, відповідачу та виконавчій службі), що підтверджується вихідним реєстраційним номером 09-11а/1244 від 31.01.2012 року.

Таким чином, у суду є достатні докази направлення цієї ухвали сторонам по справі.

Ухвала суду від 31.01.2012 року була вручена позивачу 02.02.2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 10089816, яке знаходиться в матеріалах справи.

Позивач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та пояснення на заяву не надав.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд визнав за можливе розглянути заяву без участі представника позивача, за наявними матеріалами, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 117 ГПК України, заява розглядається в десятиденний строк, про що суд зазначив в ухвалі про прийняття заяви до розгляду від 31.01.2012р., і неявка боржника і стягувача не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та виконавчої служби, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково, у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.01.2011р. у справі № 6/7/11 були задоволені у повному обсягу позовні вимоги позивача та на його користь з відповідача були присуджені до стягнення основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 17 449 грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 144 грн. 78 коп., пеня в сумі 338 грн. 66 коп., витрати по держмиту в сумі 179 грн. 32 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання рішення від 13.01.2011 року господарським судом були видані два відповідні накази від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11, а саме: 1) про стягнення заборгованості в загальній сумі 17932 грн. 47 коп. та 2) про стягнення судових витрат в загальній сумі 415 грн. 32 коп.

Заявою вих. № 18/636 від 19.04.2011 року позивач звернувся до виконавчої служби з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 про стягнення основної заборгованості.

Постановою від 27.04.2011р. виконавча служба відкрила виконавче провадження ВП № 26115523 з виконання вказаного наказу.

Заявою вих. № 18/635 від 19.04.2011 року позивач звернувся до виконавчої служби з проханням відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 про стягнення судових витрат.

Постановою від 27.04.2011р. виконавча служба відкрила виконавче провадження ВП № 26115374 з виконання вказаного наказу.

На даний час зазначені накази знаходяться на виконанні у виконавчій службі, що підтвердили представники відповідача та виконавчої служби у судовому засіданні.

У той же час, ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2011 року було порушено справу № 19/5009/2253/11 про банкрутство ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика” (правонаступником якої є відповідач), а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з метою виявлення всіх кредиторів відповідача, 28.05.2011р. в газеті “Голос України” № 96 було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ “Запорізька кондитерська фабрика”.

У п. 15 ст. 11 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час порушення справи), зазначено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Статтею 14 Закону (в редакції, що діяла на час порушення справи) було передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Встановлений термін подачі заяви є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, що діяла на час порушення справи), вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що суд зазначає в ухвалі.

В ухвалі господарського суду Запорізької області від 12.08.2011 року у справі № 19/5009/2253/11 були визначені конкурсні кредитори та затверджений реєстр кредиторів. Крім того, у даній ухвалі зазначено, що вимоги інших конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, не розглядаються та вважаються погашеними.

Судом встановлено, що позивач із заявою в порядку, передбаченому ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, до господарського суду не звертався.

Отже, згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, що діяла на час порушення справи) грошові вимоги позивача: основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 17 449 грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 144 грн. 78 коп., пеня в сумі 338 грн. 66 коп., витрати по держмиту в сумі 179 грн. 32 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., вважаються погашеними, оскільки вказані вимоги не були заявлені до 12.08.2011 року і не включені в реєстр кредиторів у справі про банкрутство № 19/5009/2253/11.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Публічного акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” вих. № 01-09/43 від 18.01.2012 року задовольнити.

Визнати такими, що повністю не підлягають виконанню наступні накази:

1) наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг № 1 (м. Запоріжжя) Запорізької філії ВАТ “Укртелеком” (69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 114, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26002364 у ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (м. Запоріжжя), МФО 313827) основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 17449 (сімнадцять тисяч чотириста сорок девять) грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 144 (сто чотирнадцять) грн. 78 коп., пені в сумі 338 (триста тридцять вісім) грн. 66 коп.;

2) наказ господарського суду Запорізької області від 24.01.2011 року у справі № 6/7/11 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 7, код ЄДРПОУ 00382094, р/р невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг № 1 (м. Запоріжжя) Запорізької філії ВАТ “Укртелеком” (69001, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 114, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26009408 у ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (м. Запоріжжя), МФО 313827) витрат по держмиту в сумі 179 (сто сімдесят девять) грн. 32 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Суддя Л.С. Місюра