Рішення № 21398870, 06.02.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа № 4/5009/7763/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Приватного підприємства “Гофро Трейд”, (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 10-А; адреса для листування: 69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 69-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожець”, (70100, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Комсомольська, буд. 168)

про стягнення 49 187,68 грн. основного боргу за договором поставки № 09/10 від 01.11.2010 р., 4 053,73 грн. пені та 784,58 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність б/н від 11.01.2012р.;

Від відповідача не з'явився.

07.12.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “Гофро Трейд”, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожець”, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області про стягнення 49 187,68 грн. основного боргу за договором поставки № 09/10 від 01.11.2010 р., 4 053,73 грн. пені та 784,58 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 07.12.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.01.2012 р. Ухвалою суду від 18.01.2012 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.02.2012р.

В судовому засіданні 06.02.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 193, 264 ГК України, ст. ст., 692, 712 ЦК України і полягають в тому, що 01.11.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №09/10. Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався поставляти (передати у власність) зумовлені договором партії товару, а саме гофроящик в асортименті, а відповідач прийняти товар та оплатити його. Відповідно до п. 2.1 договору кількість товару та його одиниця виміру у кожному випадку поставки партії зазначається окремо у видаткових накладних. Згідно договору позивач у період з 17.11.2010р. по 26.10.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 166871,22 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000025 від 17.11.2010р., №РН-0000026 від 08.02.2011р., №РН-0000069 від 18.03.2011р., №РН-0000079 від 24.03.2011р., №РН-0000111 від 08.04.2011р., №РН-0000138 від 27.04.2011р., №РН-0000745 від 26.10.2011р. Пунктом 6.1. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу позивача. Таким, чином, за умовами Договору, відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар 14.06.2011року. За поставлений товар відповідач, розрахувався частково в розмірі 117683, 56 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожець” 49 187,68 грн. основного боргу за договором поставки № 09/10 від 01.11.2010 р., 4 053,73 грн. пені та 784,58 грн. 3 % річних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/7763/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка отримана представником відповідача 13.12.2011 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд визнав за можливе провести судове засідання 06.02.2012 р. за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 року між Приватним підприємством “Гофро Трейд” (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорожець” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 09/10 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався поставляти (передати у власність) зумовлені договором партії товару, а саме гофроящик в асортименті, а відповідач (покупець) прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до пункту 12.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморазрахунків до повного виконання сторонами обов'язків по договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість товару та його одиниця виміру у кожному випадку поставки партії зазначається окремо у видаткових накладних.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу позивача.

На виконання умов Договору позивач у період з 17.11.2010р. по 26.10.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 166871,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №РН-0000025 від 17.11.2010р., на суму 42230,80 грн.;

- №РН-0000026 від 08.02.2011р., на суму 42852,76 грн.;

- №РН-0000069 від 18.03.2011р., на суму 7542,60 грн.;

- №РН-0000079 від 24.03.2011р., на суму 46714,20 грн.;

- №РН-0000111 від 08.04.2011р., на суму 4681, 56 грн.;

- №РН-0000138 від 27.04.2011р., на суму 7113, 60 грн.;

- №РН-0000745 від 26.10.2011р., на суму 15735,72 грн.

Всі зазначені видаткові накладні узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

За поставлений товар відповідач, розрахувався частково в розмірі 117683,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору №09/10 від 01.11.2010 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

04.07.2011р. на адресу відповідача був направлений лист з вимогою сплатити суму заборгованості за договором №09/10 від 01.11.2010 р. Зазначений лист залишений без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час винесення судового рішення заборгованість відповідача за Договором поставки № 09/10 від 01.11.2010 р. складає 49187,68 грн. Відповідач доказів оплати отриманного товару суду не надав.

Таким чином, відповідач порушив договірні зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожець” на користь Приватного підприємства “Гофро Трейд” 49 187,68 грн. основного боргу за договором поставки № 09/10 від 01.11.2010р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2 зазначеного Договору сторони визначили, що у разі порушення строку оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення платежу.

Позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 4053,73 грн. Розрахунок позивачем виконано вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 4053,73 грн. за неналежне виконання грошових зобовязань за договором поставки № 09/10 від 01.11.2010р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні витрати та 3% річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Сума річних процентів, згідно розрахунку позивача, складає 784,58 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.44 ГПК України судові витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з державного мита, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Щодо стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного договору про надання юридичних послуг б/н від 01.12.2011р., вартість наданої адвокатом допомоги складає 2500,00 грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджує квитанція б/н від 05.12.2011р. на суму 2500,00 грн.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 1500,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 47, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожець”, (70100, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, вул. Комсомольська, буд. 168, код ЄДРПОУ 31176930) на користь Приватного підприємства “Гофро Трейд”, (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 10-А; адреса для листування: 69013, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 34407760) 49 187 (сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 68 коп. основного боргу, 4 053 (чотири тисячі п'ятдесят три) грн. 73 коп. пені, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 58 коп. 3% річних, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) 00 грн. послуг адвоката, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “07” лютого 2012 р.