Ухвала суду № 21398855, 06.02.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/6/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

06.02.12 справа № 5009/258/12

м.Запоріжжя

кредитор - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя, м.Запоріжжя

боржник товариство з обмеженою відповідальністю “Афіна”, 69002, м.Запоріжжя, вул.Червоногвардійська, 46, код ЄДРПОУ 32297890

про банкрутство

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники учасників:

від кредитора ОСОБА_1. ( дов.№ 9750/10/10-010 від 04.10.2011)

від боржника не зявився

ВСТАНОВЛЕНО:

ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя порядку ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” подано заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Афіна” в звязку з відсутністю підприємницької діяльності боржника, ненаданням більше року податкової звітності та неспроможністю виконати зобовязання перед бюджетом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2012 заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/258/12 з призначенням судового засідання на 06.02.2012.

Боржник відзив на заяву та витребувані документи суду не надав, що згідно з ч.12 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не зупиняє розгляду справи, в судове засідання представник боржника не зявився. Про місце і час проведення судового засідання боржник повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини, вислухавши представника кредитора, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на таке.

Згідно із заявою кредитора боржник має податкову заборгованість в розмірі 270,17 грн., яку було визначено за результатами невиїзної документальної перевірки, відповідно до акту №937/15/32297890 від 30.11.2009 з урахуванням переплати, часткової сплати заборгованості та пені, нарахованої після сплати.

ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було складено та надіслано поштою боржнику податкові вимоги “Ю1” № 1/9 від 11.01.2010 та “Ю2” № 2/120 від 22.02.2010, які в подальшому було також розміщені на дошці податкових оголошень. Апеляційне узгодження визначеної суми заборгованості боржником не починалось.

Вказана податкова заборгованість боржника в розмірі 270,17 грн. виникла внаслідок несплати штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку, а саме на підставі податкового повідомлення-рішення № 0012181501/0 від 04.12.2009 (340,00 грн.), з урахуванням 8,91 грн. переплати, часткової оплати заборгованості на суму 64,67 грн. та нарахованої пені після сплати в розмірі 3,75 грн.

Таким чином, за правовою природою вимоги кредитора являють собою неустойку у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобовязання це зобовязання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарськогоправового або цивільноправового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України.

Абз.7 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено вичерпне коло зобовязань, які не включаються до складу грошових зобовязань. Згідно з цією нормою до складу грошових зобовязань, зокрема не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Тобто заявлена кредитором сума штрафних санкцій та пені не може вважатися судом грошовим зобовязанням боржника в розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відносить суми штрафів, пені і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкових платежів).

Крім того, згідно з положеннями Закону України “Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства. При вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами при порушенні справ про банкрутство, суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Таким чином, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

Враховуючи вищевикладене, слід визнати, що наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою подальшого розгляду справи.

Наголошується, що при визначенні природи грошового зобовязання та можливості покладення зобовязання у підставу заяви про порушення справи про банкрутство застосовуються приписи Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який є спеціальним до відповідних правовідносин, з врахуванням значень понять та термінів, у яких ці поняття та терміни вживаються для цілей названого Закону.

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

При цьому враховується, що ст.5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Але в даному випадку таке не має місця.

Згідно з п.п.14.1.95 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України до кола кредиторів у розумінні цього Кодексу відносяться юридичні, фізичні особи, які мають підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи щодо податків і зборів.

З таким співвідноситься ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у значенні якої кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Вичерпні переліки загальнодержавних та місцевих податків та зборів встановлені у ст.ст.9, 10 Податкового кодексу України і згідно з переліками суми штрафних санкцій, застосованих за порушення податкового законодавства, до податків чи зборів не відносяться.

Згідно з п.9.4 ст.9 та п.10.5 ст.10 Податкового кодексу України установлення як загальнодержавних, так місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Також слід відзначити, що ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на якій ґрунтується заява кредитора та якою врегульовано особливості банкрутства відсутнього боржника, містить виключення із загальних положень щодо розміру кредиторський вимог та строку виконання зобовязань, але не містить виключень із загальних положень щодо правової природи зобовязання, за умови наявності якої можливе ініціювання справи про банкрутство.

Крім того, зауважується, що у будь-якому разі поряд із безспірністю вимог кредитора, безумовною підставою здійснення провадження у справі про банкрутство є неплатоспроможність боржника.

В даному випадку вимоги кредитора є фінансовими санкціями, застосованими за порушення податкового законодавства, та не є санкціями, повязаними з несплатою обовязкового податку чи збору внаслідок такої неможливості через неплатоспроможність.

У звязку з відсутністю підстав для визнання боржника банкрутом як за спрощеною, так і загальною процедурою, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 40, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Примірники даної ухвали надіслати сторонам, державному реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради, відділу з питань банкрутства головного управління юстиції у Запорізькій області, Жовтневому ВДВС Запорізького МУЮ.

Суддя Р.Ніколаєнко