Рішення № 21398780, 26.01.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12 Справа № 8/5009/7354/11

Суддя Попова І.А.

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ”Магістраль-Будсервіс“ (08606, Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 46)

2. Приватного підприємства ”Автомагістраль“ (07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Металпостачресурси-99“ (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграда, 16, оф. 105; 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30-А, оф. 30)

про стягнення 627000 грн. штрафних санкцій, 52564 грн. 93 коп. річних процентів на користь позивача-1 та 636404 грн. 16 коп. збитків на користь позивача-2

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача 1 ОСОБА_1.,дов. від 26.09.2011 р.

Позивача 2 ОСОБА_1.,дов. від 09.12.2011 р.

Відповідача ОСОБА_2., наказ № 0629/1 від 29.06.2005 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 627000 грн. штрафних санкцій, 52564 грн. 93 коп. річних процентів на користь позивача-1 та 636404 грн. 16 коп. збитків на користь позивача-2.

Розгляд справи, призначений на 12.12.2011 р., відкладався до 26.01.2012 р. Відповідно до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжувався. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 26.01.2012 р.

До прийняття рішення по справі представником позивачів подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до ст. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 398780 грн. 60 коп. штрафних санкцій на користь позивача-1 ТОВ «Магістраль-Будсервіс»та 536604 грн. 62 коп. збитків на користь позивача-2 ПП «Автомагістраль».

В обґрунтування вимог зазначено, що 27.05.2011 р. ТОВ «Металпостачресурси-99»та ТОВ «Магістраль-Будсервіс»укладено контракт № 3578, предметом якого є поставка останньому бітуму БНД 60/90 та бітуму БНД 90/130 ГОСТ 22245-90(ДСТУ 4044-2001) виробництва Російської Федерації у кількості 1000 метричних тон на станцію «Васильків-1»Південно-Західної залізниці, код станції 321207, у термін не пізніше 10.06.2011 р. Згідно додатку № 3 до контракту № 3578 від 27.11.2011 р. отримувачем вантажу є ПП «Автомагістраль», код отримувача 2919, ст. «Васильків-1»Південно-Західної залізниці, код станції 321207. Відповідно до п. 6.3 Контракту № 3578 від 27.05.2011 р. якщо відвантаження товару не буде здійснюватися у визначені контрактом строки, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого та (чи) не поставленого у строк товару за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми контракту. Товар мав бути поставлений не пізніше 10.06.2011р. при виконанні позивачем певних умов. Починаючи з 16.06.20111 р. позивач-1 має підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки продукцію не було поставлено. Крім того, зволікання відповідача з розмитненням товару завдало збитків отримувачу вантажу ПП «Автомагістраль»(позивачу-2), яке змушене було сплатити штрафні санкції за простій вагонів. Відповідно до ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 536, 549, 610 612, 625, 693 ЦК України позивач-1 просить стягнути з відповідача 398780 грн. 60 коп. штрафних санкцій, позивач-2 просить стягнути 536604 грн. збитків.

Відповідач заявлені вимоги не визнав. У запереченнях зазначає, що прострочка з розмитненням товару відбулася з вини кредитора ТОВ «Магістраль-Будсервіс».

Заслухавши представників, дослідивши додані матеріали, суд встановив:

27 травня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Металпостачресурси-99»(постачальник, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс» (покупець, позивач-1 по справі) укладено контракт № 3578, за умовами якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити Бітум БНД 60/90 та Бітуму БНД 90/130 ГОСТ 22245-90 (ДСТУ 4044-2001) виробництва Російської Федерації у кількості, вказаній в Додатку до контракту, на умовах поставки ЕХW ст. Васильков-1, ЮЗЗ, код станції 321207, в порядку, передбаченому контрактом. Дата поставки першої партії товару на пізніше 10.06.2011 п. (п. 2.6). Пунктами 2.7, 2.8. договору передбачено, що постачальник після підписання контракту в строк до 27.05.2011 р. направляє покупцю повідомлення про готовність поставити товар. Покупець не пізніше 2-х календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність відвантажити товар та узгодження ціни на товар направляє постачальнику відвантажувальну рознарядку на відвантаження партії товару. Одночасно з повідомленням реквізитів покупець надає постачальнику копію телеграми залізничній станції вантажоотримувача про готовність прийняти вантаж, а також підтвердження транзитної залізниці на перевезення нафтопродукту (в разі поставки через транзитні дороги). Без телеграми постачальник не починає відвантаження товару.

Як зазначає позивач-1 та не спростовує відповідач, перша партія товару поступила 07.07.2011 р., розмитнена 18.07.2011 р. в розмірі 516,944 МТ на суму 324238,88 грн. Друга партія товару поставлена 13.07.2011 р., розмитнена 21.09.2011 р. в розмірі 481,25 МТ на суму 3017438,50грн.

З посиланням на п. 6.3 договору, яким передбачено відповідальність постачальника за несвоєчасне відвантаження товару у вигляді пені в розмірі 01,% вартості недопоставленого товару та (або) непоставленого в строк товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми контракту, позивачем-1 нараховано до сплати 398780 грн. 60 коп. неустойки за період з 19.06.2011 р. до 21.09.2011 р. За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши строки та порядок нарахування пені, суд знаходить розрахунок штрафних санкцій обґрунтованим та доведеним. При цьому, доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов щодо відсутності його вини, є хибними.

За визначенням приписів ст.. 549 ЦК України неустойка за своєю правовою природою є не тільки видом забезпечення виконання зобов'язань, а також може бути однією з форм цивільно-правової відповідальності або правовим наслідком порушення зобов'язання. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав, або заміні невиконаного обов'язку новим обовязком, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового, додаткового, оскільки кредитор відповідно до ст.. 617 ЦК України не має права на неустойку лише в разі, коли боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно ст.. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. При цьому, вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язання: договором або законом може встановлюватися відповідальність боржника незалежно від його вини. Відтак, оскільки наявність вини є складовою збитків, то передбачена п. 6.3 договору неустойка з правової точки зору є правовим наслідком порушення зобов'язання, а не мірою цивільно-правової відповідальності, яка передбачає у складі наявність вини.

Вимоги позивача-1 ТОВ «Магістраль-Будсервіс»про стягнення з відповідача 398780 грн. 60 коп. штрафних санкції задовольняються.

Позивач-2 П «Автомагістраль»просить стягнути з відповідача 536604 грн. збитків, оскільки, як отримувач вантажу, змушений був сплатити штрафні санкції залізниці за простій вагонів, в очікуванні розмитнення. В обґрунтування вимог позивач-2 не посилається на будь-які норми законодавства.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань збитків, що встановлена вказаною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина.

Відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди. Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний звязок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання позадоговірної відповідальності, передбаченої ст.. 1166 ЦК України. За загальним правилом, шкода компенсується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, обовязок довести неправомірність дій відповідача, виникнення шкоди та її розмір, та причинний звязок між ними покладається на позивача.

На підтвердження збитків, понесених внаслідок сплати штрафних санкцій за простій вагонів з вини відповідача, позивач-2 надав накопичувальні картки форми ФДУ-92 та відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46. З зазначених документів вбачається, що позивачем-2 за певний період часу здійснювалися операції, повязані з перевезенням вантажів. Разом з тим, ні накопичувальні картки, ні відомості на містять визначених розмірів штрафів, сплачених позивачем-2 саме за затримку вагонів. З пояснень представника позивача-2 та доданого розрахунку заявленої до стягнення суми вбачається, що до суми позову включені усі платежі та збори, пойменовані у накопичувальних картках, в тому числі і плата за послуги залізниці, не повязані з затримкою вагонів на колії. Внаслідок встановленого, суд не вважає доведеним розмір спричинених збитків, заявлених позивачем-2 до стягнення, та відмовляє в задоволенні вимог позивача -2 про стягнення з відповідача 536604 грн. 62 коп. збитків.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У звязку зменшенням розміру позовних вимог переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачам, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, ст. 225 ГК України, ст.ст. 546, 549, 550, 614, 617, 1166 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Позовні вимоги ТОВ «Магістраль-Будсервіс»до ТОВ «Металпостачресурси-99»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпостачресурси-99»(69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 16, оф. 105, ЄДРПОУ 30055022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Будсервіс»(08606, Київська область, Васильківський район, с.Крячки, вул. Кривова, 46, ЄДРПОУ 35803675) 398780 (триста девяносто вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 60 коп. неустойки, 7975 (сім тисяч девятсот сімдесят пять) грн. 60 коп. судового збору. Видати наказ.

В позові ПП «Автомагістраль»до ТОВ «Металпостачресурси-99»про стягнення 536604 грн. 62 коп. збитків відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 02 лютого 2012 року.