Рішення № 21398714, 30.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.01.12 р. Справа № 5015/6173/11

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будмаркет”, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод Електротехніки”, м. Донецьк

про стягнення 131690грн.56коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 21.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 30.01.2012р.

присутні Богова Л.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будмаркет”, м. Львів (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод Електротехніки”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 105800грн.00коп., 3% річних у сумі 7269грн.76коп., індексу інфляції у розмірі 18620грн.80коп., всього 131690грн. 56коп. У позові позивач також просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти, які є на розрахунковому рахунку та майно відповідача в розмірі суми позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.10.2011р. справа № 5015/6173/11 направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

02.11.2011р. справа № 5015/6173/11 надійшла до канцелярії господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 07.11.2011р. суддя Макарова Ю.В. прийняла зазначену справу до свого провадження, призначила до розгляду на 24.11.2011р., сторони були зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.11.2011р. справа № №50156173/11 у звязку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному передана НП розгляд судді Подколзіної Л.Д.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 12.12.2011р. справа № №50156173/11 передана в провадження судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 283194грн. 87коп., який був сплачений покупцем частково, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість в розмірі 105800грн.00коп.

В процесі розгляду справи позивач зазначив, що у сторін був намір встановити правовідносини за договором № 11/08 від 11.08.2008р., проте його примірник було втрачено. Позивачем письмовими поясненнями до позовної заяви № 22/11-01 від 22.11.2011р. визначено, що залишилась неоплаченою більша частина товару, поставленого за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. (а.с. 38 том 1).

Відповідач 09.12.2011р. надав відзив на позовну заяву, яким заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що заявлені позивачем вимоги не підтверджуються належними письмовими доказами; претензія № 6007 від 26.05.2009р. на думку відповідача не може вважати вимогою, в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки не містить підстави виникнення зобовязань, сума вимоги 214515грн.52коп. не збігається з загальною сумою поставок, перелічених у позовній заяві, на підставі вищевикладеного відповідач вважає, що позивач не довів настання для відповідача строку виконання зобовязання, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 119 том 1).

26.01.2012р. відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, якими зазначив, що у позові відсутні посилання на правову підставу правовідносин між сторонами, в той же час позивач у письмових поясненнях зазначив, що правовою підставою поставок був укладений між сторонами договір № 11/08 від 11.08.2008р., але на підтвердження не надав ані оригінал, а ні копію договору № 11/08 від 11.08.2008р. З огляду на це відповідач вважає, що якщо позивач посилається на договір № 11/08 від 11.08.2008р., відсутність цього документу не надає права сторонам і суду при доведенні та оцінюванні вимог під час розгляду справи змінювати їх фактичну правову підставу. Оскільки предметом позову є стягнення заборгованості саме за договором, вважає, що у суду відсутнє право розглядати спір про стягнення заборгованості за окремими поставками, за усною домовленістю. В тому числі застосування норми ст. 530 ЦК України є недоречним та неправомірним. Спірна видаткова накладна № 1930/Е від 12.11.2008р., за твердженням відповідача, не може вважатися належним доказом здійсненої поставки, оскільки підпис про прийняття товару не є підписом а ні ОСОБА_2., ані жодного представника підприємства, ця обставина, на думку представника відповідача, містить ознаки кримінального діяння. За позицією відповідача платіжні документи про перерахування відповідачем коштів свідчать лише про існування між сторонами майнових правовідносин, однак зовсім не доводять факту наявності заборгованості та її розміру (а.с. 11 том 2).

26.01.2012р. відповідач надав через канцелярію суду клопотання про призначення судової експертизи задля зясування питання чи виконано підпис в графі „Отримав(ла)” товар за довіреністю у видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. ОСОБА_2 або іншою особою.

Через канцелярію суду 30.01.2012р. надійшла пояснювальна записка від 27.01.2012р. за підписом ОСОБА_2.

Під час судового засідання 30.01.2012р. представник за довіреністю ОСОБА_2. повідомив суд, що оскільки підпис у видатковій накладній № 1930 від 12.11.2008р. в графі «Отримав» йому не належить, то товар за цією накладною ним нібито не отримувався. Заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи задля зясування питання приналежності вчиненого підпису.

Суд дійшов до висновку, що клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи для зясування приналежності підпису, вчиненого у спірній видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. задоволенню не підлягає у звязку з недоцільністю. Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач у позові посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будмаркет””, м. Львів на підставі усної домовленості про купівлю-продаж з Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод Електротехніки”, м. Донецьк був виставлений рахунокфактура № СФ0002397 від 11.08.2008р. на суму 131461грн.20коп. та здійснена поставка товару 07.10.2008р. за видатковою накладною № 1930/Е на суму 128742грн.24коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач здійснив його оплату лише частково на суму 22942грн.24коп., внаслідок чого виникла загальна сума боргу в розмірі 105800грн.00коп.

Претензією № 6007 від 26.05.2009р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму боргу в розмірі 214515грн. 52коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду.

Листом-претензією № 13/09-01 від 13.09.2011р. позивач повідомив відповідача, що станом на 13.09.2011р. сума заборгованості за електротовари становить 105800грн., просив її терміново погасити.

Докази отримання зазначених претензій наявні в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення позивача до суду відповідач не вчинив дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору, заявлена сума заборгованості не погашена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач проти позовних заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, суд дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 105800грн.00коп.

Підставою позову є поставка товару за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р., саме за якою і викникла заявлена сума боргу, з чим визначився позивач у письмових поясненнях № 22/11-01 від 22.11.2011р. (а.с. 38 том 1).

Аналізуючи фактичні правовідносини, що виникли на підставі зазначеної накладної господарський суд дійшов висновку, що відповідачем отримано електротовари по видатковій накладній № 1930/Е від 12.11.2008р. на загальну суму 128742, 24грн. (а.с. 76). Товар прийнятий без зауважень та заперечень. В матеріалах справи наявна довіреність № 254 від 12.11.2008р., якою відповідач уповноважував свого працівника на отримання матеріальних цінностей електротехнічної продукції, що і предметом поставки, від позивача.

У якості підстави придбання товару у накладній вказаний договір № 11/08 від 11.08.2008р., який відсутній у сторін. Суду не були надані докази укладання сторонами цього договору, отже відповідач не довів належними та допустимими доказами що спірні правовідносини між сторонами з поставки товару за накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. виникли за письмовим договором між сторонами у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками. Тому поставка товару відбулася на підставі видаткової накладної, тобто між сторонами виникли фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обовязки та підлягає належному виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем доведено факт отримання відповідачем товару за спірною накладною, з огляду на те, що здійснюючи часткову оплату 13.09.2009р. відповідач в якості підстави такої оплати вказує саме видаткову накладну № 1930/Е від 12.11.2008р., про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки, тим самим відповідач визнав отримання товару за цією видатковою накладною (а.с. 35 том 2).

В матеріалах справи відсутні докази того, що за ініціативи відповідача відбулось корегування призначення платежу у вищезазначеному платіжному дорученні в двосторонньому порядку.

Таким чином, своїми конклюдентними діями з прийняття товару без заперечень та зауважень, його часткової оплати, відповідач підтвердив наявність між сторонами фактичних правовідносин з купівлі-продажу за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи позивачем відповідачу виставлялися рахунки-фактури на оплату товару, в яких вказано найменування товару, його ціна та кількість і підставою для вимоги оплати товару договір не визначено.

В той же час, відповідач, уповноважуючи своїх представників на отримання від позивача матеріальних цінностей у довіреностях у якості підстави їх видачі посилався на тільки на виставлені позивачем рахунки, жодних посилань на договір № 11/08 від 11.08.2008р. немає.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Наразі встановлення терміну виконання відповідачем грошового обовязку на користь позивача у справі, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами з приводу купівлі-продажу за видатковою накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. не уявляється можливим, оскільки ані видатковою накладною, ані іншими наявними в матеріалах справи доказами термін виконання відповідачем грошового зобовязання не встановлений.

За таких обставин, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обовязку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом предявлення вимоги. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня предявлення вимоги.

Позивач в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України направив відповідачу претензію № 6007 від 26.05.2009р. на суму боргу 214515грн.52коп., яка виникла станом на 29.01.2009р. (включає також заборгованість за спірною накладною). Змістом позову підтверджується, що станом на 29.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 214515грн.52коп.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, проте частково їм задоволена шляхом здійснення платежів. Так, позивач знов звернувся до відповідача з листом-претензію № 13/09-01 від 13.09.2011р. на суму 105800грн.00коп., докази вручення якої 26.09.2011р. представнику відповідача наявні в матеріалах справи.

Відповідач, отримавши претензію № 13/09-01 від 13.09.2011р., в строк встановлений для добровільного виконання зобовязання, виниклу суму боргу в розмірі 105800грн.00коп. не оплатив.

Суд відзначає, що докази звернення відповідача до позивача з приводу виставлених вимог в матеріалах справи відсутні, навпаки претензія № 6007 від 26.05.2009р. частково виконана відповідачем.

Моментом предявлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензій. Претензія № 6007 від 26.05.2009р. була отримана 24.06.2009р., про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 23 том 1).

Як вбачається з розгорненого акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2008р. по 01.12.2011р. за підписом відповідальних осіб директора та головного бухгалтера ТОВ “Торговий дім “Будмаркет”, відповідно до бухгалтерського обліку позивача в рахунок оплати товару, отриманого за спірною накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. були частково враховані наступні платежі: в сумі 10000грн.00коп, платіж здійснений відповідачем 12.08.2008р.; кошти в розмірі 10000грн.00коп., які перераховані відповідачем 13.08.2009р. з призначенням платежу - накладна № 1930/Е від 12.11.2008р.; 2457грн.76коп. враховано з оплати здійсненої 31.08.2011р.; сума у розмірі 484грн. 48коп. як переплата за платежем від 27.01.2009р. Внаслідок чого неоплаченим залишився товар на суму 105800грн.00коп., яка і заявлена до стягнення (а.с. 125 том 1).

Відповідач не надав суду контр-розрахунок суми боргу і конкретних заперечень проти таких зарахувань оплат позивачем.

Суд зазначає, що претензія № 6007 від 26.05.2009р., в суму якої ввійшла й спірна сума боргу, була отримана відповідачем 24.06.2009р., отже семиденний строк добровільного виконання зобовязання, передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, сплинув 01.07.2009р., а вже з 02.07.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідач не надав суду належних доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України оплати отриманого за накладною № 1930/Е від 12.11.2008р. товару в повному обсязі.

Сума боргу станом на 22.11.2011р. підтверджується також довідкою № 22/11-03 від 22.11.2011р. за підписом директора та бухгалтера “Торговий дім “Будмаркет”, м. Львів (а.с. 66,том 1).

Посилання відповідача на підроблення позивачем видаткової накладної № 1930/Е від 12.11.2008р. судом не приймається до уваги, тому як сам факт підроблення документів містить ознаки злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Такий факт повинен доводитися у межах кримінальної справи, бути встановлений обвинувальним вироком суду. Відповідач має право згідно закону звертатися до правоохоронних органів із заявою про злочин. Доказів реалізації такого права, порушення кримінальної справи за заявою відповідача та вироку суду не надано.

Розглянувши позовні вимоги суд вирішив, що позовні вимоги в частині суми заборгованості в розмірі 105800грн.00коп. вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення покупцем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.

Так, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 7269грн.76коп. та індекс інфляції у сумі 18620грн.80коп., нараховані за період з 04.07.2009р. по 17.10.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за заявлений позивачем період з 04.07.2009р. по 17.10.2011р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, встановив, що даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, внаслідок чого заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 7269грн.76коп. підлягає задоволенню.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за заявлений позивачем період, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” встановив, що заявлена позивачем суми індексу інфляції не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже підлягає задоволенню в сумі 18620грн.80коп.

Як зазначалося, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які є на розрахунковому рахунку та майно відповідача в розмірі суми позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак крім посилання позивача на ігнорування відповідачем протягом тривалого часу виконання своїх зобовязань, необґрунтоване утримання грошей позивача, чим завдає останньому значних збитків, позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття заходів для забезпечення позову.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 202, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будмаркет””, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод Електротехніки”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 105800грн.00коп., 3% річних у сумі 7269грн.76коп., індексу інфляції у розмірі 18620грн.80коп., всього 131690грн.56коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод Електротехніки” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, будинок 107, код ЄДРПОУ 34533724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Будмаркет” (юридична адреса: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 93, код ЄДРПОУ 31441809) суму основного боргу в розмірі 105800грн.00коп., 3% річних у сумі 7269грн.76коп., індексу інфляції у розмірі 18620грн.80коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1316грн.90коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 30.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.