Рішення № 21398697, 09.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.12 р. Справа № 7/440

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Обласного Комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 22972, 31 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 396, 49 грн., інфляційних від простроченої суми боргу в розмірі 908, 34 грн., пені від простроченої суми боргу в розмірі 1794, 99 грн., 3% річних нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 6449, 32 грн., інфляційних нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 20110, 63 грн., пені нарахованої за іншими рішеннями суду в сумі 3068, 35 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. довір.

від відповідача: ОСОБА_2. довір.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 22972, 31 грн., 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 396, 49 грн., інфляційних від простроченої суми боргу в розмірі 908, 34 грн., пені від простроченої суми боргу в розмірі 1794, 99 грн., 3% річних нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 6449, 32 грн., інфляційних нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 20110, 63 грн., пені нарахованої за іншими рішеннями суду в сумі 3068, 35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії субспоживачу приєднаному до мереж основного споживача (електропередавальної організації) №2362 від 01.10.2003р. з додатками; довіреність б/н; рахунки за електроенергію за лютий 2011р.; рішення господарського суду Донецької області №20/252 від 19.07.2007р., №34/117 від 09.09.2008р., №7/69 від 14.05.2009р., №20/165 від 25.08.2010р., №7/79 від 20.05.2011р.

Позивач вимоги підтримав, проти зменшення суми пені категорично заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан свого підприємства. Зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив про безпідставне обєднання в одній позовній заяві вимог про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору та за невиконання рішень суду, вважає, що рішення суду, що набрали чинності за своїми ознаками є новацією, які повинні бути виконані вже в порядку виконавчого провадження, вважає відсутньою свою вину в несвоєчасному виконанню як умов Договору так і судових рішень, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Зазначив, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення такого зобовязання вчинене не з її вини (ст.617 ЦК України).

Відповідач в судовому засіданні 25.01.2012р. підтвердив, що заявлені до стягнення суми нараховані арифметично вірно, окрім суми інфляційних нарахованих за невиконання рішення суду №7/69 від 14.05.2009р. Просить зменшити розмір пені на 50% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованих за рішеннями суду №20/252 від 19.07.2007р. та №34/117 від 09.08.2008р.

У відзиві відповідач також просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії субспоживачу приєднаному до мереж основного споживача (електропередавальної організації) №2362 від 01.10.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього, підписаними обома сторонами.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період, в тому числі на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію субспоживачу (відповідачу), а субспоживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 Договору та в додатку №3 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Пунктом 3 додатку №3 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що оплата отриманого субспоживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 операційних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за договором у лютому 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідний рахунок на оплату, що підтверджено матеріалами справи, а також відповідачем. Відповідач свої зобовязання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У звязку з викладеним у відповідача перед позивачем виник борг за активну електроенергію в сумі 22972, 31 грн., який підтверджено матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків” до цього договору, субспоживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №2362 від 01.10.2003р. як в частині несплати заборгованості за лютий 2011р., так і в частині несплати коштів, стягнутих вищевказаними рішеннями суду №20/252 від 19.07.2007р., №34/117 від 09.09.2008р., №7/69 від 14.05.2009р., №20/165 від 25.08.2010р., №7/79 від 20.05.2011р. за порушення умов цього ж договору, позивач просить стягнути з відповідача:

- 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 396, 49 грн.,

- 3% річних нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 6449, 32 грн.,

- інфляційні від простроченої суми боргу в розмірі 908, 34 грн.,

- інфляційні нарахованих за іншими рішеннями суду в сумі 20110, 63 грн.,

- пеню від простроченої суми боргу в розмірі 1794, 99 грн.,

- пеню нараховану за іншими рішеннями суду в сумі 3068, 35 грн.

При цьому, суд звертає увагу сторін на той факт, що сума пені розрахована позивачем із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до приписів діючого законодавства.

Відповідач проти стягнення вказаних сум заперечив з вищевикладених мотивів, підтвердив, що ці суми нараховані арифметично вірно, окрім суми інфляційних нарахованих за невиконання рішення суду №7/69 від 14.05.2009р.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Крім того, відповідальність у вигляді спати пені передбачена безпосередньо сторонами в Договорі.

При цьому, суд звертає увагу сторін на той факт, у вказаний в розрахунках позивача період відповідачем зобовязання в повному обсязі не були виконані, стягнуті за вищевказаними рішеннями суду суми внаслідок неналежного виконання відповідачем саме умов спірного Договору в повному обсязі не сплачені, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних перевірено господарським судом у відповідності до приписів діючого законодавства та ці суми складають:

- 3% річних від простроченої суми боргу - 396, 49 грн.,

- 3% річних нарахованих за іншими рішеннями суду - 6449, 32 грн.,

- інфляційні від простроченої суми боргу - 908, 39 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 908, 34 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства України,

- інфляційні нарахованих за іншими рішеннями суду - 19900, 03 грн.,

- пеня від простроченої суми боргу - 1794, 99 грн.,

- пеня нарахована за іншими рішеннями суду - 3068, 35 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних, нарахованих за невиконання умов договору №2362 від 01.10.2003р., факт чого встановлено рішеннями суду №20/252 від 19.07.2007р., №34/117 від 09.09.2008р., №7/69 від 14.05.2009р., №20/165 від 25.08.2010р., №7/79 від 20.05.2011р. в сумі 210, 60 грн. задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення (здійсненням позивачем невірного розрахунку цих сум).

Відповідач заявив клопотання щодо застосування стоку позовної давності в частині нарахування інфляційних та 3% річних на заборгованість, стягнуту рішеннями суду №20/252 від 19.07.2007р. та №34/117 від 09.08.2008р.

Оскільки відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на викладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на те, що позов по даній справі подано до суду 29.12.2011р., господарський суд дійшов висновку, що позивачем частково пропущено строк позовної давності для нарахування інфляційних за визначений позивачем період (початком періоду для нарахування інфляційних визначено 01.11.2008р., позов подано до господарського суду 30.06.2011р.). При цьому, строк позовної давності для нарахування суми 3% річних позивачем не пропущено (початком періоду для нарахування інфляційних визначено 29.12.2008р., позов подано до господарського суду 11.12.2011р).

Таким чином, сум інфляційних перерахована судом згідно приписів діючого законодавства, за період з 29.12.2008р. по 30.06.2011р. (січень 2009р. червень 2011р. включно) та складає 4863, 65 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в сумі 636, 55 грн. задоволенню не підлягають у звязку із пропущенням строку позовної давності.

Таким чином, заявлені до стягнення суми інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню в наступному порядку:

- 3% річних від простроченої суми боргу в повному обсязі в сумі 396, 49 грн.,

- 3% річних нарахованих за іншими рішеннями суду - в повному обсязі в сумі 6449,32 грн.,

- інфляційні від простроченої суми боргу - в повному обсязі в сумі 908, 34 грн.,

- інфляційні нараховані за іншими рішеннями суду - частково в сумі 19263, 48 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.10.2011р., витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна про арешти, довідку №14710 від 21.07.2010р., виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу які участь беруть у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 28.11.2005р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є субєктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням її зменшення судом на 20%, складає:

- пеня від простроченої суми боргу - 1435, 99 грн.,

- пеня нарахована за іншими рішеннями суду - 2454, 68 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у звязку із зменшенням заявленої до стягнення пені судом.

Судом також розглянуто клопотання відповідача, в якому він просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

З огляду на приписи статей 26, 27 господарського процесуального кодексу України, той факт, що рішення, прийняте за результатами даної справи ніяким чином не вплине на права та обовязки ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р зі спеціальним режимом використання Центральних електричних мереж для Дебальцівського РЕМ 260383041296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130903) борг за активну електроенергію в сумі 22972, 31 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Центральних електричних мереж для Дебальцівського РЕМ 26000309551560 в філії ЦГО ПАТ ПІБ в м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00130903) 3% річних від простроченої суми боргу в сумі 396, 49 грн., 3% річних нарахованІ за іншими рішеннями суду в сумі 6449,32 грн., інфляційні від простроченої суми боргу в сумі 908, 34 грн., інфляційні нараховані за іншими рішеннями суду в сумі 19263, 48 грн., пеню від простроченої суми боргу в сумі 1435, 99 грн., пеню нараховану за іншими рішеннями суду в сумі 2454, 68 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) судовий збір у сумі 1390, 03 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.02.2012р.

Суддя Сгара Е.В.