Рішення № 2139866, 13.06.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-4426/2007 Головуючий по 1-й інстанції:

Категорія-23 суддя - Пронін С. Г.,

Доповідач: суддя - Стратіло В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2007 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Шабанової В.О., суддів: Стратіло В.І., Резникової Л.В., при секретарі Кошмак Т.С. , з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в м. Донецьку справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа КП „ЖЕК №6" Кіровського району м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що відповідачка ОСОБА_3 є її сусідкою по під'їзду і проживає поверхом вище над її квартирою у квартирі АДРЕСА_1. У березні 2005 року відповідачка почала проводити у своїй квартирі ремонт з переплануванням квартири. При цьому вона демонтувала батареї системи опалення не попередивши про це КП „ЖЕК №6", на балансі якого перебуває їх будинок.

24 травня 2005 року працівниками КП „ЖЕК №6" проводилось заплановане промивання системи опалення, з приводу чого заздалегідь були вивішені оголошення. Однак, не зважаючи на це, відповідачка ніяких заходів по запобіганню затоплення не застосувала, в результаті чого вранці 24 травня 2005 року її квартира повністю була залита водою.

Це призвело до заподіяння матеріальної шкоди, пов'язаної з необхідністю проведення відновлюваного ремонту. Крім того, залиттям було пошкоджено майно, яке перебувало в квартирі. В результаті протиправних дій відповідачки різко погіршився стан її здоров'я, в результаті чого вона потрапила на стаціонарне лікування до медичного закладу, понесла витрати на лікування. Загальний розмір матеріальних збитків, пов'язаних з залиттям квартири, становить 18830 грн. 21 коп.

Крім того, вказувала, що їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінювала у розмірі 15000 грн.

Просила постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь вказані суми.

21.06.2006 року до суду звернулись також співпозивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, вказуючи, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_2 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1

В результаті залиття їх квартири, що сталося 24 травня 2005 року з вини відповідачки, їм також завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки було пошкоджено їх особисте мано. Вони просили стягнути на їх користь з відповідачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2834 грн. 31 коп., моральну шкоду у розмірі по 3000 грн. кожному, а також просили стягнути з неї судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 28.03.2007 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7271 грн. 17 коп., витрати по оплаті юридичної допомоги-500 грн., витрати по оплаті будівельно-технічної експертизи 370 грн. 46 коп., судової товарознавчої експертизи 278 грн., 98 коп., судовий збір - 59 грн. 50 коп., а також моральну шкоду на користь ОСОБА_1- 1000 грн., на користь інших позивачів - по 500 грн. кожному. У задоволенні інших вимог відмовлено.

На вказане рішення відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, де вказувала, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У її квартири дійсно провадився ремонт і 24.05.2005 року до КП „ЖЕК №6" було подано заяву про проведення ремонту, у тому числі про ремонт системи опалення. Однак, проводячи заплановану промивку системи опалення КП „ЖЕК№6" включив систему всього будинку, не відключивши її квартиру. Саме через це сталося залиття квартири позивачів. Крім того, вона не згодна з розміром матеріальної шкоди, оскільки згідно до кошторису розмір шкоди було встановлено у сумі 1024 грн. 14 коп., яку вона пропонувала добровільно сплатити позивачам, однак вони відмовились. Вважає, що позивачі не надали доказів на підтвердження як матеріальної так і моральної шкоди. Висновки проведених по справі експертиз про розмір матеріальної шкоди є необ'єктивними, оскільки в них йдеться не про прямі збитки, завдані залиттям квартири, а витрати на ремонт, який не є наслідком залиття.

Відповідачка просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди згідно з кошторисом на суму 1024, 14 грн.

Від позивачки ОСОБА_1 також надійшла апеляційна скарга, де вона вказує, що суд необгрунтовано зменшив розмір відшкодування моральної шкоди, не врахував всіх негативних явищ, завданих залиттям квартири. Просила рішення в цій частині змінити і стягнути з відповідачки на її користь 15000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, а також стягнути витрати, понесені на лікування у розмірі 2347 грн. 17 коп. В іншій частині рішення суду просила залишити бе:: змін.

Від інших учасників судового розгляду письмових заперечень на вказані скарги не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явились, , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами дія зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі  ст. 48 Закону України „Про власність" власник має право вимагати усунення любих порушень його прав.

Відповідно до ст. ст. 189, 190 ЖК України особи, які винні в порушенні правил користування та експлуатації житлових будинків, житлових приміщень несуть відповідальність у відповідності до закону і зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності, яке видано 31 грудня 1996 року представництвом Фонду Державного майна України в м. Донецьку згідно з розпорядженням НОМЕР_1(а.с. 34).

Відповідачка ОСОБА_3 мешкає у квартирі АДРЕСА_1, яка розташована поверхом вище.

24 травня 2005 дійсно сталося залиття квартири позивачів за вказаною адресою.

Залиття сталося з вини відповідачки ОСОБА_3, оскільки у її квартирі провадиться ремонт і була порушена цілісність системи центрального опалення. При запланованому промиванню системи опалення працівниками КП „ЖЕК №6", про що всі мешканці будинку були заздалегідь повідомлені, вода потрапила до квартири позивачів.

В результаті залиття було ушкоджено стелю, стіни та підлогу у кімнатах, вийшла з ладу електропроводка, пошкоджено майно.

Вказані обставини підтверджено актами, складеними представниками КП „ЖЕК №6" від 24.05.2005 року (а.а.10-11), висновками будівельно-технічної експертизи №4546/23 від 12.12.2006 р. (а.с.  119-120).

Крім того, з письмового повідомлення заступника голови Кіровської районної в м. Донецьку ради від 13.10.2005 року на ім'я позивачки ОСОБА_1 вбачається, що у квартирі відповідачки мало місце самовільне переобладнання квартири, з приводу чого складено протокол про порушення ст. 150 КУпАП, який направлено на розгляд адміністративної комісії. Встановлено, що при демонтажі батарей системи опалення у квартирі відповідачки і сталося залиття квартири позивачів (а.с. 23).

Проти вказаних обставин не заперечувала і сама відповідачка ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні у суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти самого факту залиття квартири позивачів, але не погоджувалась з розміром матеріальної шкоди, яку визначив суд, вказуючи, що вона бажає сплатити в рахунок відшкодування шкоди 1024 грн.14 коп., що встановлено актом від 24.05.2005 року.

Однак ці доводи відповідачки не приймаються до уваги. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з висновками судово-товарознавчої експертизи №4547/26 від 21.12.2006 року реальна вартість матеріальної шкоди, яка була спричинена майну позивачів у зв'язку з залиттям квартири, становить 457 грн.17 коп.(а.с. 114-117).

Крім того, відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи №4546/23 від 12 грудня 2006 року вартість ремонтно-відновлюваних робіт, пов'язаних з залиттям квартири позивачів з урахуванням вартості матеріалів аналогічних тим, що прийшли у негідність, в результаті залиття, становить 6814 грн. (а.с. 119-125).

Таким чином, встановивши розмір матеріальної шкоди у вказаних розмірах, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з засад змагальності процесу, передбаченого ст. 10 ЦПК України, дійшовши правильного висновку, що розмір матеріальної шкоди доведений позивачами саме в такому об'ємі і правомірно відмовив у задоволенні інших вимог майнового характеру.

Разом з тим, стягуючи на користь позивачів матеріаньну шкоду у загальній сумі 7271 грн. 17 коп., суд не звернув увагу на ту обставину, що відповідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру НОМЕР_1 від 31.12.1996 року квартира АДРЕСА_2 належить їм на праві спільної часткової власності. При цьому частка ОСОБА_1 становить 30% , а частки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно - по 35% (а.с. 34).

Відповідно з ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, що є підставою для зміни судового рішення.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з залиттям квартири 2044 грн.20 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної зі знищенням майна 137 грн. 15 коп., що відповідає 30% її частки у спільній частковій власності.

На користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, пов'язана з залиттям квартири у розмірі по 2384 грн.90 коп., кожному, та в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням майна по 160 грн. 01 коп. кожному, що відповідає 35% кожного з їх частки у спільній частковій власності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачам моральної (немайнової) шкоди з вини відповідачки, що відповідно до ст. 1167 ЦК України є підставою для відшкодування цієї шкоди.

У роз'ясненнях, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. №4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 р. №5) йдеться про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності, при настанні інших негативних наслідків.

З урахуванням наведеного, суд правильно виходив з того, що в результаті залиття квартири позивачів був порушений нормальний стан їх життя, вони нервували, хвилювались у зв'язку з пошкодженням їх квартири та майна. У позивачки ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я.

Встановивши розмір відшкодування моральної шкоди для позивачки ОСОБА_1 у сумі 1000 грн., а для позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 500 грн.

кожному, суд врахував всі негативні явища, виходив з засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг в цій частині судового рішення, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішені питання щодо розподілу судових витрат, допущено порушення вимог процесуального законодавства.

Відповідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.

Відповідно з ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином з'ясував, хто з позивачів фактично і які саме поніс судові витрати, стягнувши їх на користь всіх позивачів, тоді як відповідно з матеріалами справи позивачка ОСОБА_1 понесла витрати, пов'язані з оплатою судової товарознавчої експертизи у сумі 278 грн. 98 коп., на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 370 грн.46 коп., а також понесла витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 133).

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 понесли витрати пов'язані зі сплатою судового збору за позовні вимоги майнового характеру у сумі 51 грн., за позовні вимоги немайнового характеру у сумі 8 грн. 50 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.(а.с. 65-67).

Тому вказані витрати підлягають стягненню на їх користь за рахунок відповідачки.

Оскільки позивачами судовий збір за позовні вимоги матеріального характеру сплачено у розмірі 51 грн., що не відповідає вимогам п.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. №7-93 „ Про державне мито", де вказано, що із позовних заяв майнового характеру розмір ставок становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, різниця несплаченої суми судового збору, яка становить 21 грн.71 коп., підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

Крім того, позивачами не у повному обсязі було сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, який відповідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів", встановлено у справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру у розмірі 30 грн. Різниця несплаченої суми становить 22 грн. 50 коп., яка підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 березня 2007 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з залиттям квартири 2044 грн.20 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної зі знищенням майна 137 грн.15 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної із залиттям квартири у розмірі по 2384 грн.90 коп., кожному, та в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі знищенням майна по 160 грн. 01 коп. кожному.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою судової товарознавчої експертизи у сумі 278 грн. 98 коп., витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 370 грн.46 коп., а також витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору по 28 грн. 75 коп. кожному, а також в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 3 грн. 75 коп. кожному.

Стягнути з ОСОБА_3 недоплачений судовий збір на користь держави у розмірі 21 грн. 71 коп., а також недоплачену суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 22 грн. 50 коп. (отримувач УДК у м. Донецьку, р/р 31216259700004, МФО-834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, код ОКПО -34686537)

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.