Ухвала суду № 2138778, 27.08.2007, Апеляційний суд Полтавської області

Справа № 22ц-2146-2007 рік Головуючий по 1-й інстанції :

Яковенко Н.Л. Суддя-доповідач: Макарчук М.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року серпня місяця 27 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Макарчука М.А.

Суддів: Гасія Ю.В., Прядкіної О.В.

при секретарі Лимар О.М.

з участю :

прокурора Бугрій В.М.

адвоката

позивача (заявника)

представника позивача (заявника)

відповідача

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1по дорученню та в інтересах ОСОБА_2на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року і ухвали від 25 квітня та 21 травня 2007 року

за апеляційною скаргою представника Верховної Ради України рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року і ухвалу 21 травня 2007 року

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року

по справі за позовом прокурора м. Харкова в інтересах держави України в особі Кабінету Міністрів України та Апеляційного суду Харківської області до ОСОБА_2, комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності на приміщення.

2

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,-

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2007 року прокурор міста Харкова звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2нежитлові приміщення підвалу №№102-136 загальною площею 695,3 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №№102-128 загальною площею 696,7 кв.м. в літ.А-3, що розташована в АДРЕСА_1, які є державною власністю Держави Україна і передати їх Апеляційному суду Харківської області, як такі, що закріплені за ним на праві оперативного управління. Просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2на вищезазначені нежитлові приміщення (витяг 11152508 від 06.07.2006 р. реєстраційний номер 14374966).

Посилається на те, що будівля літ.А-3, яка розташована в АДРЕСА_1є будівлею апеляційного суду Харківської області і закріплена за ним згідно розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №143 «Про передачу будівлі - пам'ятника архітектури Будинку судових установ (охор.№324) на АДРЕСА_1 обласному суду». Вказує також на те, що на підставі Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року ст.32-1 та розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 18.02.1997 року №143 державна реєстрація права була проведена ще 30 березня 1999 року, коли КП «ХМБТІ» видало реєстраційне посвідчення, згідно якого нежитлова будівля в цілому, розташована в м. Харкові на АДРЕСА_1, зареєстрована за Державою Україна в особі Верховної ради (користувач - Харківський обласний суд) на праві державної власності та записано в реєстрову книгу за реєстровим 221.

Посилається на те, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 вчинена неправомірно, оскільки договори щодо відчуження частини будівлі здійснено всупереч заборони на приватизацію пам'яток архітектури, яким є зазначена будівля, і згідно ст. ст. 215, 228, 399 Цивільного кодексу України, постанови Верховної Ради України від 24 лютого 1994 року №4019 «Про забезпечення діяльності судів», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року №197, Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» є нікчемними та не тягнуть будь-яких наслідків, крім наслідків їх недійсності.

З цих підстав просив задовільнити позов.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року позовні вимоги задоволені . Постановлено витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2нежитлові приміщення підвалу №№102-136 загальною площею 695,3 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №№102-128 загальною площею 696,7 кв.м., в літ.А-3, що

3

розташована в АДРЕСА_1, що є державною власністю Держави Україна і передати їх Апеляційному суду Харківської області, як такі, що закріплені за ним на праві оперативного управління.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2на нежитлові приміщення підвалу №№102-136 загальною площею 695,3 кв. м., приміщення першого поверху №№102-128 загальною площею 696,7 кв. м., в тому числі жилою площею 273,2 кв.м. в літ.А-3, що розташована в АДРЕСА_1(витяг 11152508 від 06.07.2006 р. реєстраційний номер 14374966).

Стягнути з ОСОБА_2(зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 15 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації (61005, місто Харків, Площа Р.Люксембург 4, код 03355057, п/рах 260003012628 ХОФ АКБСР «Укрсоцбанк» м. Харкова МФО 351016) судові витрати у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 15 грн.

В апеляційних скарзі представник відповідача ОСОБА_1просить скасувати рішення місцевого суду від 15 червня 2007 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні поовних вимог до ОСОБА_2 Посилається на незаконність ухвали місцевого суду від 21 травня 2007 року про заміну позивача Верховної Ради України на Кабінет Міністрів України, неповне зясування обставин справи, зокрема встановлення обсягу приміщень на АДРЕСА_1, які віднесені до памяток архітектури які не підлягали приватизації. Також вважає, що місцевим судом порушені норми процесуального права, неправильно застосувані норми цивільного кодексу щодо визнання угод нікчемними та їх наслідки , не застосовано Закон України „Про правовий режим майна Збройних Сил України", на підставі якого було проведено відчуження спірного майна.

Представник Верховної Ради України також просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року і направити справу на новий розгляд. Посилається на незаконність ухвали місцевого суду від 21 травня 2007 року про заміну позивача Верховної Ради України на Кабінет Міністрів України, неповне зясування обставин справи, на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКН» просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог з таких же підстав, як заначено у скарзі ОСОБА_1

4

Перевіривши справу в межах заявлених вимог та доводів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" заборонено приватизацію пам'яток культурноїспадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

Місцевим судом встановлено і підтверджується письмовими доказами, що рішенням виконкому Харківської обласної ради народних депутатів №334 від 30 квітня 1980 року затверджено додатковий список памятників архітектури, до якого під №324 включені приміщення на АДРЕСА_1

Розпорядженням представника президента України № 293 від 18.08.1992 року(а.с.51т.З) про передачу на баланс памятників архітектури, спірні приміщення як памятники архітектури за реїстраційним посвідчнням від 10 листопада 1992 року(а.с.62т.3) передані на баланс головного управлінням архітектури та містобудування м. Харкова.

Місцевим судом також встановлено, відповідно до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 143 від 18 лютого 1997 року пам'ятник архітектури, розташований на АДРЕСА_1переданий на баланс Харківському обласному суду для відновлення Палацу Правосуддя, а ЗО березня 1999 року видане реєстраційне посвідчення про реєстрацію цього об'єкта нерухомого майна.

Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до вірного висновку про те , що договір купівлі - продажу спірного майна, яке є пам'ятником архітектури, укладено всупереч забороні, встновленій ст. 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини", а реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем ОСОБА_2 без скасування попередньої - вчинена з порушенням заборони, встановленої ст.24 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок,якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З цих підстав рішення місцевого суду про нікчемність договору купівлі продажу спірного майна і про застосуваня правових наслідків такого правочину є законним та бгрунтованим.

Перевіряючи апеляційні скарги , колегія суддів звертає увагу на те, що їх доводи рунтуються на неповному викладенні та замовченні обставин що мають значення для правильного вирішення справи.

5

Так посилаючись на невстановлення обсягу приміщень на АДРЕСА_1, представники відповідача та третіх осіб посилаються на необхідність витребування «інформації» про ці обставини, а не доказів(без зазначення найменування доказу та його міссця знаходження) і при цьому замовчують, що відповідно до рішенням виконкому Харківської обласної ради народних депутатів №334 від ЗО квітня 1980 року, розпорядженням представника президента України № 293 від 18.08.1992 року(а.с.51т.З) та реїстраційного посвідчння від 10 листопада 1992 року(а.с.62т.З) про реєстрацію споруди за головним управлінням архітектури та містобудування, майновий комплекс приміщень на АДРЕСА_1у м. Харкові вцілому віднеений до категорії памятника архітектури.

З цих підстав доводи апеляційних скарг про неповне зясування обставин справи є необгрунтованими.

Безпідставними є також і посилання на порушення місцевим судом правил виключної підсудності в ухвалі від 25 квітня 2007 року та інші порушення норм процесуального права при постановленні ухвали 21 травня та судового рішення .

Із змісту порушеного перед місцевим судом клопотання та ухвали 21 травня 2007 року, постановленої за наслідками його розгляду, вбачається що місцевий суд не проводив заміни прокурора як позивача у справі, а провів уточнення однієї із осіб, в інтересах яких прокурор звернувся до суду. При цьому колегія суддів звертає увагу на те , що ці обствини спотворені в апеляційних скаргах. Тому посилання у скаргах на порушення місцевим судом прав Верховної Ради України на предмет спору є безпідставним, так як його представником не заявлялось будь яких самостійних вимог щодо предмету судового спору.

Колегія суддів також звертає увагу на необґрунтованість доводів про порушення місцевим судом правил виключної підсудності, так як ці доводи грунтуються за замовченні факту визначення підсудності цієї справи Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 108ч.1 ЦПК України.

Безпідставними є і посилання на інші порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, так як ці доводи грунтуються на власному вибірковому та невірному тлучаченні норм права.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду.

Рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

6

Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України , колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1по дорученню та в інтересах ОСОБА_2на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року і ухвали від 25 квітня та 21 травня 2007 року, представника Верховної Ради України на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року і ухвалу 21 травня 2007 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКН» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2007 року та ухвали від 25 квітня та 21 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.