Рішення № 21378694, 12.01.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.01.2012

Справа №2-254\2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cуддіЗдоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, як повнолітнього сина, що продовжує навчання у розмірі 1\4 доходу відповідача, на період навчання. Свій позов обґрунтовує наступним. Відповідач по справі ОСОБА_2 є його батьком. На теперішній час позивач навчається на денному відділенні в Білозерському професійному гірничому ліцеї. Строк навчання скаладає з 01.09.2011 року по 15.02.2013 року. Як студент позивач отримує стипендію і мешкає разом зі своєю матірю ОСОБА_3, яка надає йому матеріальну допомогу. Єдиним джерелом існування позивача є його стипендія і матеріальна допомогу його матері. Відповідач працює і отримує достатню заробітну плату і має можливість сплачувати аліменти на утримання позивача. На підставі ст.ст.199, 200 СК України просив стягнути з відповідача на своє утримання на період навчання аліменти у розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку до закінчення навчання, а саме до 15.02.2013 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов з підстав викладених в позовній заяві підтримав, але зазначив, що він не наполягає на стягненні аліментів в розмірі 1\4 частини і згоден, щоб з відповідача були стягнуті аліменти в меншому ніж зазначено в позові розмірі, на розсуд суду.

Відповідач - ОСОБА_2 позов визнав частково, а саме погодився виплачувати аліменти на користь свого сина ОСОБА_1, але з розміром аліментів в розмірі 1\4 частини не погоджується і вважає, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 250 гривень виходячи з наступного. Суду пояснив, що він дійсно є батьком позивача. Факт навчання останнього не оспорював. Він бажає платити аліменти на користь ОСОБА_1, але в розмірі 250 гривень. На даний час у нього є нова сім»я, а саме дружина ОСОБА_4, яка не працює, його неповнолітній син ОСОБА_5 2001 року народження, які також потребують матеріальної допомоги від нього. Крім цього зазначив, що він перебуває на диспансерному обліку в ГПТД м.Донецька у зв»язку з чим потребує лікування, яке не є безкоштовним і потребує матеріальних коштів для придбання медичних препаратів. Також зазначив, що на його утриманні також знаходиться мати його дружини ОСОБА_6, яка є особою похилого віку і якій він надає матеріальну допомогу. В зв»язку з цим вважає, що його матеріальне становище не дає можливості надавати матеріальну допомогу позивачу в розмірі 1\4 частки його заробітної плати.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши докази в справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У судовому засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1. Цей факт підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 і відповідачем не оспорювався.

Згідно довідки від 11.10.2011 року Білицького професійного гірничого ліцею (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_1 навчається на денному відділенні в Білицькому професійному гірничому ліцеї за професією «електрослюсар підземний МПУ» з 01.09.2011 року по 15.02.2013 року.

Відповідно до копії паспорта (а.с.2) вбачається, що позивач ОСОБА_1 прописаний за адресою АДРЕСА_1.

Довідкою ПП «Білозерська РЕС «Промінь»підтверджується, що ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1 разом з матірю ОСОБА_3 та братом ОСОБА_9.(а.с.4).

Згідно довідки № 06 від 11.01.2012 року Білицького професійного гірничого ліцею ОСОБА_1 за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року (включно) отримав стипендію у розмірі 273,40 грн. щомісяця.

З пояснень позивача встановлено, що його мати ОСОБА_3 надає останньому матеріальну допомогу і що єдиним джерелом його існування є допомога матері і його стипендія.

З довідки від 02.11.2011 року (а.с.6) вбачається, що мати позивача ОСОБА_3 працює на шахті «Білозерська на посаді машиниста підйому поверхні і отримує заробітну плату, яка в середньому складала за період з жовтня 2010 по вересень 2011 року 3523,88 грн. щомісяця.

В судовому засіданні вивчені та проаналізовані надані позивачем письмові докази, які підтверджують, що позивач не працює, навчається, інших доходів, або джерел існування, крім отримуємої стипендії і допомоги матері не має. Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими і ОСОБА_1 має право на отримання аліментів від відповідача на час свого навчання.

Стаття 198 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України, згідно якої при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров»я та матеріальне становище дитини; стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про те чи може відповідач надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину у зв»язку з продовженням навчання та про розмір аліментів суд виходить з наступного.

З довідки ПАТ «Шахтоуправління «Донбас»від 16.12.2011 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює в даному товаристві і за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року (включно) його заробіток склав 42983,72 грн.. Тобто середня заробітна плата відповідача за вказаний період складає -3581,97 грн.

З пояснень відповідача та копії паспорта (а.с.22) останнього вбачається, що він перебуває в шлюбі з ОСОБА_8 з якою на даний час мешкає однією сім»єю. Даний факт в судовому засіданні позивач не оспорював.

Від вищевказаного шлюбу відповідач має неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього (а.с.24).

Довідкою КП «Керуюча компанія Будьонівського району м.Донецька»від 16.12.2011 року (а.с.26) підтверджується, що відповідач зареєстрований та мешкає разом з дружиною ОСОБА_4, синок ОСОБА_5 та матірю дружини ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2.

З пояснень відповідача в судовому засіданні встановлено, що він працює. Отримуючи заробітну плату він на неї утримує себе, свою дружину, яка не працює, сина, який є неповнолітнім і крім цього потребує додаткових витрат на лікування, так як за станом здоров»я потребує лікування, як особа яка перебуває на диспансерному обліку в ГПТД м.Донецька. Крім цього відповідач надає матеріальну допомогу матері дружини, яка в силу свого похилого віку і невеликого розміру пенсії потребує матеріальної допомоги.

З інформації міського протитуберкульозного диспансеру м.Донеьцка за № 2245 від 26.12.2011 року вбачається, що ОСОБА_2, 1968 року народження перебуває на диспансерному обліку в ГПТД м.Донецька з липня 2006 року і до теперішнього часу з діагнозом ОІТБ (08.2008г) 1,2 сегменту правого легкого у вигляді фиброза інтенсивних очагів, категорія 5.1.

Відповідно до ч.2 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що мати позивача ОСОБА_3 працює і надає матеріальну допомогу своєму синові позивачу по справі. Її середній заробіток складає 3523,88 грн. Крім цього встановлено, що на утриманні останньої також є і інша неповнолітня дитина, яку вона також зобов»язана утримувати.

Погоджуючись з вимогою позивача про те, що позивач по справі ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, суд урахував майновий та сімейний стан відповідача, який отримує заробітну плату, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, несе матеріальні витрати у зв»язку з придбанням медичних препаратів на своє лікування.

Що стосується доводів відповідача щодо того, що він не може платити аліменти на користь позивача у розмірі 1\4 частини заробітку, так як крім усього вищевикладеного він ще надає матеріальну допомогу матері своєї дружини, то суд не приймає до уваги ці доводи, так як вони на думку суду не можуть братись до уваги при вирішенні даного позову, у зв»язку з тим, що дана допомога має характер добровільної і будь-яким законом надання такої допомоги матері дружини відповідачем не передбачено.

При визначені розміру аліментів суд також враховує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який потрібен для забезпечення мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб людини.

Оскільки на момент розгляду справи прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 1073,00 гривень, то для забезпечення як позивача, так і відповідача мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб їх особистості кожному з них необхідно мінімум 1073,00 гривень на місяць.

Також суд звертає увагу на те, що врахувавши, що відповідач має на утриманні неповнолітнього сина, якого він утримує, суд зазначає, що відповідно до ст..180 СК України дитину до досягнення нею повноліття зобов»язані утримувати як мати так і батько. В судовому засіданні відповідачем не доведено того, що з будь-яких причин мати ОСОБА_5 не може його утримувати.

Тому, у зв»язку з наведеним, враховуючи, що мати позивача ОСОБА_3 надає своєму повнолітньому сину ОСОБА_1 материальну допомогу, а також те, що позивач отримує стипендію, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти в розмірі 1\6 частини заробітку щомісячно до закінчення або припинення навчання ОСОБА_1 в навчальному закладі.

В решті позову позивачу слід відмовити з мотивів завищення позовних вимог.

Згідно ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред»явлення позову, у даному випадку починаючи з 06.12.2011 року.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, та ст.4 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір 214,60 грн.

Керуючись ст..ст.88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.182,191,199, 200, 201 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Добропілля, на користь та утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти у розмірі 1\6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 грудня 2011 року і до 15 лютого 2013року, до закінчення ОСОБА_1 навчального закладу або до припинення навчання.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2:

- судовий збір на користь держави в розмірі 214,60 (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок) на р\рахунок 31413537700035, ОКПО 34686542, код платежу 22090100, МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області;

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду надруковано в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

СуддяО.В.Здоровиця

12.01.2012