Рішення № 21372944, 07.02.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-2001/11

РІШЕННЯ

іменем України

"07" лютого 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового засідання Фінько О.П., за участю: позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо - транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 16 липня 2011 р. близько 04 год. 00 хв. на 121 км + 800 м автодороги Ульянівка Миколаїв відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «ОPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зіткнення з транспортним засобом D TRANSIT 2.5», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував чоловік позивачки ОСОБА_4 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля TRANSIT 2.5», реєстраційний номер НОМЕР_2, були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правового наколінника, які відносяться до середнього ступеню тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоровя.

Також, в наслідок даної пригоди автомобілю позивачки були заподіяні механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля TRANSIT 2.5», реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при дорожньо транспортній пригоді, згідно висновку експертизи, яка була проведена науково-дослідним експертно криміналістичним центром при УМВС України в Миколаївській області від 29 серпня 2011 р., складає 58562 (пятдесят вісім тисяч пятсот шістдесят дві) грн. 33 коп., які позивачка просила стягнути на свою користь.

Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 збитки, повязані із транспортуванням пошкодженого автомобіля евакуатором в розмірі 900 (девятсот) грн. 00 коп. та 6100 (шість тисяч сто) грн. 00 коп. вартості знищених 650 кг помідорів, 120 кг баклажан та 100 кг перцю солодкого болгарського, що знаходилися в машині під час скоєння дорожньо транспортної пригоди.

Також, посилаючись на ч.1 ст.23 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути компенсацію моральної (немайнової) шкоди у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., оскільки, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди вона зазнала негативні емоції та переживання через отриману травму ОСОБА_4 і пошкодження належного їй майна.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2011 р. до участі в справі в якості співвідповідача залучено Відкрите акціонерне товариство Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта»).

В подальшому, позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 є винним у заподіянні шкоди, а його відповідальність перед третіми особами була застрахована у відповідача ВАТ НАСК «Оранта», який й виконав покладений на нього договором страхування обовязок, зменшили розмір позовних вимог та остаточно просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки 16072 (шістнадцять тисяч сімдесят дві) грн. 33 коп. матеріальної шкоди та 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації моральної (немайнової) шкоди.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього 9072 (девять тисяч сімдесят дві) грн. 33 коп. матеріального збитку, як різницю між фактичним розміром шкоди і отриманою позивачкою страховою виплатою та 900 (девятсот) грн. 00 коп. витрат, повязаних з транспортуванням автомобіля евакуатором. Вимоги в частині відшкодування вартості пошкодженого товару, що знаходився в салоні автомобіля позивачки не визнав, посилаючись на їх безпідставність. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього 4000 (чотири) тисячі грн. 00 коп. компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Представник відповідача - ВАТ НАСК «Оранта», у судове не зявився , про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду справа розглянута у відсутність представника відповідача, оскільки в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Зокрема, з матеріалів справи встановлено, що 16 липня 2011 р. близько 04 год. 00 хв. на 121 км + 800 м автодороги Ульянівка Миколаїв відповідач ОСОБА_3, керуючи на підставі довіреності транспортним засобом «ОPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на праві приватної власності ОСОБА_5, здійснив зіткнення з транспортним засобом D TRANSIT 2.5», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 та який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належав позивачці ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних спав за позовами про відшкодування шкоди»питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелами підвищеної небезпеки кожного із володільців перед іншими вирішується за правилами ст.1166 ЦК України, якою встановлені підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних зобовязань. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, встановлені ст.ст.1187,1188 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, за положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України, власником джерела підвищеної небезпеки, вважається особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Що також, узгоджується з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. за N6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Так, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «ОPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, за участю якого була скоєна дорожньо транспортна пригода під керуванням відповідача ОСОБА_3 (керував транспортним засобом на підставі довіреності на розпорядження автотранспортом, що посвідчена 16 жовтня 2006 р. ОСОБА_6, приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу, зареєстрована в реєстрі за №2335) належав на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого Радомишльським МРЕВ УДАІ в Житомирській області 12 вересня 2001 р.

Відповідно до постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2011 р. відповідач ОСОБА_3, обвинувачений у скоєнні злочинну, передбаченого ч.1 ст.286 КК України був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, на підставі ст.44 КК України та ст.1 Закону України «Про амністію».

Дана постанова, в силу ч.4 ст.61 ЦПК України, є обовязковою для суду, що розглядає справу щодо цивільно - правових наслідків дій відповідача ОСОБА_3

Підстав для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в судовому засіданні не було встановлено.

Згідно ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, як вбачається з висновку експерта науково дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області від 29 серпня 2011 р. за №3/19, матеріальна шкода, завдана позивачці пошкодженням належного їй автомобілю внаслідок дорожньо транспортної пригоди становить 58 562 (пятдесят вісім тисяч пятсот шістдесят дві) грн. 33 коп.

Оскільки дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, між його неправомірними діями та спричиненою позивачці, шкодою є безпосередній причинний зв'язок, то відповідно до норм п.1 ч.2 ст. 22, ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України на відповідача слід покласти обовязок по відшкодуванню позивачці вищевказаних коштів.

Разом з тим, при вирішенні вказаного питання суд враховує, що автомобіль «ОPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент скоєння дорожньо транспортної пригоди був застрахований.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 22 грудня 2010 р. між Страховою компанією та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована відповідальність відповідача на строк з 23 грудня 2010 р. по 22 грудня 2011 р.

Відповідно до ст.22.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 р. за №1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

З пояснень позивачки та представника страхової компанії судом встановлено, що у звязку з настанням страхового випадку НАСК «Оранта»було виплачено потерпілій ОСОБА_1 страхове відшкодування на загальну суму 49 490 (сорок девять тисяч чотириста девяносто) грн. 00 коп., тобто в межах лімітів відповідальності страховика.

Отже суд приходить до висновку, що страхова компанія виконала свої зобовязання в повному обсязі та відповідно до умов договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому підстав для покладення на неї обовязку по відшкодуванню матеріальної та моральної (немайнової) шкоди позивачці не вбачається та в позові до страхової компанії слід відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і отриманою позивачкою страховою виплатою, що становить 9072 (девять тисяч сімдесят дві) грн. 33 коп., а також витрати, повязані з транспортуванням транспортного засобу евакуатором в розмірі 900 (девятсот) грн. 00 коп., а всього 9972 (девять тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. матеріального збитку.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі знищенням чи пошкодженням її майна, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених другою частиною цієї статті.

Згідно розяснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з наступними змінами), розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В судовому засіданні було встановлено, що діями відповідача була завдана позивачці ОСОБА_1 моральна (немайнова) шкода, яка виразилася в тому, що вона отримала легкі тілесні ушкодження (акт судовомедичного дослідження №407), не могла використовувати власний автомобіль та була змушена змінити ритм життя. Враховуючи розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 щодо розміру виплати моральної шкоди та ст.1167 ЦК України, суд вважає, що є правові підставі для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди. При цьому суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, їх тривалість, можливість відновлення, виходячи із засад розумності та справедливості, та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію моральної (немайнової) шкоди в розмірі 1 500 (одна тисяча пятсот) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Ст.60 ЦПК України однозначно визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрат, повязаних із знищенням помідорів, баклажанів та перцю, оскільки позивачем належними доказами не доведено факт належності їй вказаного майна (відповідно до наявної в матеріалах справи накладної, товар одержав ОСОБА_1.), його знищення саме внаслідок зазначеної дорожньо транспортної пригоди (вказаний факт не зафіксований в протоколі огляду місця дорожньо транспортної пригоди від 16 липня 2011 р), а також обґрунтування визначеної позивачем вартості та кількості товару (на момент дорожньо - транспортної пригоди).

Не є таким доказом, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, і показання свідка ОСОБА_7, так як доказування на припущеннях ґрунтуватися не може.

В силу ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп., який складається зі сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру та позовні вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 61,79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо - транспортною пригодою - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку відшкодування матеріальних збитків 9 972 (девять тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. та компенсацію моральної (немайнової) шкоди в сумі 1 500 (одна тисяча пятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір в розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп. на користь Держави в особі Державного бюджету Вознесенського району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, р/р №31210206700113, код платежу 22030001, код ЄДРПОУ 26498995, код отримувача 23406957 ).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданих дорожньо - транспортною пригодою відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.В. Серебрякова