Рішення № 21371044, 06.02.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2012 р. Справа № 5019/89/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Острозьке ХПП"

про стягнення в сумі 588 774 грн. 25 коп.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 05 від 0.01.11 р..;

відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», звернувся до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Острозьке ХПП»496 339 грн. 52 коп. заборгованості за поставлене згідно договору від 28.10.2010 р. насіння ріпаку, 76 932 грн. 62 коп. пені та 15502 грн. 11 коп. 3% річних.

У судовому засіданні 06 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи (а.с.43).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд встановив та врахував наступне.

28 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Острозьке ХПП»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт»(продавець) укладено договір. Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець оплатити та прийняти ріпак 1-го класу врожаю 2010 року, іменований надалі «Продукція», на умовах FCA ст.Гнідава Львівської залізниці.

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт»згідно рахунку № 2 від 03.11.2010 р. (а.с.26) та накладної № 664 від 03.11.2010 р. (а.с.27) поставила Публічному акціонерному товариству «Острозьке ХПП» насіння ріпаку 1-го класу врожаю 2010 року в кількості 119600,00 кілограмів на загальну суму 496 339 грн. 52 коп.

Отримання відповідачем вказаної продукції підтверджується довіреністю № 215 від 03.11.10 р. (а.с.28).

Відповідно до п.5.1. договору покупець проводить оплату вартості переданої йому партії продукції на розрахунковий рахунок продавця в термін до 15 листопада 2010 року.

Проте, в порушення умов договору оплата за отриману від позивача продукцію відповідачем не проведена, і за ним, станом на день розгляду справи, рахується заборгованість в сумі 496 339 грн. 52 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 258 від 07.10.11 р. з проханням погасити існуючу заборгованість, проте, вона залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.30).

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Між сторонами виникли правовідносини по договору поставки, до якого застосовуються положення параграфу 1 гл. 30 ГК України- «поставка».

Відповідно до ч.1 ст.264 ГК України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що у разі невиконання умов договору згідно п.5.1. по оплаті продукції покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано 76932 грн. 62 коп. пені за несвоєчасне проведення розрахунку за 365 днів прострочення (а.с.33).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та необґрунтовано нараховано пеню поза межами вказаного строку.

Договором передбачено оплату вартості продукції в термін до 15 листопада 2010 року.

Таким чином нарахування пені, в разі несвоєчасної оплати вартості продукції, на підставі п.6 ст.232 ГКУ, можливе лише по 16 травня 2011 року.

Таким чином, враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по договору від 28.10.10 р. в сумі 38360 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 15 502 грн. 11 коп. є підставною і підлягає задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача /а.с.33/.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги стверджуються Договором, накладною, рахунком, довіреністю, претензією, іншими матеріалами справи і підлягають частковому задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 549, 625, Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232, 264, 265 Господарського кодексу України.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Острозьке ХПП" (35820, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського, 1, код 00955785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-зерно-продукт"(45240, Волинська область, Ківерцівський район, с.Липляни, вул.Червоноармійська, 22, код 31496816) 496 339 грн. 52 коп. заборгованості, 38 360 грн. 93 коп. пені, 15 502 грн. 11 коп. 3% річних та 11 004 грн. 05 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 38 571 грн. 69 коп. пені.

Суддя В.Р.Войтюк

Повне рішення складено 09.02.2012р.