Рішення № 21371007, 07.02.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12 Справа № 26/245/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006”, м.Луганськ

до Приватного підприємства „Діалог”, м.Луганськ

про стягнення 254195 грн. 49 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача директор Субота Є.П., паспорт серії ЕН №НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 28.05.2011;

представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.12.2011;

від відповідача представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №18/06 від 12.08.2011;

директор Костромін В.В., паспорт серії ЕК №НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 10.01.1996.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 254195 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 7625 грн. 86 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 26.01.2012 та 02.02.2012 оголошувались перерви.

Відзивом на позовну заяву б/н від 26.01.2012 відповідач повідомив, що 01.12.2011 між сторонами було укладено договір на суму 700000 грн. 00 коп., за яким ПП „Діалог” поставило ТОВ „Торгово-комерційний Союз 2006” товар на суму 641732 грн. 30 коп. за видатковою накладною №РН-000028 від 07.12.2011, а угодою б/н та без дати сторони домовились про проведення взаємозаліку (а.с.82).

Клопотанням б/н від 02.02.2012 представник позивача заявив про призначення судової почеркознавчої експертизи угоди щодо взаємозаліку, обґрунтовуючи це тим, що дану угоду директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006” Субота Є.П. не підписував і печатка підприємства на вказаній угоді є підробленою.

Суд оголосив в судовому засіданні 02.02.2012 перерву та витребував від відповідача оригінал угоди про проведення взаємозаліку.

В судовому засіданні 07.02.2012 відповідачем був наданий для огляду суду оригінал угоди б/н та без дати про проведення взаємозаліку між сторонами.

Судом встановлено, що копія угоди, яка була надана відповідачем (а.с.82), відповідає оригіналу, наданому в судовому засіданні 07.02.2012. Зі змісту угоди вбачається, що вона не містить таких реквізитів як дата укладення, місце укладення, дата підписання.

Згідно ч.1, ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

В даному випадку клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи судом відхиляється, враховуючи наступне.

Враховуючи те, що відповідач заперечив проти позову, у звязку з відсутністю предмету спору на підставі підписаної між сторонами угоди про взаємозалік, суд вважає необхідним дослідити вказану угоду та надати їй правову оцінку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення передбачені і Господарським кодексом України.

Так, ст.179 Господарського кодексу України передбачені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В порушення вказаних вимог законодавства сторонами при укладенні угоди про проведення взаємозаліку не погоджено ціну договору. Як вбачається з п.1 угоди „Провести взаємозалік зустрічних вимог на суму 641732 грн. 30 коп. по договору купівлі-продажу від 27.04.2011 і по договору купівлі-продажу від 01.12.2011”, але зазначена тільки сума заборгованості за договором від 27.04.2011, за яким відповідач поставив позивачу товар саме на суму 641732 грн. 30 коп., а сума за договором від 01.12.2011, за яким позивач поставив відповідачу товар взагалі відсутня, з чого можна зробити висновок, що сторони не погодили ціну договору про взаємозалік, тобто на яку саме суму проводиться взаємозалік, а зазначена суму, на яку відповідач поставив відповідачу товар.

Сторонами договору не зазначено також строку дії договору і не визначено, з якого саме моменту він набирає чинності або з якої дати.

Крім того, в порушення вимог ДСТУ 4163-2003 сторонами в угоді про проведення взаємозаліку не зазначено таких реквізитів як: дата складання угоди, місце складання та дата підписання.

Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Вказані обставини дають підстави суду критично оцінювати і не приймати до уваги угоду без номеру та без дати, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.82) про проведення між сторонами по справі взаємозаліку, оскільки вона є неукладеною, такою що не відбулася.

А оскільки угода про взаємозалік є неукладеною, призначати почеркознавчу експертизу суд вважає за недоцільне.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006” (продавець, позивач) та Приватним підприємством „Діалог” (покупець, відповідач) 27.04.2010, 01.05.2010, 23.07.2010, 02.08.2010, 06.08.2010 були укладені договори купівлі-продажу товару (далі-договір), за умовами яких продавець зобовязався продати (передати у власність), а покупець купити (прийняти і оплатити) матеріали (п.1.1 договорів).

Згідно ч.2.1 договору оплата здійснюється частинами за фактично поставлену в пункт призначення кількість товару.

На виконання вказаних умов договорів позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №2700401 від 27.04.2010 (а.с.25), №250507 від 25.05.2010 (а.с.28), №200501 від 20.05.2010 (а.с.30), №230712 від 23.07.2010 (а.с.34), №90803 від 09.08.2010 (а.с.37), №3108020 від 31.08.2010 (а.с.40), які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, на загальну суму 254195 грн. 49 коп.

Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договорів купівлі-продажу та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 254195 грн. 49 коп.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем в позовній заяві було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 7625 грн. 86 коп., але не зазначено ні періоду нарахування, ні кількості днів прострочення, тобто не надано обґрунтованого розрахунку 3% річних.

Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалами господарського суду від 15.12.2011, 27.12.2011, 10.01.2012 вимагалося від позивача надати належний і обґрунтований розрахунок 3% річних (з зазначенням періоду нарахування), чого позивачем зроблено не було, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки вони є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд вважає можливим повернути сторонам подані ними в судове засідання 07.02.2012 оригінали документів. Так, позивачу слід повернути оригінали наступних документів: видаткові накладні №10318 від 01.03.2010, №111031 від 01.11.2010, №1403014 від 14.03.2011, №300421 від 30.04.2010, №811023 від 08.11.2010, б/н від 05.03.2010, б/н від 01.03.2010, б/н від 19.03.2010 та податкові накладні від 14.03.2010, від 15.10.2010, від 22.03.2011, всього на 14-ти аркушах. Відповідачу слід повернути оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 01.12.2011, акт звірення, угоду б/н та без дати, видаткову накладну №РН-000028 від 07.12.2011, всього на 4-ох аркушах.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем при зверненні до суду з даними позовними вимоги про стягнення заборгованості в сумі 254195 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 7625 грн. 86 коп. була невірно визначена ціна позову (254195 грн. 49 коп., в той час як вона складає 261821 грн. 35 коп.) та невірно сплачений судовий збір.

Згідно до ст.4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Оскільки в даному випадку ціна позову складає 261821 грн. 35 коп., то і судовий збір повинен був сплачений позивачем в сумі 5236 грн. 42 коп. (2% від ціни позову), в той час як він сплатив лише 5083 грн. 19 коп., що підтверджується квитанцією №5701601 від 13.12.2011 (а.с.7).

Таким чином, слід достягнути з позивача в Доход державного бюджету України недоплачений судовий збір в розмірі 153 грн. 23 коп.

У судовому засіданні 07.02.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006” до Приватного підприємства „Діалог” задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Діалог”, вул.Оборонная, б.22Д, м.Луганськ, код 24046403 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006”, кв.Димитрова, б.33А, кім.14, м.Луганськ, код 34525163 заборгованість в сумі 254195 грн. 49 коп., судовий збір в сумі 5083 грн. 90 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-комерційний Союз 2006”, кв.Димитрова, б.33А, кім.14, м.Луганськ, код 34525163 в Доход державного бюджету України недоплачену суму судового збору в розмірі 153 грн. 23 коп. з перерахуванням цих коштів на р/р 31214206783006, отримувач УДКСУ у м.Луганську, код ОКПО 37991503, банк отримувача ГУДКСУ у Луганській області, видати наказ Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м.Луганську.

5.Повернути сторонам оригінали документів, наданих в судовому засіданні 07.02.2012.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.02.2012.

Суддя С.С. Єжова