Рішення № 21370432, 09.02.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. Справа № 5010/2518/2011-17/1

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Дичковська І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна", вул. Білопільська, 131, м. Бердичів, Житомирська область, 13300;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", вул. Незалежності, 37, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення 333496 грн. 55 коп., в т.ч. 325111 грн. 12 коп. борг, 8385 грн. 43 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт, (доручення № 14 від 20.01.12)

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" про стягнення 333496 грн. 55 коп., в т.ч. 325111 грн. 12 коп. борг, 8385 грн. 43 коп. пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

20.04.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор" укладено договір № 10-юр., згідно умов якого позивач зобов'язується поставляти відповідачу товар - м'ясні вироби (товар) окремими партіями для подальшої його реалізації відповідачем, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.1. договору, ціна товару визначається на основі специфікації виданої позивачем та погодженої відповідачем.

Сторонами погоджено порядок розрахунків, передбачений п. 4.1.1. договору, згідно якого відповідач здійснює оплату кожної окремої партії товару протягом 14 календарних днів наступних від дати відвантаження від позивача. Датою відвантаження товару є дата виписки товарно-транспортних накладних.

На виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 404587 грн. 38 коп., що підтверджується видатковими накладними: № ІФ-0000158 від 21.04.11, № ІФ-0000179 від 06.05.11, № ІФ-0000198 від 12.05.11, № ІФ-0000207 від 17.05.11, № ІФ-0000213 від 19.05.11, № ІФ-0000227 від 25.05.11, № ІФ-0000251 від 01.06.11 та товарно-транспортними накладними, належним чином засвідченні копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 8-21, т. 2).

Як вбачається з банківських виписок по рахунку позивача (а. с. 22-24), відповідач здійснив оплату за отриманий товар в сумі 79476 грн. 26 коп.

Таким чином, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на 09.02.12 борг становить 325111 грн. 12 коп.

17.06.11 відповідачем затверджено графік погашення заборгованості перед позивачем (а. с. 26), однак у визначені в ньому строки борг оплачено не було.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подано.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 325111 грн. 12 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 7.4. договору, сторони передбачили, що у разі порушення встановленого у п.4.1. договору або відповідній специфікації терміну платежу відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору, за прострочення відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 8385 грн. 43 коп. пені.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені (а. с. 32). З огляду на обґрунтованість розрахунку, позовні вимоги про стягнення 8385 грн. 43 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 325111 грн. 12 коп. боргу, 8385 грн. 43 коп. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611, 625, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" про стягнення 333496 грн. 55 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", вул. Незалежності, 37, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 32464586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна", вул. Білопільська, 131, м. Бердичів, Житомирська область, 13300 (ідентифікаційний код 35976986) 325111 грн. 12 коп. (триста двадцять п'ять тисяч сто одинадцять гривень, дванадцять копійок) - боргу, 8385 грн. 43 коп. (вісім тисяч триста вісімдесят п'ять гривень, сорок три копійки) - пені, 3334 грн. 97 коп. (три тисячі триста тридцять чотири гривні, дев'яносто сім копійок) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 13.02.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 13.02.12