Постанова № 213646, 25.10.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2006 р. Справа № АС-40/315-06

вх. № 10627/4-40

Суддя господарського суду Харківської області Хотенець П.В.

за участю секретаря судового засідання Дуброва Н.О.

представників сторін

позивача - Дьяченко А.В., дов. № 01/09-06 від 01.09.2006 року

відповідача - Банніков А.С.

по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж", м. Харків

до Державної виконавчої служби Харківської області, м. Харків

про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Південспецатоменергомонтаж" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Харківської області Баннікова А.С. про арешт коштів боржника від 11 серпня 2006 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує адміністративний позов і просить його задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування поданого позову позивач стверджує, що винесення постанови про арешт коштів боржника вчинене з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме статті 1074 Цивільного кодексу України, яка встановлює заборону обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, окрім як рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Представник відповідача у судовому засіданні і у письмових запереченнях проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що дії старшого державного виконавця при винесенні зазначеної постанови були правомірні і повністю відповідали вимогам чинного законодавства. Окрім цього, відповідач заперечує проти розгляду зазначеного позову в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки Законом України „Про виконавче провадження” і статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме оскарження дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову і скасування постанови про арешт коштів боржника.

Судом встановлено, що 11 серпня 2006 року старшим державним виконавцем Банніковим А.С. Державної виконавчої служби Харківської області при виконанні наказів Господарського суду Харківської області у справах № 29/160-04 і № 21/362-06 було винесено постанову про арешт коштів боржника Відкритого акціонерного товариства „Південспецатоменергомонтаж”. Наказ по справі № 29/160-04 передбачав стягнення з боржника 823150,08 гривень, Наказ по справі № 21/362-06 передбачав стягнення з боржника 50056,91 гривень. Загальна сума боргу, яка підлягала стягненню з боржника становила 873206 гривень 99 копійок.

Згідно статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як вбачається судом, рішеннями Господарського суду Харківської області по справах № 29/160-04 і 21/362-06 було передбачено стягнення грошової суми в розмірі 873206 гривень 99 копійок.

Оскаржувана постанова від 11 серпня 2006 року містила заборону розпоряджатися грошовими коштами на відкритих та таких, що будуть відкриті рахунках на суму 960 527 гривень 68 копійок, оскільки окрім зазначених вище сум, що стягувалися за рішенням суду, передбачала стягнення додатково виконавчий збір в розмірі 10 %, що становить 87320 гривень 69 копійок.

Накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках на підставі постанов державного виконавця без рішення суду, не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме статті 1074 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, аналогічна норма міститься в пункті 10.1 глави 10 Інструкції Національного банку України, від 21 січня 2004 року „Про безготівкові розрахунки в Україні”. Нею передбачено, що виконання банком обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/рахунках у разі прийняття судом рішення про арешт коштів або при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів здійснюються за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятого на підставі рішення суду. Таким чином, постанова про накладення арешту на загальну суму 960 527 гривень 68 копійок не могла бути прийнята банківськими установами, яким було надіслано для виконання зазначену постанову з огляду на те, що постанова від 11 серпня 2006 року обмежує право позивача як клієнта банківської установи розпорядження грошовими коштами, які містяться на відкритих рахунках, в сумі, що перевищує стягнення на підставі рішень судів, що виконуються у виконавчому провадженні.

Аналогічна до наведених вище норм міститься також в Цивільному процесуальному кодексі Україні. Статтею 377 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що Питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Як вбачається з постанови про арешт коштів боржника, арешт коштів на загальну суму 873206 гривень 99 копійок включав в себе як обмеження розпорядження грошовими коштами на суму виконання рішення суду, а саме 873206 гривень 99 копійок, а також стягнення виконавчого збору, тобто стягнення рішення іншого органу (посадової особи), в розмірі 87320 гривень 69 копійок, щодо якої рішення суду не було.

Суд критично ставиться до обґрунтування позивача, що виключно рішенням суду може бути накладено обмеження розпорядження рахунку і вважає, що при виконанні рішення суду на стягнення визначеної грошової суми державний виконавець вправі здійснювати усі необхідні дії, спрямовані на належне і повне виконання рішення суду, у тому числі виносити постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника на суму, зазначену в рішенні суду. Але при цьому, не можна погодитись з позицією відповідача щодо спільного арешту грошових коштів в сумі, яка включає як грошову суму, яка стягується за рішенням суду, а також суму виконавчого збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 1074 Цивільного кодексу України, пункту 10.1 Інструкції НБУ „Про безготівкові розрахунки в Україні”, статтями 2, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову старшого державноговиконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області Баннікова А.С про арешт коштів боржника № 034/7-06 від 11 серпня 2006 року на суму 960527 гивень 68 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, розрахунковий рахунок 31113095600002 в Управлінні державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь Відкритого акціонерного товариства „Південспецатоменергомонтаж”, код ЄДРПОУ 04827073, поштова адреса: 61050, м. Харків, пр. Московський, буд. 131 – 3,40 грн. судового збору.

Сторони а також інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження поставнови через суд першої інстанції спочатку подається заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляціної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Хотенець П.В.

Секретар судового засідання Дуброва Н.О.