Рішення № 21362995, 13.02.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-283/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - суддіГорейко М.Д.

секретаря Гаврилюк Н.Я.,

за участю представника позивача по довіреності від 30.05.2011 року №1847 ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника за договором №39/Ц від 09.02.2011 року та по ордеру ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат і зустрічним позовом ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, їх виключення з Державного реєстру іпотек, та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року в загальній сумі 778625 грн. 40 коп. і судових витрат, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 отримав в позивача кредитні кошти за договором №11091515000 від 07.12.2006 року в розмірі 55 000 доларів США на термін з 07.12.2006 року по 06.12.2027 року зі сплатою 11,8% річних, за договором №11097036000 від 15.12.2006 року в розмірі 20 000 доларів США на термін з 16.12.2006 року по 14.12.2016 року зі сплатою 12,8% річних та за договором №11186799000 від 20.07.2007 року в розмірі 22 000 доларів США на термін з 20.07.2007 року по 19.07.2017 року зі сплатою 13,5% річних і зобовязався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов договорів про надання споживчого кредиту. Внаслідок порушення графіків сплати коштів станом на 17.06.2009 року за відповідачем ОСОБА_2 наявна заборгованість: за договором про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року у сумі 445213 грн. 31 коп., в тому числі: основний борг 370 452 грн. 55 коп., прострочений борг 16 608 грн. 84 коп., прострочені відсотки 47 570 грн. 95 коп., відсотки 4 090 грн. 90 коп., пеня 5 990 грн. 08 коп., штраф 500 грн.; за договором про надання споживчого кредиту №11097036000 від 15.12.2006 року у сумі 180 599 грн. 29 коп., в тому числі: основний борг 136 752 грн. 04 коп., прострочений борг 13 952 грн. 76 коп., прострочені відсотки 23748 грн. 94 коп., відсотки 2 185 грн. 69 коп., пеня 3 459 грн. 86 коп., штраф 500 грн.; та за договором про надання споживчого кредиту №11186799000 від 20.07.2007 року у сумі 152 812 грн. 80 коп., в тому числі: основний борг 115 438 грн. 83 коп., прострочений борг 12 683 грн. 48 коп., прострочені відсотки 19 464 грн. 48 коп., відсотки 1 784 грн. 04 коп., пеня 2 941 грн. 97 коп., штраф 500 грн. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед банком станом на 17.06.2009 року становить 778 625 грн. 40 коп. ОСОБА_4, як поручитель згідно договорів поруки, відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеними договорами про надання споживчого кредиту перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

22 березня 2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, їх виключення з Державного реєстру іпотек, та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів, посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладені договори про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року. Банк надав йому кредитні кошти за договором №11091515000 від 07.12.2006 року в розмірі 55 000 доларів США зі сплатою 11,8% річних, за договором №11097036000 від 15.12.2006 року в розмірі 20 000 доларів США зі сплатою 12,8% річних та за договором №11186799000 від 20.07.2007 року в розмірі 22 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних. Договори про надання споживчого кредиту суперечать ст. 99 Конституції України та ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця гривня. Валютою зобов'язань, які виникли між ним та відповідачем за договорами про надання споживчого кредиту, є долар США, виконання ним таких зобов'язань також проводиться у іноземній валюті. Крім того, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. В даному випадку індивідуальна ліцензія у нього та у відповідача відсутня, внаслідок чого використання долара США, як засобу платежу за вказаними кредитними договорами, суперечить приписам статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, а тому такі кредитні договори мають бути визнані недійсними з моменту їх укладення. Таким чином, він, як позичальник, зобов'язаний повернути відповідачу реально отримані валютні кошти в сумі 97 000 доларів США, що еквівалентно 489 850 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Саме недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочинів щодо його забезпечення, а тому договори іпотеки від 07.12.2006 року, від 15.12.2006 року та від 20.07.2007 року, укладені між ним і АКІБ “УкрСиббанк” та договір поруки №1/11186799000-П від 20.07.2007 року, укладений між банком і ОСОБА_4 слід визнати недійсними.

Ухвалою суду від 31.05.2010 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат і справу за зустрічним позовом ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, договору поруки та стягнення судових витрат.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні, не заперечуючи факту отримання кредитних коштів та наявної заборгованості за кредитними зобов'язаннями, позовні вимоги не визнав, мотивуючи фінансовою неспроможністю погасити кредит та недійсністю договорів про надання споживчого кредиту, оскільки такі укладені без відповідної ліцензії банку на здійснення валютних операцій, а валютою зобовязань є долар США.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі ліцензії, що передбачено також пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Національним банком України видано АТ “УкрСиббанк” банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик від 24.12.2001 року та письмовий Дозвіл №75-2 від 24.12.2001 року на право здійснювати операції з валютними цінностями. Банк свої зобов'язання за договорами про надання споживчого кредиту виконав та надав кредитні кошти позичальнику, останній в свою чергу отримав те, на що розраховував грошові кошти на споживчі цілі. При цьому не існувало заборони позивачу за зустрічним позовом взяти кредитні кошти в іншій валюті, наприклад у гривні. Тому грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані, та в кількості, що відповідає умовам договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу виконання умов договорів про надання споживчого кредиту, внаслідок чого банк позивається про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту, а позичальник про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, договору поруки та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

07 грудня 2006 року між АКІБ “УкрСиббанк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “УкрСиббанк”, та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11091515000 (а.с. 10-15), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 55 000 доларів США, та зобов'язався погасити кредит до 06.12.2027 року. Умовами п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту (а.с. 10 зв.) встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 11,8% річних.

15 грудня 2006 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту №11097036000 (а.с. 26-31), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 20 000 доларів США, та зобов'язався погасити кредит до 14.12.2016 року. Умовами п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту (а.с. 26 зв.) встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 12,8% річних.

20 липня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11186799000 (а.с. 19-21), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 22 000 доларів США, та зобов'язався погасити кредит до 19.07.2017 року. Умовами п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту (а.с. 19 зв.) встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 13,5% річних.

Згідно п. 1.2.2. договорів про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року відповідач зобов'язався повертати кредит у терміни, встановлені графіком погашення кредиту. Пунктом 1.3.4. договорів встановлено обовязок позичальника сплачувати проценти у строк з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти.

Не зважаючи на взяті на себе за договорами про надання споживчого кредиту зобов'язання, відповідач ОСОБА_2 систематично допускав істотні порушення умов договорів, зокрема в частині розміру та строків погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року (а.с. 7, 8, 9). Позивачем надсилались відповідачам листи-вимоги про погашення наявної заборгованості за кредитними зобов'язаннями (а.с. 44, 45, 46, 49, 50, 52, 53), які останніми залишені без реагування.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Порушивши умови договорів та закону, відповідач зобовязання за вказаними договорами належним чином не виконав.

Згідно п. 7.1. договорів про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року та №11097036000 від 15.12.2006 року, п. 4.1. договору про надання споживчого кредиту №11186799000 від 20.07.2007 року, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та (або) процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті, за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Відповідно до п. 7.6. договорів №11091515000 від 07.12.2006 року та №11097036000 від 15.12.2006 року, п. 4.3. договору №11186799000 від 20.07.2007 року позичальник зобовязаний сплатити банку штраф (неустойку) за порушення кредитних зобовязань у розмірі 500 грн.

Позивачем станом на 17.06.2009 року проведено розрахунки заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року (а.с. 7, 8, 9), відповідно до яких нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі: за договором про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року у сумі 445 213 грн. 31 коп., в тому числі: основний борг 370 452 грн. 55 коп., прострочений борг 16 608 грн. 84 коп., прострочені відсотки 47 570 грн. 95 коп., відсотки 4 090 грн. 90 коп., пеня 5 990 грн. 08 коп., штраф 500 грн.; за договором про надання споживчого кредиту №11097036000 від 15.12.2006 року у сумі 180 599 грн. 29 коп., в тому числі: основний борг 136 752 грн. 04 коп., прострочений борг 13 952 грн. 76 коп., прострочені відсотки 23 748 грн. 94 коп., відсотки 2 185 грн. 69 коп., пеня 3 459 грн. 86 коп., штраф 500 грн.; та за договором про надання споживчого кредиту №11186799000 від 20.07.2007 року у сумі 152 812 грн. 80 коп., в тому числі: основний борг 115 438 грн. 83 коп., прострочений борг 12 683 грн. 48 коп., прострочені відсотки 19 464 грн. 48 коп., відсотки 1 784 грн. 04 коп., пеня 2 941 грн. 97 коп., штраф 500 грн. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 17.06.2009 року становить 778 625 грн. 40 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведені позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_2 за вказаними договорами про надання споживчого кредиту, відповідачами не представлено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з договорів про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року та №11186799000 від 20.07.2007 року, між банком і відповідачкою ОСОБА_4, яка в подальшому змінила своє прізвище на шлюбне “Попова”, відповідно укладено 07.12.2006 року договір поруки №1/11091515000-П (а.с. 34), 15.12.2006 року договір поруки №1/11097036000-П (а.с. 36) та 20.07.2007 року договір поруки №1/11186799000-П (а.с. 35), згідно яких в п. 1.3. поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У зв'язку з наведеним, поручитель за вимогою банку повинен нести солідарну відповідальність.

Додатковим забезпеченням виконання даних договорів про надання споживчого кредиту від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року та 20.07.2007 року є укладений між АКІБ “УкрСиббанк” та відповідачем ОСОБА_2 договір іпотеки від 07.12.2006 року (а.с. 37-38), договір іпотеки від 15.12.2006 року (а.с. 41-42) та договір іпотеки від 20.07.2007 року (а.с. 39-40).

Однак, згідно ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первісний позов про стягнення з відповідачів заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту в розмірі 778 625 грн. 40 коп. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи зустрічну позовну вимогу про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, договору поруки та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів, суд виходить з наступного.

За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, сторони спірних договорів про надання споживчого кредиту на добровільних засадах визначили усі їх умови, в тому числі і щодо валюти, порядку погашення кредиту та сплати відсотків за кредит. До того ж, ініціатива отримання кредиту виходила саме від позивача за зустрічним позовом.

В силу дії ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

За змістом ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Проте, можливість використання в Україні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, передбачено ст. 192, ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Тобто положення наведених статей мають відсильний характер до норм спеціального законодавства, яким здійснюється регулювання валютних операцій на території України. Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Статтею 2 Декрету передбачено право резидентів та нерезидентів здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.

Кошти в силу дії ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Однак, приписи вказаної статті не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).

Акціонерному комерційному інноваційному банку “УкрСиббанк” Національним банком України 24 грудня 2001 року видано Банківську ліцензію №75 (а.с. 179) та Дозвіл №75-2 (а.с. 182), якими банку надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1, п.п. 1 - 11 ч. 2, ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Додатком до дозволу №75-2 від 19 листопада 2002 року (а.с. 183) передбачено право банку здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Операції з використання іноземної валюти не потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України, оскільки у відповідності з п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 р. індивідуальні ліцензії необхідні для здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на даний час чинним законодавством такі обмеження не встановлені.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного, судом розцінюються безпідставними посилання позивача в правове обґрунтування позовних вимог на ст. 35 Закону України “Про національний банк України, ст. ст. 524 та 533 ч. 1 Цивільного кодексу України, пункти в) та г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Щодо його посилань на ст. 99 Конституції України, то зазначеною нормою визначено лише правовий статус грошової одиниці України, і жодним чином не стосується сфери її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач за зустрічним позовом не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, а його доводи про те, що підвищення курсу долара суттєво погіршує його фінансове становище і подальше виконання кредитних договорів на таких умовах суперечить принципу справедливості, закріпленому в ст. 3 ЦК України, що умови кредитного договору є несправедливими, та як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обовязків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг, судом розцінюються критично, оскільки він добровільно на таких умовах підписав договори про надання споживчого кредиту. Умовами наведених договорів не передбачено повернення позичальником кредитних коштів згідно з курсом валюти, встановленим НБУ на момент підписання кредитних договорів. На стабільність курсу гривні до іноземних валют позивач не міг розраховувати, так як така стабільність законодавчо не закріплена, населення щоденно інформується про курс гривні до іноземних валют в засобах масової інформації. Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Положенням “Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на зазначені положення закону, нормативних документів та обставин справи суд дійшов висновку про законність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті із зобовязанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті, а тому позовні вимоги про визнання недійними договорів про надання споживчого кредиту не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними договору поруки №1/11186799000-П від 20.07.2007 року, укладеного між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4, яка в подальшому змінила своє прізвище на шлюбне “Попова”, договорів іпотеки від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року, укладених між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, їх виключення з Державного реєстру іпотек, то такі є похідними від позову про визнання недійсними кредитних договорів, оскільки позивач в їх правове обґрунтування зіслався на ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. А тому в їх задоволенні також слід відмовити.

Позовна вимога про зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів також є похідною від первісної вимоги, оскільки реституція застосовується у випадку визнання недійсним договору. За наведених обставин така вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 610, 611, 612, 625, 629, 652 ч. 1, 2, 1046, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2; 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст. 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 8 ч.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 року № 496, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат задоволити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, місцезнаходження якого м. Харків, пр. Московський, 60, з зарахуванням на рахунок 29090000000113 “Кредиторська заборгованість по погашенню кредитів” в гривнях, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 778 625 грн. 40 коп. (сімсот сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 40 коп.) заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року, №11186799000 від 20.07.2007 року, укладеними між АКІБ “УкрСиббанк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ “УкрСиббанк”, та ОСОБА_2, 1700 судового збору і 250 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту №11091515000 від 07.12.2006 року, №11097036000 від 15.12.2006 року, №11186799000 від 20.07.2007 року, укладених між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, договорів іпотеки від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року, укладених між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2, і їх виключення з Державного реєстру іпотек, договору поруки №1/11186799000-П від 20.07.2007 року, укладеного між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_4, зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.