Рішення № 21362963, 10.02.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3095/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіГорейко М.Д.

секретаря Карпенко І.В.,

з участю представника позивача по довіреності від 25.01.2010 року за №90 ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором №IFU0AE00000253 від 23.08.2006 року в сумі 8004,31 долари США, що відповідно до службового розпорядження НБУ №417/329 від 31.08.2010 року становить 63122 грн. 78 коп., на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 23.08.2006 року.

В процесі розгляду справи представник позивача змінила позовні вимоги, визначивши відповідачем тільки ОСОБА_2, та просила звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №IFU0AE00000253 від 23.08.2006 року в сумі 8004,31 долари США, що відповідно до службового розпорядження НБУ №417/329 від 31.08.2010 року становить 63122 грн. 78 коп., на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 23.08.2006 року, мотивуючи тим, що 23.08.2006 року відповідач ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору №IFU0AE00000253 від 23.08.2006 року отримав в позивача кредит в розмірі 14070 доларів США з строком погашення до 23.08.2011 року зі сплатою 10,56% річних за час фактичного користування кредитом та зобовязався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 31.08.2010 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в сумі 8 004,31 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 63 122 грн. 78 коп., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 6 288,40 доларів США, що еквівалентно 49 590 грн. 95 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 1 289,25 доларів США, гривневий еквівалент яких складає 1829 грн. 34 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 231,97 долар США, що еквівалентно 1 829 грн. 34 коп., заборгованість по пені в сумі 194,69 долари США, гривневий еквівалент якої становить 1 535 грн. 34 коп.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що він не згідний з розрахунком заборгованості за кредитним договором, проведеним банком, і за його розрахунками сума боргу складає 3 700 доларів США. Крім того, автомобіль, на який позивач просить звернути стягнення, вилучений в нього працівниками служби безпеки ПАТ КБ “ПриватБанк” без оформлення будь-яких документів і з того часу знаходиться на території цього банку. В результаті недбалого його збереження позивачем втратив свою товарну цінність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

23.08.2006 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк”, в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ “ПриватБанк”, та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №IFU0AE00000253 (а.с. 9-10), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в сумі 14 070 доларів США та зобов'язався погасити кредит до 23.08.2011 року. Умовами п.п. 1.1., 3.1. кредитного договору (а.с. 9, 10) встановлено розмір процентів за користування кредитом, який становить 0,88% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно п. 1.1. договору (а.с. 9) позичальник зобовязався сплачувати банку кошти для погашення заборгованості за кредитним договором щомісячно з 10 по 15 число кожного місяця в сумі 231,33 долар США.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Порушивши умови договору та закону, відповідач зобовязання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав.

Згідно п. 4.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку (позивачу) пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

У випадку порушення позичальником (відповідачем) зобовязань, передбачених умовами кредитного договору, відповідно до п. 2.3.3. кредитного договору (а. с.9 зв.) банк вправі достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

За змістом ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 31.08.2010 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №IFU0AE00000253 від 23.08.2006 року (а.с. 7), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 8 004,31 долари США, що в гривневому еквіваленті становить 63 122 грн. 78 коп., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 6 288,40 доларів США, що еквівалентно 49 590 грн. 95 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 1 289,25 доларів США, гривневий еквівалент якої становить 1 829 грн. 34 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 231,97 долар США, що еквівалентно 1 829 грн. 34 коп., заборгованість по пені в сумі 194,69 долари США, гривневий еквівалент якої становить 1 535 грн. 34 коп.

Однак, умовами кредитного договору не передбачено обов'язку позичальника-боржника сплачувати кредитору комісію за користування кредитом, а тому обґрунтованими є вимоги позивача в сумі заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій за мінусом пені, що становить 61 293 грн. 44 коп., яка відповідно до службового розпорядження НБУ №417/329 від 31.08.2010 року еквівалентна 7 772, 34 долари США.

Доводи відповідача про те, що за його підрахунками за ним рахується борг перед позивачем в сумі 3 700 доларів США, судом до уваги не приймаються, так як на їх підтвердження ним не надано суду доказів.

Не є доказом безпідставності позовних вимог посилання відповідача на невідповідність позовної заяви по формі та змісту вимогам ст. 119 ЦПК України та перебування його транспортного засобу в незаконному володінні позивача, оскільки наведені ним неточності в позовній заяві не впливають на результат розгляду спору, а незаконність вилучення в нього транспортного засобу ним не оспорювалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання даного кредитного договору від 23.08.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 23.08.2006 року укладено договір застави автотранспорту (а.с. 11-12), відповідно до п. 6 якого відповідач передав у заставу ЗАТ КБ “ПриватБанк” транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ 100D, 1996 року випуску, кузов (коляска) №НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 23.08.2006 року належить ОСОБА_2.

Згідно п. 9 договору застави автотранспорту сторони погодили, що вартість предмету застави складає 60600 грн. Відповідно до п. 15.1. вказаного договору у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету). Положеннями п.15.8.3. сторони визначили право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань за договором у випадку порушення заставодавцем будь-якого із зобовязань, передбачених умовами кредитного договору,

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобовязання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України та вище викладеного з відповідача також слід стягнути на користь позивача 612 грн. 93 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 527 ч. 1, 546 ч. 1, 548 ч. 1, 589, 590, 591, 611, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат задоволити частково.

Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №IFU0АЕ00000253 від 23.08.2006 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”, в подальшому назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, та ОСОБА_2, в сумі 61293 грн. 44 коп., що відповідно до службового розпорядження НБУ №417/329 від 31.08.2010 року еквівалентно 7 772,34 доларам США, на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 23.08.2006 року - транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, 100 D, 1996 року випуску, кузов (коляска) №НОМЕР_4, реєстраційний №НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 23.08.2006 року належить відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 612 грн. 93 коп. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті вимог в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГорейко М.Д.