Рішення № 21354002, 27.09.2011, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0117-1519/11

РІШЕННЯ Іменем України

"27" вересня 2011 р. м. Саки

Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ісламгулової ОВ, з секретарем Красовською А.В,                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за отриманий товар,

                                                   встановив:

          Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 8272,14 грн. Позов мотивують тим, що 12 липня 2006 року сторони уклали договір купівлі-продажу з відстроченням платежу. Згідно до п.1.1 договору, позивач передає та встановлює газове устаткування, зазначене в акті приймання – передачі. Оскільки акт приймання – передачі відповідачкою підписаний, просять стягнути недоплачену суму, яка становить 8272,14 грн.

          Представник позивача в судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

          Відповідачка позов не визнала та вказала, що уклала договір з позивачем. Свої зобов’язання по встановленню газового обладнання позивачі виконали неналежно, зобов’язалися усунути недоліки, тому вона підписала акт прийому - передачі.

          Як встановлене в судовому засіданні, 12 липня 2006 року дочірнє підприємство «Газ-тепло» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу з відстроченням платежу № 0100109, яким продавець передає та встановлює устаткування, зазначене в акті прийому-передачі, а покупець приймає устаткування й зобов’язується сплатити за нього грошову суму у строки й у розмірі відповідно до умов договору (п.1.1).

          Згідно наказу № 538 від 12 листопада 2007 року Міністерством палива та енергетики України «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Газ-тепло» НАК «Нафтобаз України», п.2 ДК «Газ України» НАК «Нафтобаз України» є правонаступником всіх прав і обов’язків ДП «Газ-тепло» після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства. Тобто позивачем за справою є правонаступник сторони за договором. Наведене відповідає вимогам ст.104 ЦК України, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам. 13 липня 2010 року державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ДК «Газ України». Згідно п.1.2 статуту ДК «Газ України», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 29.12.09 року, компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України». Копія статуту додана до справи.

Згідно до п.3.1 договору, одночасно з підписанням договору, покупець проводить оплату щомісячних платежів за перший та два останніх місяці дії договору, а потім відповідно до графіку платежів. Остаточна плата за передане й встановлене устаткування здійснюється не пізніше 12 липня 2011 року, тому посилання представника відповідачки на те, що позивачем пропущений строк позовної давності не засновані на законі. Позивач діє у межах строку виконання зобов’язання, що передбачене договором. Відповідно до п.3.1 договору, загальна сума договору становить 9599,10 грн.

ОСОБА_1 не заперечувала, що належним чином свої зобов’язання не виконала, сплатила лише 1326,96 грн. Заборгованість складає 8272,14 грн. Також ОСОБА_1 не оспорювала той факт, що 12 липня 2006 року саме вона підписала акт № 1 прийому – передачі устаткування й монтажних робіт.

Під час розгляду справи позивачкою не надано будь-яких допустимих доказів ( ст.ст.58,59 ЦПК України), які б підтверджували, що робота згідно умов договору, виконана відповідачем неякісно. Експертиза по справі не призначалася. Направлення листів до директора програми «Рідний дім» , а не контрагенту за договором, не свідчать, що відповідачка зверталася з претензіями до позивача.

Сторони передбачили договором відповідальність сторін, а саме: п.4.1 передбачає, що сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України. Вище наведені обставини були встановлені у судовому засіданні у безспірному порядку.

Позивач вважає, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу. Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, як вбачається з умов договору, копії акту прийому-передачі від 12 липня 2006 року, пояснень відповідачки, позивач не тільки передав товар, а головне, виконав ряд робіт, як-то: виготовлення виконавчо - технічної документації; монтаж радіаторів; підключення радіаторів до систему опалювання; монтаж газового котла на стіну; підключення газового котла до систему опалення; монтаж водопостачання; утворення отвору для димоходу; електромонтажні роботи таке інше. Тобто за договором одна сторона зобов’язалася на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто предметом договору є роботи по встановленню газового обладнання, які зобов’язався виконати позивач в обумовлений строк та за обумовлену плату. Суд вважає, що заявляючи позов, позивач не визначився з характером правовідносин, які склалися між сторонами. На думку суду, між сторонами склалися правовідносини характерні для договору підряду. Домовленість між сторонами відповідає вимогам ст. 837 ЦК України. Договір підряду може укладатися стосовно виготовлення, обробки, переробки, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику. Дії відповідачки про прийняття робіт відповідають також вимогам ст.853 ЦК України, що регулює обов’язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником. А ст.854 ЦК регулює порядок оплати роботи.

Згідно з встановленим, відповідальність ОСОБА_1 передбачається нормами закону, який регулює договірні відносини, в той же час ці правовідносини є підрядними, а не купівлі-продажу, однак, враховуючи, що позов заявлений, виходячи з загальних норм, які регулюють положення про зобов’язання, те, що заборгованість відповідачки була доведена у судовому засіданні, суд вважає, що позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, ст.ст.11,509,510,530,526,610,655,692,837 ЦК України, керуючись ст.ст.215, 218 ЦПК України, суд

                                         Вирішив:

Позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 8272,14 грн , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» ( 04116, м. Київ, вул.Шолуденка,й, р/р № 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк» МФО 300465 код ЄДРПОУ 31301827) суму боргу 8272,14 грн, витрати на сплату судового збору у сумі 82,73 грн, витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн, а всього стягнути 8475.87 грн.(Вісім тисяч чотириста сімдесят п’ять грн.87 коп).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайсуд АР Крим протягом 10 днів з часу оголошення або отримання копії рішення.

Суддя Ісламгулова О. В.