Постанова № 21349597, 10.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2012 р. справа №24/248

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброва Г.І. , Чернота Л.Ф.

За участю представників сторін

Від позивача

Від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_2, за довіреністю

Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від26.12.11 року (підписано 03.01.2012 р.)

у справі№ 24/248 (суддя Величко Н.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

простягнення 92843,16 грн. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення 3% річних у сумі 18768,58 грн. та інфляційних - 74074,58 грн. нарахованих на суму боргу за Договором № 31 від 25.02.2004р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.11р. задоволено позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобовязання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобовязання та порушенням виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

У якості доказу своїх позовних вимог позивач послався на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2007р. по справі №26/174, яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 93 767,07 грн., 3% річних 666,48 грн., інфляційні 2 404,19 грн. (а.с.9-11) та рішення того ж суду від 20.11.2008р. по справі №25/174, яким стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 120 848,57 грн., інфляційні у сумі 2 974,03 грн., 3 % річних 2 768,57 грн. (а.с. 12-16) Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 25.02.2004р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 31 (далі-Договір).

Також рішенням по справі №26/174 встановлений факт виникнення заборгованості в сумі 93 767,07 грн. за спожиту відповідачем в період з 01.01.2006р. по 01.01.2007р. активну електроенергію за Договором, а рішенням суду по справі №25/174 - заборгованості за спожиту активну електроенергію в період січень-березень 2007 року за тим же Договором в сумі 120 848,57 грн.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області по справі №26/174 від 26.06.2007р., по справі №25/174 від 20.11.2008р. мають преюдиціальних характер при вирішенні справи №24/248.

Судом першої інстанції по даній справі встановлено, та сторонами не оспорюється, що до теперішнього часу вказана заборгованість не погашена.

Предметом даних позовних вимог є стягнення з відповідача інфляційних у сумі 74 074,58 грн. та 3 % річних у сумі 18 768,58 грн., з яких інфляційні нараховані у зв'язку з несплатою загальної суми заборгованості в період з листопаду 2008 року по червень 2011 року, а річні відсотки за період з 01.11.2008р. 30.09.2011р.

Судом першої інстанції спірна сума стягнута в повному обсязі.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач стверджує про неправильне застосуванням судом першої інстанції норми ст. 625 Цивільного кодексу України, вважаючи зазначене грошове зобовязання щодо оплати за Договором припиненим внаслідок винесення рішення судів по справам та відкриттям виконавчого провадження.

Вказані доводи не засновані на нормах закону за наступних підстав.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобов'язання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього вже не розповсюджується норми цивільного права щодо позовної давності, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних (листопад 2008 року) до моменту звернення за їх стягненням до суду жовтень 2011 року, ще не перебіг трирічний строк позовної давності.

Разом з тим, перевіривши розрахунок спірної суми, судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені, а судом першої інстанції помилково стягнуті інфляційні, що нараховані за листопад 2008 року в сумі 2 435,09 грн., а річні до 20.11.2008 року включно в сумі 198,66 грн. на суму заборгованості в 120 848,57 грн., яка встановлена в рішенні суду від 20.11.2008 року по справі 25/174 року.

Вбачається, що зазначене рішення суду прийнято 20.11.2008р., вказаним рішенням крім самої заборгованості в 120 848,57 грн. також стягнуто 3% річних та інфляційні через прострочення її оплати, але в рішенні суду відсутній висновок щодо зазначення періоду прострочення, за який вказані суми стягуються.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки предмет розгляду в даній справі відповідальність за прострочення оплати заборгованості в сумі 120 848,57 грн. у вигляді нарахування інфляційних за період листопада 2008 року та 3% річних за період 1-20.11.2008 року неможливо відмежувати від аналогійного предмета розгляду по справі № 25/174 в частині періоду нарахування, то законні підстави до стягнення вказаних сум в межах даної справи відсутні.

Посилання позивача на копії позовних заяв та розрахунки суми позовних вимог, що начебто були предметом розгляду в рішенні суду від 20.11.2008р. по справі №25/174 не приймаються судовою колегії до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 ГПК України, оскільки не можуть доповнювати факти та обставини, що зазначені в рішенні господарського суду.

Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив та належним чином не перевірив розрахунок сум, що заявлені до стягнення у вказаний період.

За таких підстав із загальних сум інфляційних та 3% річних, що стягнуті за рішенням суду по даній справі, підлягають виключенню суми, що нараховані за прострочення оплати заборгованості в 120 848,57 грн.: інфляційні за листопад 2008 року в сумі 2 435,09 грн. та річні з 01 по 20.11.2008 року включно в сумі 198,66 грн., а рішення суду в цій частині підлягає зміні через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області 26.12.2011 року у справі №24/248 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача сум: 3% річних з суми 18 768,58 грн. на суму 18 569,92 грн.; інфляційних з суми 74 074,58 грн. на суму 71 639,49 грн., а також в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача з урахуванням суми задоволених позовних вимог слід стягнути державне мито у сумі 902,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,30 грн. З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції, витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/248 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/248 змінити, стягнувши з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (на поточний рахунок відокремленого підрозділу Харцизькі ЕМ для Шахтарського РЕМ №26000304904741 в Філії ПАТ “Промінвестбанк”, м. Торез, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) інфляційні у сумі 71 639,49 грн. та 3 % річних у сумі 18 569,92 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 902,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,30 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча Стойка О.В.

СуддіДіброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС