Постанова № 21349595, 10.02.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2012 р. справа №24/251

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівСтойка О.В.

Діброви Г.І. , Чернота Л.Ф.

За участю представників сторін

Від позивача

Від відповідача

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, за довіреністю ОСОБА_2, за довіреністю

Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від26.12.11 року (підписано 03.01.2012 р.)

у справі№ 24/251 (суддя Величко Н.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк

простягнення 39 866,23 грн. ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення 39 866,23 грн. боргу за договором № 647в від 19.09.03р., з яких 20 237,02 грн. вартість активної електричної енергії спожитої у лютому 2011р., донарахованих на суму боргу трьох відсотків річних за період з 16.03.11р. до 05.10.11р. у розмірі 351,13 грн., інфляційні від суми боргу за період з 1.04.11р. до 30.06.11р. у розмірі 530,50 грн., пеня за період з 16.03.11р. до 15.09.11р. у розмірі 1641,62 грн., а також донараховані на суму заборгованості за договором № 647в від 19.09.03р, що стягнута за рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 7\190 від 11.02.2008р., по справі № 7/73 від 26.05.2009р., по справі №7/211 від 23.11.2009р., по справі №20/166 від 25.08.2010р., по справі №7/73 від 19.05.2011р. три відсотки річних у загальному розмірі 3488,46 грн., інфляційні у загальному розмірі 10899,63 грн. та пеня у розмірі 2627,87 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.11р. задоволено позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 2627,87 грн. пені, 3% річних у загальному розмірі 3488,46 грн., інфляційних у загальному розмірі 10899,63 грн., що нараховані за прострочення сплати заборгованості за рішеннями судів минулих років та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобовязання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобовязання та порушенням виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2003р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 647в (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобовязався постачати електричну енергію споживачу як різновид товарної продукції в межах 50 кВт приєднаної потужності, а споживач зобовязався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі, згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

Згідно пунктів 2.2.3, 2.2.4 Договору відповідач зобовязався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 “Порядок за спожиту електроенергію” та №6 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №10 (10а) “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 Договору, з порушенням термінів визначених додатком №5 “Порядок розрахунків за електроенергію” сторони встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п.4.2.1 Договору).

Пунктом 5 Додатку №5 “Порядок розрахунків” до Договору (у редакції додаткової угоди від 28.05.2010р.) встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється відповідачем на підставі отриманого рахунку протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постачав електричну енергію, а відповідач отримував електроенергію, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2011р., за яким відповідачем спожито 33416 квт-год активної електроенергії на суму 30327,02 грн. у т.ч ПДВ 5054,5 грн., реактивної електроенергії - 26502кВАр-год на суму 734,52 грн. у т.ч. ПДВ 122,42 грн.

Через невиконання відповідачем свого зобовязання по оплаті спожитої електроенергії позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу за спожиту у лютому 2011р. електроенергію у сумі 20 327,02 грн.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу за спожиту електроенергію у лютому 2011р. у розмірі 20 327,02 грн., скаржник наявність цього боргу не заперечує.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 16.03.2011р. по 15.09.2011р. на суму 1641,62 грн., 3 % річних за період з 16.03.2011р. по 05.10.2011р. на суму 351,13 грн. та інфляційні за період лютий-червень 2011р. на суму 530,50 грн.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 2.3.5 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” споживач сплачує постачальнику електроенергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені за період з 16.03.2011р. по 15.09.2011р. на суму 1641,62 грн., 3 % річних за період з 16.03.2011р. по 05.10.2011р. на суму 351,13 грн. та інфляційних за період лютий-червень 2011р. на суму 530,50 грн. - через несплату вищевказаної суми заборгованості.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційних та пені за порушення умов Договору № 647в щодо оплати за інші періоди, та у якості доказу своїх позовних вимог послався на рішення господарського суду Донецької області у справі № 7\190 від 11.02.2008р., по справі № 7/73 від 26.05.2009р., по справі №7/211 від 23.11.2009р., по справі №20/166 від 25.08.2010р., по справі №7/73 від 19.05.2011р., за якими також стягнуто суму заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційні, 3 % річних та пеню.

Встановлено, що рішенням господарського суду від 11.12.2008р. по справі №7/190 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію у квітні 2008р. в сумі 8 441,03грн., збитки від інфляції у сумі 177,26 грн., 3 % річних 102грн., пені 804,79 грн. та судові витрати (а.с.27-29).

Рішенням господарського суду від 26.05.2009р. по справі №7/73 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту у грудні 2008р. лютому 2009р. електроенергію в сумі 12 083,64 грн., за реактивну електроенергію 540,08 грн., збитки від інфляції у сумі 531,68 грн., 3 % річних 80,44 грн., пеню в сумі 643,54 грн. та судові витрати (а.с.32). Рішенням господарського суду від 23.11.2009р. по справі № 7/211 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту у березні квітні 2009р. активну електроенергію в сумі 21 533,16 грн., за реактивну електроенергію 782,16 грн., збитки від інфляції у сумі 555,16 грн., 3 % річних 290,73 грн., пеню 2 172,73 грн. та судові витрати (а.с.37).

Рішенням господарського суду від 25.08.2010р. по справі № 20\166 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 25 854,13 грн., за реактивну електроенергію 746,10 грн., збитки від інфляції у сумі 1259,08 грн., 3 % річних 379,13 грн., пеню 2042,81 грн. та судові витрати (а.с.43).

Рішенням господарського суду від 19.05.2011р. по справі № 7/73 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту у жовтні 2010р. січні 2011р. активну електроенергію в сумі 47 223,58 грн., за реактивну електроенергію 2388,07 грн., збитки від інфляції у сумі 784,95 грн., 3 % річних 237,76 грн., пеню 1228,48 грн. та судові витрати (а.с.57)

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області по справах №7/190 від 11.12.2008р., №7/73 від 26.05.2009р., № 7/211 від 23.11/2009р., №20/166 від 25.08.2010р., №7/73 від 19.05.2011р. мають преюдиціальних характер при вирішенні справи №24/251.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях не сплачена відповідачем до теперішнього часу.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобовязання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.

Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобовязання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.

Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобовязання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього вже не розповсюджується норми цивільного права щодо позовної давності, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних до моменту звернення за їх стягненням до суду - жовтень 2011 року, ще не перебіг трирічний строк позовної давності.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних за несплату заборгованості за Договором:

- у сумі 8441,03 грн. (за рішенням суду по справі №7/190 від 11.12.2008р.) - інфляційних на суму 2745,65 грн. за період 01.01.2009р.- 30.06.2011р. та 3% річних у сумі 716,68 грн. за період 12.12.2008р. - 10.10.2011р.;

- у сумі 12083,64 грн. (за рішенням суду по справі №7/73 від 26.05.2009р.) - інфляційних на суму 2707,76 грн. за період 01.06.2009 р. - 30.06.2011р. та 3 % річних у сумі 861,16 грн. за період 27.05.2009р. - 10.102011р.;

- у сумі 22315,22 грн. (за рішенням суду по справі № 7/211 від 23.11.2009р.) - інфляційних на суму 136,10 грн. за період 01.12.09р. - 30.06.2011р. та 3% річних у сумі 42,85грн за період 24.11.09р. - 30.09.2011р. - вважає його вірним, а рішення господарського суду в цій частині законним та обґрунтованим.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позову в частині інфляційних, річних та пені, що нарахована за несплату заборгованості:

- у сумі 26600,23 грн. (за рішенням суду по справі №20/166 від 25.08.2010р.) - інфляційних у сумі 3317,04 грн. за період 01.08.2010р. - 30.06.2011р. та 3% річних у сумі 1019,79 грн. за період 01.07.2010р. - 30.09.2011р.;

- у сумі 49611,65 грн. (за рішенням суду по справі №7/73 від 19.05.2011р.) - інфляційних у сумі 1993,08 грн. за період 01.03.2011р. до 30.06.2011р., 3% річних у сумі 847,98 грн. за період 16.03.2011р. до 10.10.2011р. та пені у сумі 2627,87 за період 16.03.2011р. до 08.08.2011р. , судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені, а судом першої інстанції помилково стягнуті інфляційні, річні та пеня, що нараховані:

- інфляційні за серпень 2010 року в сумі 444,21 грн. та річні за період з 01.07.- 25.08.2010 року включно в сумі 143,08 грн. на суму заборгованості в 26600,23 грн.; інфляційні за березень-травень 2011 року в сумі 1794,64 грн. та річні з 16.03 - 19.05.2011 року включно в сумі 260,80 грн., а також пеня за період 16.03.2011р. до 08.08.2011р. у сумі 2 627,87 грн. на суму заборгованості в 49611,65 грн. за наступних підстав.

Вбачається, що зазначені рішення суду по справам № 20/166 та № 7/73 прийняті 25.08.2010 року та 19.05.2011 року відповідно, вказаними рішенням крім основних заборгованостей також стягнуто 3% річних, інфляційні та пеню через прострочення їх оплати, але в рішеннях суду відсутній висновок щодо зазначення періоду прострочення, за який вказані суми стягуються.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки предмет розгляду в даній справі відповідальність за прострочення оплати заборгованості в сумі 26600,23 грн., у вигляді нарахування інфляційних за період березень 2010 року та 3% річних за період 01.07.2010 - 25.08.2010 року неможливо відмежувати від аналогійного предмета розгляду по справі № 20/166 в частині періоду нарахування, так само і за прострочення оплати заборгованості в сумі 49611,65 грн. у вигляді нарахування інфляційних за період з березень - травень 2011 року, 3% річних за період 16.03.2011 - 19.05.2011 року та пені за період з 16.03.2011 року по 19.05.2011 року неможливо відмежувати від аналогійного предмета розгляду по справі № 7/73 в частині періоду нарахування, тому законні підстави до стягнення вказаних сум в межах даної справи відсутні. Посилання позивача на копії позовних заяв та розрахунки суми позовних вимог, що начебто були предметом розгляду за рішеннями суду від 25.08.2010р. по справі №20/166 та від 19.05.2011р. по справі №7/73 не приймаються судовою колегії до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам ч. 2 ст. 34 ГПК України, оскільки не можуть доповнювати факти та обставини, що зазначені в рішенні господарського суду.

Крім того, вимоги про стягнення 2 627,87 грн. пені заявлені за прострочення оплати 49611,65 грн. заборгованості за період з 16.03.2011р. до 08.08.2011р. Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 7/73 від 19.05.2011р. встановлено, що зазначена загальна заборгованість в 49611,65 грн. складається із суми вартості активної електричної енергії 47 223,58 грн. та 2 388,07 грн. реактивної електроенергії, що спожиті в жовтні, грудні 2010 року та січні 2011 року.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановлено, що за пунктом 5 Додатку №5 “Порядок розрахунків” до Договору (у редакції додаткової угоди від 28.05.2010р.) сторонами визначено строк остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку.

Разом з тим, будь-який розрахунок заявленої та стягнутої в цій частині суми пені не містить вказання на момент виникнення заборгованості окремо за кожний місяць спожитої електроенергії, оскільки право позивача на нарахування пені припиняється через шість місяців після спливу 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату окремо на кожну помісячну частину заборгованості.

За таких підстав виникнення права позивача на отримання вказаної пені за прострочення суми заборгованості в розмірі 49611,65 грн. за період 16.03.2011р. до 08.08.2011р. у сумі 2 627,87 грн. є недоведеним.

Отже, стягуючи суму пені в даній справі за період з 16.03.2011р. до 08.08.2011р. у сумі 2 627,87 грн., суд першої інстанції не дослідив докладного розрахунку пені, не застосував вищевказані вимоги закону.

За таких підстав із загальних сум інфляційних та 3% річних, що стягнуті за рішенням суду по даній справі, підлягають виключенню суми, що нараховані: за прострочення оплати заборгованості в сумі 26600,23 грн.: інфляційні за серпень 2010 року в сумі 444,21 грн. та 3% річних з 01.07.2010 - 25.08.2010 року включно в сумі 143,08 грн.; за прострочення оплати заборгованості в сумі 49611,65 грн.: інфляційні за березень-травень 2011року в сумі 1794,64 грн., річні з 16.03.2011 - 19.05.2011 року включно в сумі 260,80 грн., пеня за період 16.03.2011р. - 08.08.2011р. у сумі 2 627,87 грн., а рішення суду в цій частині підлягає зміні через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними, а також через неправильне застосування судом вищезазначених норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині. З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області 26.12.2011 року у справі №24/251 підлягає зміні в частині розміру стягнених з відповідача сум: 3% річних з суми 3 488,46 грн. на суму 3 084,58 грн.; інфляційних з суми 10 899,63 грн. на суму 8 660,78 грн. та підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 627,87 грн., а також в частині розподілу судових витрат. Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути державне мито у сумі 345,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204,80 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір у розмірі 106,40 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/251 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/251 змінити в частині стягнення інфляційних та 3% річних донарахованих за рішеннями господарського суду Донецької області від 11.12.2008р. по справі № 7/190, від 26.05.2009р. по справі №7/73, від 23.11.2009р. по справі №7/211, від 25.08.2010р. по справі №20/166, від 19.05.2011р. по справі № 7/73 стягнувши з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (на поточний рахунок відокремленого підрозділу Харцизькі ЕМ для Шахтарського РЕМ №26000304904741 в Філії ПАТ “Промінвестбанк”, м. Торез, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) інфляційні у сумі 8 660,78 грн. та 3 % річних у сумі 3 084,58 грн.

Скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/251 в частині стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область пені у сумі 2 627,87 грн., прийняти в цій частині нове рішення яким в відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область про стягнення з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область пені у сумі 2627,87 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 26.12.2011 року по справі №24/251 залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 345,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204,80 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір у розмірі 106,40 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча Стойка О.В.

СуддіДіброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС