Ухвала суду № 21349154, 01.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

01.02.12 р. Справа № 24/352пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Шахтарська Нова», с.Садове, ЄДРПОУ 32357598

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

про: визнання недійсним акту

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. № б/н від 04.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір. №267-12«Д» від 28.12.2011р., ОСОБА_3 за довір. №318-12«Д» від 12.01.2012р., ОСОБА_4 за довір. №321-12«Д» від 12.01.2012р., ОСОБА_5 за довір. № 267-12«Д» від 12.01.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Птахофабрика «Шахтарська Нова» звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» про визнання недійсним акту № 31-0215 від 17.05.2011р. з контролю електричної потужності.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 22.11.2011р. отримав лист № 39.12 від 18.11.2011р., в якому відповідач повідомив про порушення ДП «Птахофабрика «Шахтарська Нова» умов Договору, у звязку з чим надсилається Акт від 17.05.2011р. та рахунок № 37/2502.101829 від 18.11.2011р. для сплати штрафу на суму 340.76 грн. Позивач вважає, що вказаний Акт та Рахунок тягнуть за собою негативні правові наслідки для позивача, носять обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають з прийняттям такого акту і що цим Актом порушені права та законні інтереси ДП «Птахофабрика «Шахтарська Нова» як суб'єкта господарювання та споживача електричної енергії. Позивач стверджує, що оскаржуваний акт складено всупереч умов договору про постачання електричної енергії № 2502 від 16.06.2007р. та в порушені «Правил користування електричною енергією», а саме: цей акт не був наданий представнику позивача головному енергетику ОСОБА_6 та інженеру СЕПУЕ ХЕС ОСОБА_7, головному інспектору Держенергонагляду Денисенко Є.В., проте в Акті записано, що вони відмовились від підпису; Акт № 31-0215 від 17.05.2011р. не відповідає зразку Додатку № 9 до Договору - у зразку встановлені зразки печаток та підписів постачальника та споживача, а у оскаржуваному акті підписи не відповідають зразку, а печаток взагалі немає; оскаржуваний акт був направлений позивачу через майже півроку; цього ж дня, тобто 17.05.2011р., Державним інспектором з енергетичного нагляду Денисенко Євгеном Васильовичем складений Акт № 02/14-02-0162, в якому зазначено, що зауваження з приводу дотримання споживачем величин споживання електричної потужності в години максимуму навантаження енергосистеми відсутні, тому відомості оскаржуваного акту суперечить висновкам Державного інспектора з енергетичного нагляду, викладені в акті № 02/14-02-0162. Таким чином, позивач вважає складений відповідачем Акт № 31-0215 від 17.05.2011р. сфальсифікованим та безпідставним, тому просить визнати його недійсним на підставі ст.ст. 14, 55 Конституції України.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тому предметом спору у господарській справі може бути визнання недійсним правочину. Разом з тим, спірний акт № 31-0215 з контролю електричної потужності за своєю правовою природою не є правочином, оскільки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє будь-які цивільні правовідносини, а є технічним документом який фіксує відомості про споживання електроенергії і не має обовязкового характеру. Відповідач вважає, що підстави для застосування судом способу захисту прав, передбаченого ч. 2 ст. 20 ГК України, відсутні, а спір про визнання незаконним акту № 31-0215 від 17.05.2011р. з контролю електричної потужності не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що провадження у справі слід припинити з огляду на наступне.

Як вбачається, 16.06.2007р. між ВАТ «Донецькобленерго» та ДП «Птахофабрика «Шахтарська Нова» укладено договір про постачання електричної енергії за № 502 з терміном дії до 31.12.2007р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. 01.08.2009р. між сторонами підписана додаткова угода до договору № 502 від 16.06.2007 р., згідно з якою, в усіх додатках до договору та додаткових угодах номер договору замість № 502 читати № 2502.

За результатами перевірки дотриманням позивачем договірних (граничних) величин потужності відповідачем на обєкті позивача складено акт контролю електричної потужності від 17.05.2011р. № 31-0215, яким зафіксовано перевищення електричної потужності за розрахунковий період травня 2011р. та виставлено позивачу рахунок № 37/2502.101829 від 18.11.2011р. для сплати штрафу на суму 340,76 грн.

Згідно до п.п. 4.3, 4.6 ПКЕЕ, п. 5.3 Договору договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності і доводяться до відома споживача окремим письмовим повідомленням.

Так, 18.04.2011 р. представником споживача отримано повідомлення № 2502/2011_5 щодо договірної величини споживання електричної потужності в години максимуму навантаження енергосистеми, згідно з яким договірна величина електричної потужності на години максимуму з 20*00 до 22*00 на розрахунковий період травня 2011 р. становить 450 кВт.

Відповідно до п.4.1 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), споживач зобов'язаний не перевищувати у години контролю максимального навантаження енергосистеми граничну величину споживання електричної потужності, доведену цьому споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5.6 Договору, контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживача здійснюється засобами вимірювальної техніки, що фіксують середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми.

Пункт 5.7 Договору передбачає, що для контролю за дотриманням Споживачем договірних (граничних) величин потужності, постачальник має право у будь-який робочий день Споживача в установлені письмовими повідомленнями періоди максимального навантаження здійснювати заміри фактичного навантаження електроустановок Споживача.

Відповідно до пункту 2.2.2 Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.05.2003 р. N241 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.06.2003р. за N426/7747 (далі - Методика), контроль за дотриманням установлених граничних величин електричної потужності засобами обліку, що фіксують фактичну максимальну електричну потужність, проводиться у будь-який робочий день розрахункового періоду. Максимальна величина електричної потужності, що зафіксована засобом обліку електричної енергії за відповідний розрахунковий період, порівнюється з граничною величиною електричної потужності, установленою споживачу на розрахунковий період.

Таким чином, постачальнику надається право контролювати, фіксувати та складати відповідні акти про споживання (у тому числі про перевищення) електричної потужності споживачем за певний розрахунковий період лише протягом саме цього розрахункового періоду.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ передбачено, що розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Відповідно до п.1 Додатку N 5 «Порядок розрахунків» до Договору, розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Таким чином розрахунковим період травня 2011 р. є з 01.05.2011р. по 01.06.2011 р.

Згідно з п.5.7 Договору, пунктом 3.1 Методики проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, за результатами контрольних вимірів фактичної електричної потужності контролююча особа складає акт установленого зразка.

Крім того, згідно п.6.15 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності.

Згідно з п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. № 441 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» (із змінами та доповненнями від 16.06.2005р. №473) споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до Постанови НКРЕ України від 11.06.1999р. №784 «Щодо плати за перевищення договірної величини потужності» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕ України від 26.07.2005р. №558) вартість різниці між: найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності розраховується виходячи з плати за 1кВт максимального навантаження.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання Акта з контролю електричної потужності недійсним.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 616 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Способи захисту судом цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Оскаржуваний акт з контролю електричної потужності за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки фіксує електричну потужність споживання електроенергії і має виключно технічний характер.

Цей акт може бути використаний в якості доказу у разі звернення ПАТ «Донецькобленерго» з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд вважає, що акт з контролю електричної потужності не є правочином та не носить характеру акту в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє будь-які цивільні правовідносини. Такий акт є документом, що фіксує величини електричної потужності, які визначаються замірами, має виключно технічний характер.

З огляду на вищевикладене, спір про визнання недійсним акту з контролю електричної потужності не підлягає розгляду в господарських судах України, що відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі.

Керуючись ст.п.1 ст.80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 24/352пн припинити.

Суддя Величко Н.В.

Надруковано 3 прим.:

1 у справу

1 позивачу

1 відповідачу

(062) 381-91-20

.