Рішення № 21349077, 06.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.02.12 р. Справа № 38/30

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сич Ю.В., судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” с.Іванковичі, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” м.Донецьк

про стягнення суми заборгованості у розмірі 22 278,40грн., пені у розмірі 9 365,66грн., 3 % річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційних у розмірі 5 253,93грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. №2/20 від 23.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов. №б/н від 11.01.2012р.

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 18.05.2010р. по 02.06.2010р.

згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” с.Іванковичі, Київська область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” м.Донецьк про стягнення основного боргу у розмірі 67 338,40грн., пені у розмірі 7769,73грн., 3% річних у розмірі 1133,41грн., інфляційних у розмірі 2595,57грн. Крім того, позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт га грошові кошти відповідача в межах ціни позову та можливих судових витрат у розмірі 79 861,48грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р., видаткові накладні, довіреності, прибуткову накладну №998/1 від 13.08.2009р., розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

22.02.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №21394 від 19.02.2010р., в якій у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 63778,40грн., пеню у розмірі 7769,73грн., 3% річних у розмірі 1133,41грн. та інфляційні у розмірі 2595,57грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

17.03.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17.03.2010р., в якій у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 48778,40грн., пеню у розмірі 7769,73грн., 3% річних у розмірі 1133,41грн. та інфляційні у розмірі 2595,57грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

17.03.2010р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами позивача не згоден, посилаючись на те, що ТОВ “Торакс” було сплачено суму у розмірі 193 400,00грн. Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2010р. строк вирішення справи було продовжено на 2 місяця до 08.06.2010р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

07.04.2010р. відповідач надав відзив на позовну заяву від 07.04.2010р., в якому проти позовних вимог заперечив та зазначив, що за отриманий товар оплата здійснювалась з 17.07.2010р. та за період з 17.07.2009р. по 17.03.2010р. ТОВ “Торакс” було сплачено за поставлений товар 170150,00грн. Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

08.04.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 07.04.2010р., в якій у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 42278,40грн., пеню у розмірі 7769,73грн., 3% річних у розмірі 1133,41грн. та інфляційні у розмірі 2595,57грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

02.06.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 10.06.2010р., в якій відповідно до ст.22 ГПК України, зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 25278,40грн., пеню у розмірі 7769,73грн., 3% річних у розмірі 1133,41грн. та інфляційні у розмірі 2595,57грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2010р. строк вирішення справи було продовжено на 2 місяця до 08.08.2010р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

10.06.2010р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог № 211094 від 08.06.2010р., в якій відповідно до ст.22 ГПК України, зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 278,40грн., пеню у розмірі 7 769,73грн., 3% річних у розмірі 1 133,41грн. та інфляційні у розмірі 2 595,57грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

10.06.2010р. позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 10.06.2010р., в якій відповідно до ст.22 ГПК України, збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 278,40грн., пеню у розмірі 9 365,66грн., 3% річних у розмірі 1597,13грн. та інфляційні у розмірі 5253,93грн. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

24.06.2010р. позивач надав письмові пояснення, в яких остаточно визначившись, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 278,40грн., пеню у розмірі 9 365,66грн., 3% річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційні у розмірі 5 253,93грн. Письмові пояснення та додані до них документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2010р. провадження у справі №38/30 було зупинено, у звязку з призначенням по справі судової економічної експертизи.

Ухвалами господарського суду від 01.07.2011р., 04.08.2011р. сторонам було рекомендовано за взаємним узгодженням сплатити витрати, повязані з проведенням судової економічної експертизи (рахунок №1863 від 23.12.2010р.).

09.11.2011р. на адресу господарського суду Донецької області із Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз повернулась справа №38/30 разом із листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №3284/24/589 від 07.11.2011р., в якому зазначено, що у звязку з не здійсненням оплати за проведення експертизи, матеріали справи повертаються без виконання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2011р. провадження у справі №38/30 поновлено та розгляд справи призначено на 06.12.2011р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.12.2011р. справу №38/30 призначено розглянути колегіально у складі суддів: Головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сгара Е.В., суддя Курило Г.Є.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у звязку із знаходженням у відпустці судді Сгара Е.В., змінено склад судової колегії з розгляду справи та замінено суддю Сгара Е.В. на суддю Сич Ю.В.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (за договором продавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРАКС” (за договором покупець, далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №5041/р (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1 договору продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби косметичної промисловості (далі-товар).

Розділом 2 договору сторони визначили порядок постачання товару.

Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його замовлень та згідно з видатковими та податковими накладними.

У видатковій накладній вказується: найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати товару (п.2.2).

Відпуск товару покупцеві згідно з видатковою накладною здійснюється на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої на предявника (п.2.3).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних (п.3.5).

Розділом 4 договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків.

Ціна товару визначається в національній валюті України та вказується у видатковій накладній (п.4.1).

Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунка-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем (п.4.3).

Оплата вартості товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з покупця сум на розрахунковий рахунок продавця. При наявності у покупця заборгованості за придбаний товар по декількох накладних, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної у платіжному дорученні (п.4.4).

Сума даного договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у видаткових накладних (п.4.5).

Розділом 6 договору визначена відповідальність сторін.

За порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3 договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної одлікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання (п.6.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання представниками двох сторін і діє протягом одного року (п.10.1 договору). У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік (п.10.2)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р. позивачем в період з липня по листопад 2009р. були поставлені відповідачу лікарські засоби (далі - товар), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних на суму 170 551,91грн.

Відповідач отримав поставлений товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищезазначених видаткових накладних та довіреностями, які наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявна копія акту звірки розрахунків за договором №5041/р від 01.01.2009р. за яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2010р. становить 37278,40грн.

Акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання Акту звірки розрахунків за договором №5041/р від 01.01.2009р. відповідачем здійснені оплати на загальну суму 15000,00грн.

Крім цього, відповідачем було повернуто товару на загальну суму 100,51грн., що підтверджується прибутковою накладною №998/1 від 13.08.2009р.

Таким чином, відповідач здійснив оплату за поставлений товар за договором №5041/р від 01.01.2009р. частково в розмірі 148 173,00грн.

Оскільки відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 22 278,40грн.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.6.1 договору у розмірі 9 365,66грн., 3% річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційних у розмірі 5 253,93грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем на підставі рахунка-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених продавцем.

Відповідач зобовязання щодо оплати отриманого товару в строки обумовлені п.4.3 договору в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 22 278,40грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р., (п.6.1) передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3 договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної одлікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобовязання до повного виконання такого зобовязання.

Позивач з посиланням на п.6.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 365,66грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” тому сума пені 9 365,66грн. є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційні нарахування у розмірі 5 253,93грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних складає 1 597,13грн., інфляційних 5 253,93грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційних у розмірі 5 253,93грн. підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві з наступних підстав:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.07.2010р. було призначено по справі судову економічну експертизу.

На вирішення судовому експерту були поставлені наступні питання:

1. Виходячи з наявних у матеріалах справи документів первинного бухгалтерського обліку та даних бухгалтерського та податкового обліку позивача та відповідача, яка природа та період утворення, суми 22278,40грн. зазначеної в заяві як сума основного боргу за договором купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р.?

2. У випадку, якщо при дослідженні питання №3.1 буде встановлено, що сума підтверджується не в повному обсязі, встановити документально обґрунтовану суму та визначити, якими первинними документами вона підтверджується?

3. Виходячи з наявних в матеріалах справи документів визначити загальну вартість поставленої позивачем відповідачу продукції по договору купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р.?

4. Виходячи з наявних в матеріалах справи документів визначити загальну суму грошових коштів, що були перераховані відповідачем на рахунки позивача за поставлений товар (продукцію позивача) по договору купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р.?

5. Якщо заборгованість відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу №5041/р від 01.01.2009р. підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку сторін та наданими сторонами документами повністю або частково, який її фактичний розмір на час експертного дослідження, які її складові та які документальні підстави визначення цього розміру?

6. Виходячи з наявних в матеріалах справи документів визначити правильність нарахування позивачем пені та визначити її фактичний розмір.

7. Виходячи з наявних в матеріалах справи документів визначити правильність нарахування позивачем 3% річних та визначити їх фактичний розмір.

8. Виходячи з наявних в матеріалах справи документів визначити правильність нарахування позивачем інфляційних нарахувань та визначити їх фактичний розмір.

Ухвалами господарського суду від 01.07.2011р., 04.08.2011р. сторонам було рекомендовано за взаємним узгодженням сплатити витрати, повязані з проведенням судової економічної експертизи (рахунок №1863 від 23.12.2010р.).

09.11.2011р. на адресу господарського суду Донецької області із Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз повернулась справа №38/30 разом із листом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №3284/24/589 від 07.11.2011р., в якому зазначено, що у звязку з не здійсненням оплати за проведення експертизи, матеріали справи повертаються без виконання.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату судової експертизи з метою спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів в підтвердження позиції викладеній у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проте позивач не представив суду належних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 41, 43, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” с.Іванковичі, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості у розмірі 22 278,40грн., пені у розмірі 9 365,66грн., 3 % річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційних у розмірі 5 253,93грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” м.Донецьк (83017, м.Донецьк, бульвар Шевченка, 97, ЄДРПОУ 20341370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” с.Іванковичі, Київська область (юридична адреса: 08632, Київська область, Васильківський район, с.Іванковичі, вул.Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Хотів, вул. Промислова, 3, ЄДРПОУ 19351156) суму заборгованості у розмірі 22 278,40грн., пеню у розмірі 9 365,66грн., 3 % річних у розмірі 1 597,13грн. та інфляційні у розмірі 5 253,93грн., державне мито у розмірі 384,95грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,24грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.02.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2012р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Курило Г.Є.