Рішення № 21349056, 31.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.12 р. Справа № 37/365

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30277830

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12309,93 грн., пені 571,72 грн. та штрафу 1230,99 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (згідно договору про надання правової допомоги №10/01/2012 від 10.01.2012р., ордеру від 24.01.2012р. та свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1 від 11.05.2005р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.01.2012р. до 24.01.2012р. та з 24.01.2012р. до 31.01.2012р.

У судовому засіданні 31.01.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 12309,93 грн., пені 571,72 грн. та штрафу 1230,99 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. з орендної плати за період з 30 грудня 2010р. по травень 2011р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. з додатками, розрахунок орендної плати, акт приймання - передачі майна, довідку про надходження орендної плати, правоустановчі документи, листи №14-108/10 від 24.05.2011р., №17-06-03-05597 від 20.05.2011р., №17-06-03-04910 від 04.05.2011 та № 17-06-03-02485 від 04.03.2011р. з доказами надіслання.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16, 526, 638, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив від 23.01.2012р. (а.с.а.с.56-59) з додатками (а.с.а.с.60-62) та пояснення від 30.01.2012р. (а.с.а.с.67, 68), за змістом яких проти позову заперечив, посилаючись на: фактичне нездійснення користування обєктом оренди у визначений Позивачем період формування стягуваної заборгованості та неможливість такого користування через відсутність електрозабезпечення обєкту оренди та відсутність підстав для укладання з балансоутримувачем договору на відшкодування його витрат з оплати відсутнього електропостачання, що зумовлює застосування положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України для звільнення від орендних платежів.

У судовому засіданні 31.01.2012р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, а представник Відповідача на запитання суду підтвердив невиконання обовязку з укладання договору з балансоутримувачем відносно відшкодування витрат з утримування обєкту оренди, а також факт підписання акту приймання-передачі обєкту оренди без застережень відносно неможливості користування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4596/2010 (а.с.а.с.21-26), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення першого поверху гуртожитку №9, загальною площею 190,7 кв.м., за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, 184-а, що знаходиться на балансі Донецького вищого навчального закладу „Донецький національний технічний університет” (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.10.2010р. і становить за незалежною оцінкою 698559,00 грн., для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи, строком до 24.12.2013р..

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2010р. становить 4671,03 грн. без ПДВ а.с.27) з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням, до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним. Своєчасне і повне внесення орендних платежів п.5.4. віднесено до обовязків Орендаря.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Положеннями п. 5.13. договору серед обовязків Орендаря також визначена необхідність протягом 15 днів після підписання договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування його витрат на утримання цього майна та надання комунальних послуг Орендарю. Наразі, як вбачається із змісту листа Балансоутримувача №14-108/10 від 24.05.2011р. (а.с.17) і підтверджено представником Відповідача, договору на забезпечення електропостачання орендованого приміщення наразі укладено не було.

Відповідно до умов п. 2.1. договору 30.12.2010р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.28), із змісту якого не вбачається жодних застережень про неможливість використання через відсутність електричної енергії, а вказівка про необхідність проведення капітального ремонту узгоджується із встановленим п. 5.8. договору обовязком Орендаря його здійснювати.

Позивач листом №17-06-03-04910 від 04.05.2011р. (а.с.18) нагадав Відповідачу про наявні заборгованість та необхідність її термінового погашення разом із нарахованою пенею, а також запропонував розірвати договір оренди, однак означений лист не був отриманий Орендарем та повернувся Позивачу (а.с.17)

Листом №17-06-03-05597 від 20.05.2011р. 20.05.2011р. (а.с.а.с.15, 16) Позивач знову нагадав про наявну заборгованість і нараховані штрафні санкцій та намагався в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України відмовитися від договору, проте означений лист також не був отриманий Відповідачем і повернувся відправникові (а.с.14).

За таких обставин, у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань з орендної плати за період з 30 грудня 2010р. по травень 2011р. включно в сумі 13309,93 грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на вказану суму заборгованості пеню в розмірі 571,72грн. та штраф в розмірі 1230,99грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 23.01.2012р. та поясненнях від 30.01.2012р.

Як вбачається із складеного та надісланого Позивачем розгорнутого розрахунку боргу (а.с.а.с.70-73), після порушення провадження у справі в рахунок погашення стягуваних сум платежів від Орендаря не надходило.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4596/2010 від 30.12.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №4596/2010 від 30.12.2010р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №4596/2010 від 30.12.2010р. за період користування, у тому числі - з 30 грудня 2010р. по травень 2011р. включно, адже належних доказів для застосування положень ч.ч.4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України Відповідачем суду не надано.

Дійсно, підписання Орендарем акту приймання-передачі без застережень щодо невідповідності обєкту оренди умовам договору за змістом ст. 767 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати про належність стану обєкту оренди, а невиконання Орендарем обовязку, передбаченого п. 5.13. договору, з укладання відповідної угоди про відшкодування витрат балансоутримувача вказує на власну відповідальність Відповідача за невикористання майна через відсутність електропостачання, оскільки як вбачається із змісту Примірного договору про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого Наказом ФДМ України від 23 серпня 2000 року N 1774, саме в межах такого договору Відповідачеві мали надаватися комунальні послуги, у тому числі електропостачання.

Посилання Відповідача з цього приводу на лист НКРЕ №05-39-11/274 від 26.01.2004р. (а.с.62, 63) є недоречними, оскільки він стосується правовідносин з оренди електроустановок, а не приміщень, а відтак не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі припинення грошових зобовязань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобовязань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості з 30.12.2010р. по травень 2011р.) Відповідачем не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу. При цьому, самостійне нездійснення Орендарем користування майном жодною мірою не впливає на обовязок здійснювати орендні платежі, адже внаслідок укладеного договору і складання акту приймання-передачі Відповідач набув субєктивного права володіти і користуватися обєктом оренди, і від бажання реалізовувати таке право не може перебувати у залежності законні сподівання Орендодавця на отримання орендної плати в силу відплатної природи самого договору.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу в сумі 12 309,93 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 3.7. і п. 3.8. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 571,72 грн.

В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунку вимог щодо штрафу вказує на обґрунтованість стягнення з цієї підстави визначених 1230,99 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані із сплатою судового збору стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 30277830) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4596/2010 від 30.12.2010р. в сумі 12 309,93 грн., пені 571,72 грн. та штрафу 1230,99грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 30277830) на користь державного бюджету (р/р 31117093700002, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Донецьк Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686534, МФО 834016) заборгованість в розмірі 12309,93грн., пеню в сумі 571,72 грн. та штраф в розмірі 1230,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Арбітр”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 30277830) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) судовий збір в розмірі 1411,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2012р.

Суддя Попков Д.О.