Постанова № 21348911, 09.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р. Справа № 5023/6869/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддівБондар С.В., Грека Б.М.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова -Трейд"

від позивача: Володченко Я.П.

від відповідача: не зявились

від третьої особи:не зявились

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року

у справі№ 5023/6869/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Трейд"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_4

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий тигр" простягнення 7 128 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Трейд" (далі позивач) звернулось з позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі відповідач) про стягнення 7 128 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2011 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення у справі скасоване. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі акту про пошкодження товару, договору, який укладено між позивачем та третьою особою на поставку паперової продукції, видаткової накладної зроблено висновок про те, що вартість вантажу зменшилась саме на 7 128 грн., а тому відповідно до п.2 ч.3 ст.314 ГК України спірну суму має бути стягнуто з відповідача. Апеляційним судом встановлені розбіжності в характеристиках і в сумах вартості товару, вказаних у видатковій накладній, ТТН та в акті про пошкодження товару. Вартість паперу, що за твердженням позивача був пошкоджений в ході перевезення не може бути визначено на підставі видаткової накладної № РН- 000218 від 14.03.2011 року та накладної на повернення товару № БТ 0000001 від 15.03.2011 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем всупереч приписам ст.33 ГПК України не доведено факт непридатності 48 пачок паперу, про якій йдеться в позовній заяві, для подальшого використання. Апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем не було дотримано приписів п.13.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила), не доведено факт псування або пошкодження вантажу, не підтверджено розмір шкоди та не доведено позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на наступні обставини: у даному випадку спір виник між вантажовідправником (позивач) та перевізником (відповідач), а тому документами які мають безпосередньо відношення до справи є ТТН, яка підтверджує факт перевезення вантажу та акт про пошкодження товару, яким було встановлено вартість пошкодженого товару (розмір збитків). Експертиза щодо причин та розміру збитків проводиться лише за вимогою будь якої із сторін перевезення, при цьому відсутність такої вимоги є підтвердженням того, що сторони дійшли згоди з приводу обставин (зазначених в акті про пошкодження товару). Контроль за правильністю розміщення та кріплення вантажу покладається на водія (перевізника) перед початком руху. Прийнятий до перевезення вантаж вважається таким, що упакований, розміщений та закріплений належним чином. Відповідно до п.2 ст.308 , п.3 ст.310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення і припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст.314 ГК України та п.3 ст.13 Закону України "Про транспорт" перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

04.01.2011 року між позивачем (продавець) та ТОВ "Білий тигр" (покупець) (далі третя особа) укладено договір № 0004-11 купівлі продажу предметом якого є паперова продукція.

До матеріалів справи (а.с.18) залучено товарно- транспортна накладна (ТТН) від 14.03.2011 року, згідно до якої позивач відвантажив (вантажовідправник) третій особі (вантажоодержувач) паперову продукцію вартістю 50 500 грн. Згідно до видаткової накладної № РН- 000218 від 14.03.2011 року та рахунку фактури № СФ 0000213 від 14.03.22011 року вартість товару складала 50 518,24 грн.

Перевезення здійснювало Автопідприємство ПП ОСОБА_4 на автомобілі Мерседес НОМЕР_1.

В ТТН зроблено відмітку про те, що вантаж прибув пошкоджений, акт огляду додається.

15.03.2011 року при розвантаженні вантажу було складено акт про пошкодження товарів при транспортуванні (а.с. 19).

В акті зазначено, що розвантаження проходило у присутності представників підприємства вантажоодержувача та представника АТ ПП ОСОБА_4 водія ОСОБА_4

При огляді було виявлено, що папір Appelton упакований в палети у кількості 3 шт. по 120 пачок у кожній. При розвантаженні було виявлено, що одна палета була не закріплена відповідно та пачки були розсипані, про, що були зроблені фотознімки до початку розвантаження. В результаті цього, пачки в кількості 48 шт. деформувались та були побиті на загальну суму 7 119, 20 грн. з ПДВ.

Представник ПП ОСОБА_4 водій ОСОБА_4 у даному акті відмовився від підпису.

В акті також зазначено, що взявши за увагу специфічний хімічний склад паперу такого класу дана продукція більше не може бути використана на виробництві.

Враховуючи те, що відповідач відмовився від підпису акту про пошкодження товарів, не має підстав вважати, що він погодився з висновками, які викладені в акті про пошкодження товарів при транспортуванні від 15.03.2011 року.

До матеріалів справи залучена вимога третьої особи, яку було надіслано позивачу, про прийняття товару зазначеного в акті від 15.03.2011 року, видаткова накладна № БТ 0000001 від 15.03.2011 року про повернення зазначеного в акті товару (а.с.23-24).

Відповідно до ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (п.1). У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодження вантажу покладається на одержувача або відправника (п.2).

Пункт 3 ст.314 ГК України передбачає, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, в тому числі, за пошкодження вантажу - в розмірі суми на яку зменшилась його вартість.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обовязки і відповідальність власників автомобільного транспорту Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників.

Відповідно до п.13.6 Правил в разі, якщо при виявлені недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза, в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Матеріали справи свідчать про те, що частина товару була повернута позивачу по видатковій накладній від 15.03.2011 року та його було повідомлено третьою особою, про невідкладне прийняття від неї пошкодженого товару, зазначеного в акті від 15.03.2011 року.

Оскільки при прийомці та розвантаженні вантажу, який прибув до третьої особи, згідно до ТТН від 14.03.2011 року було встановлено його часткове пошкодження, але перевізник та вантажоодержувач не дійшли згоди щодо висновків викладених в акті від 15.03.2011 року, заінтересована особа (в тому чисті позивач) повинна була звернутися для проведення відповідної експертизи про що й зазначається в п.13.6 Правил.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналіз норм діючого законодавства свідчить про те, що у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не будо дотримано приписів п.13.6 Правил і відповідно докази які надані позивачем в обґрунтування своїх вимог не можуть бути підставою для задоволення позову.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року прийнята з дотриманням норм діючого законодавства, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова -Трейд" відмовити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 5023/6869/11 залишити без змін.

Матеріали справи № 5023/6869/11 направити до Господарського суду Харківської області

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек