Постанова № 21348893, 08.02.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. Справа № 5004/1836/11 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Мирошниченка С.В.

Князькова В.В.,

Хрипуна О.О.

за участю представників

сторін:позивача Заворотній А.М.;

відповідача ОСОБА_6;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від23.11.2011

у справі № 5004/1836/11 господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про визнання недійсною відмови від договору купівлі-продажу В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсною відмови від договору купівлі-продажу, оформленої вимогою від 12.04.2011.

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Слободян П.Р.) від 03.10.2011 позов задоволено повністю. Визнано недійсною відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від договору купівлі-продажу, що був укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Тимошенко О.М., Огороднік К.М., Коломис В.В.) від 23.11.2011 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 задоволено, рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2011 у справі №5004/1836/11 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 03.10.2011 залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судом апеляційної інстанції не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ст. ст. ч. 2 ст. 651, 666 ЦК України.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в спрощеній формі укладено договір купівлі-продажу трактора Беларус-920.

На підставі рахунку № ТехШ000163 від 23.12.2010 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" вартість трактора в розмірі 145000,00 грн.

30.12.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 отримав товар (трактор) від представників продавця (позивача) на виставковому майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" у м. Луцьк по вул. Дубнівська, 18а (видаткова накладна № ТехШ000145 від 30.12.2010 та довіреність № 1 від 30.12.2010).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 14.03.2011 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" вимогу про надання в семиденний строк документів, визначених в п. 33, 34 "Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери", а саме: довідку-рахунок, номерний знак "Транзит" тощо.

Судами встановлено, що згідно повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції адресату, зазначена вимога отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" 21.03.2011.

Листом від 29.03.2011 №285 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" повідомило фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 про передачу йому повного комплекту документів (окрім документів суворої звітності) та запропонувало з'явитись особисто разом із паспортом для одержання довідки-рахунку та номерного знаку.

В свою чергу Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив товариству вимогу від 12.04.2011, в якій повідомив останнього про відмову від договору купівлі-продажу на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України та вимагав повернення продавцю трактора "Беларус-920", а йому - покупцю сплачених коштів в сумі 145000,00 грн.

Посилаючись на те, що відмова відповідача від договору купівлі-продажу є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України та суперечить ст. 666 ЦК України, як така, що вчинена без належних на те підстав та з урахуванням нерозумності встановленого строку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" звернулось до господарського суду з позовом, про визнання такої відмови недійсною.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, які б були обгрунтованою підставою для відмови від договору купівлі-продажу, після спливу більше, як двохмісячного терміну з моменту отримання трактора.

Скасовуючи рішення господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від договору купівлі-продажу, як самостійний односторонній правочин, відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для визнання її недійсною в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України немає її зміст не суперечить ЦК України та іншим актам, оскільки ні ст. 666 цього ЦК України, ні інші норми не встановлюють вимог до змісту відмови від договору; наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення учасника під сумнів не ставляться, а спрямування даного правочину на реальне настання правових наслідків обумовлено законом (правові наслідки відмови - розірвання договору, припинення зобов'язань, тощо).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин у даній справі 23.12.2010 між сторонами укладено договір купівлі-продажу в спрощеній формі.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 665 ЦК України).

В силу положень ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Перелік документів та вимоги щодо їх змісту можуть встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Торговельна діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про дорожній рух", "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України" та іншими актами законодавства, а також Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 N 1200 (надалі Порядок).

Відповідно до п.п. 33, 34 Порядку, на продані транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, споживачеві видається копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (на транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які підлягають обов'язковій сертифікації), сервісна книжка, експлуатаційна документація, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, довідка-рахунок або акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника, а у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або його уповноваженим дилером - акт приймання-передачі транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, який укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. У разі продажу транспортного засобу, що ввезений з-за кордону, разом з довідкою-рахунком суб'єкт господарювання видає споживачеві оригінал або копію вантажної митної декларації. На проданий транспортний засіб продавець зобов'язаний видати відповідно номерний знак для разових поїздок та номерний знак "Транзит", який зазначається у виданій споживачеві довідці-рахунку або в акті приймання-передачі.

При цьому, судами встановлено, що на проданий трактор, продавцем не було видано документи зазначені в п.п. 33,34 Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що обов`язок надати необхідні документи законом покладено саме на продавця, а не виконання продавцем обов'язку передати приналежності й (чи) документи до товару в розумний строк, встановлений покупцем є порушенням зобов`язань та тягне за собою виникнення в покупця права в односторонньому порядку відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач звернувся до позивача 14.03.2011 з офіційною письмовою вимогою про передання вищезазначених документів протягом 7 днів. Вимога отримана відповідачем 21.03.2011. Однак, останнім у встановлений строк (до 28.03.2011), дана вимога не виконана, у зв`язку з чим Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 направив товариству вимогу від 12.04.2011, в якій повідомив останнього про відмову від договору купівлі-продажу.

Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані (ч. 2 ст. 214 ЦК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 3 статті 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В силу ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в даному випадку відмова від правочину здійснена на підставі ч. 2 ст. 666 ЦК України, тобто в силу закону, для її вчинення необхідно наявність підстав передбачених зазначеною нормою, що і було встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Відмова від договору купівлі-продажу не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, а є лише пропозицією (оферта) про розірвання договору-купівлі, а тому не підлягає захисту, шляхом визнання її недійсною.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон".

Однак, в мотивувальній частині постанови, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від договору є одностороннім правочином, а тому правова оцінка недійсності відмови від договору, як окремого одностороннього правочину зводиться до оцінювання її форми, яка відповідає вимогам ст.ст. 203,215 ЦК України.

Водночас Вищим господарським судом України враховується те, що невірне застосування норм матеріального права апеляційною інстанцією не призвело до прийняття неправильного рішення. Тому, постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Дон" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 у справі № 5004/1836/11 без змін.

Головуючий - суддяС.В. Мирошниченко

Судді:В.В. Князьков

О.О. Хрипун