Рішення № 21348248, 04.01.2012, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 2-431/11

Провадження № 2/1910/15/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" січня 2012 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі:головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Демчук Т. В.,

з участю представника позивача Хаблюк Т. К., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” м.Київ в особі ТВБВ №10019/034 філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

До суду звернулося ПАТ “Державний ощадний банк України” м. Київ в особі ТВБВ №10019/034 філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу по кредитному договорі №118 від 25.06.2008 року, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 всупереч вимогам зазначеного кредитного договору та графіку погашення кредиту своєчасно не повернула позичених коштів, в результаті чого виникла заборгованість по неповернутому кредиту, відсотках по ньому та пені у загальному розмірі 13669 гривень 43 копійки, а оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_4 згідно договорів поруки №1 та №2 від 25.06.2008 року виступали поручителями по вищезгаданому кредитному договорі, тому заборгованість слід стягнути солідарно із трьох відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача Хаблюк Т. К. уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути солідарно з відповідачів 12739,05 грн. заборгованості за кредитним договором, в тому числі прострочену заборгованість за кредитом 7516,62 грн., прострочену заборгованість по відсотках 83,16 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту 4775,45 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків 363, 85 грн., а також судові витрати понесені позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не повідомила відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково і пояснив, що розрахунок позивача по нарахуванню відсотків є неточним і за весь час користування кредитом підлягало нарахуванню 8660,04 грн., а всього було погашено відсотків на суму 11600,52 грн.. Крім того, в порушення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», банком було встановлено пеню в розмірі 0,08% за кожен день прострочення, що в загальному становить 29,2% річних і перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи вищенаведене заборгованість по кредиту повинна становити 5931,31 грн., з яких 4576,14 грн. заборгованість по кредиту та 1355,17 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і пояснили, що їх, як поручителів більше шести місяців ніхто не повідомляв про наявну заборгованість та збільшення суми боргу внаслідок несплати боржником щомісячних платежів, в звязку з чим порука втратила чинність, а тому в задоволенні позову до них слід відмовити.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що 25 червня 2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»було укладено кредитний договір № 118 (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.1, п. 1.2 кредитного договору № 118 від 25.06.2008 року ОСОБА_2 отримала 25 червня 2008 року у відкритому акціонерному товаристві “Державний ощадний банк України ” кредитні кошти в сумі 15000 гривень з кінцевим терміном повернення 24 червня 2011 року, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 31% річних, що стверджується копією кредитного договору № 118 від 25.06.2008 року (а.с. 8-10) та заявою на видачу готівки №46 від 25.06.2008 року (а.с. 15).

Згідно ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, перерахованих в ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.2 кредитного договору № 118 від 25.06.2008 року за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим Договором, Позичальник зобовязується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,08% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про те, що позивачем в порушення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»в кредитному договорі було встановлено пеню в розмірі 0,08% за кожен день прострочення, що в загальному становить 29,2% річних і перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Як вбачається з кредитного договору №118 від 25 червня 2008 року ОСОБА_2 одержувала кредитні кошти, як фізична особа, а тому на дані правовідносини не поширюється дія ст.3 вказаного Закону.

Відповідач ОСОБА_2 порушувала виконання умов кредитного договору, а саме не сплачувала проценти за кредит та не погашала заборгованість по кредиту відповідно до кредитного договору №118 від 25.06.2008 року, що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №118 від 25.06.2008 року станом на 03 листопада 2011 року.

Відповідно до пп. 4.2.2. п.4 кредитного договору № 118 від 25.06.2008 року банк вправі при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.

Заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ “Державний ощадний банк України” по кредитному договору №118 від 25.06.2008 року станом на 03.11.2011 року становить 12739 гривень 05 копійок, з яких:

-7516, 62 грн.прострочена заборгованість за кредитом;

-83,13 грн.заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом;

-363,85 грн.- пеня за порушення строків сплати відсотків;

-4775,45 грн.- пеня за порушення строків повернення кредиту, що стверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором №118 від 25.06.2008 року.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядок, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ “Державний ощадний банк України” 12739 гривень 05 копійок заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд, також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ “Державний ощадний банк України” 188 гривень 20 копійок сплаченого судового збору. При цьому суд бере до уваги платіжне доручення за №4925518 від 03.11.2011 року (а.с. 1) про сплату судового збору.

Оцінюючи доводи сторін та подані ними докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення боргу з поручителів слід відмовити, виходячи з наступного.

З метою забезпечення виконання зобовязань за вищезгаданим кредитним договором був укладений договір поруки №1 від 25 червня 2008 року, згідно п. 1.1 якого поручитель ОСОБА_5 зобовязується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за Кредитним договором №118 від 25 червня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с. 11-12) та договір поруки №2 від 25 червня 2008 року, згідно п. 1.1 якого поручитель ОСОБА_4 зобовязується перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобовязання за Кредитним договором №118 від 25 червня 2008 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с. 13-14).

Як пояснили в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їх, як поручителів, більше шести місяців не повідомляли про наявність заборгованості по сплаті кредиту та збільшення суми боргу.

З наданого позивачем розрахунку за кредитним договором №118 від 25.06.2008 року слідує, що ОСОБА_2 з січня 2009 року не в повній мірі сплачувала проценти за кредит та не погашала заборгованість по кредиту.

Відповідно до п.2.4 договорів поруки №1 та №2 від 25.06.2008 року якщо при настанні строку платежу відповідно до Кредитного договору Боржником не буде сплачено платіж Кредитору, Боржник та/або Кредитор зобовязуються повідомляти Поручителя про прострочення платежу. При цьому п.7.1 договорів поруки №1 та №2 передбачає, що будь-які повідомлення, які направляються Сторонами одна одній в рамках цих Договорів, повинні бути здійсненні в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані листом на замовлення або доставлені особисто на адресу Сторін.

В судовому засіданні представником позивача не надано належних доказів виконання банком вимог п.п. 2.4, 7.1 договорів поруки і вручення відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 претензій та повідомлень-вимог від 23.01.2009 року, 20.05.2009 року, 04.06.2009 року, 06.01.2010 року, 12.05.2010 року, 09.06.2010 року, 05.08.2010 року, 06.09.2010 року, 06.10.2010 року, 03.11.2010 року, 07.12.2010 року, 10.01.2011 року, 11.02.2011 року, 04.03.2011 року, 06.04.2011 року, 11.05.2011 року, 07.06.2011 року та 06.07.2011 року.

Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

З договорів поруки №1 та №2 від 25.06.2008 року вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобовязання перед Банком (п.4.1) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Згідно п.4.4 договорів поруки №1 та №2 від 25.06.2008 року порука припиняється у разі зміни Зобовязання без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як слідує з розрахунку за Кредитним договором та пояснення представника позивача даних в судовому засіданні, внаслідок прострочення ОСОБА_2 щомісячних платежів збільшилася сума зобовязань за кредитним договором, і відповідно збільшився обсяг відповідальності поручителів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в договорах поруки не встановлено строку її припинення, а тому в даному випадку порука припинилася коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителів та у звязку із збільшенням зобовязання без згоди поручителів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 541, 543, 549, 553, 554, 559, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, кредитним договором №118 від 25.06.2008 року, договорами поруки №1, №2 від 25.06.2008 року, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (р/р №3739893405, код ЄДРПОУ 09338500, МФО 338545) 12739 (дванадцять тисяч сімсот тридцять девять) гривень 05 копійок заборгованості за кредитним договором, з яких: 7516,62 грн.прострочена заборгованість за кредитом; 83,13 грн.заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 363,85 грн.- пеня за порушення строків сплати відсотків; 4775,45 грн.- пеня за порушення строків повернення кредиту, 188 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:А. В. Радосюк