Постанова № 2134428, 04.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13:30 год.

04.07.2008 р. № 7/201

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Коломієць Н.В. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-Санг"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової інспекції у Солом"янському районі міста Києва провизнання Акту недійсним ,

Представники:

від позивачаПоліщук В.В., генеральний директор

від відповідача-1

від відповідача-2Загоруйко Р.Г. представник за довіреністю

Кириленко М.Є. представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним акта № 162 від 18.09.2006 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», акта перевірки від 23.07.07 № 2782/2308/25270737, скасування податкового повідомлення-рішення №0003542308/0/33336 від 26.07.07 (№ 0003542308/1 від 27.09.07) на суму 46007,07 грн. (основного платежу в сумі 30671,38 грн., фінансових санкцій 15335,69 грн.).

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві і зводяться до того, що дії відповідачів вчинені всупереч вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 29.03.08 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 14.05.08 о 12:00.

Відповідач-1 надав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що за результатами проведеної перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 30671,38 грн. у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2005 року, а тому дії відповідача-1 є правомірними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідач-2 заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що анулювання свідоцтва платника ПДВ, виданого ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», було здійснено на підставі рішення Соломянського районного суду міста Києва від 07.07.2006 та відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з цим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Рішенням Соломянського районного суду міста Києва у справі від 07.07.2006 у справі № 2-а-468 2006 у справі за позовом ДПІ у Соломянському районі м. Києва до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»про скасування державної реєстрації, визнання недійсними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість було задоволено позов та скасовано державну реєстрацію ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», визнано статут ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»з моменту державної реєстрації, а саме від 25.02.05, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»№ 36107898 недійсними. Зазначене судове рішення є таким, що набрало законної сили у встановленому законом порядку (копія відповіді Соломянського районного суду від 06.08.07, що додана до матеріалів справи).

На підставі вказаного рішення суду відповідач-2 прийняв Акт № 162 від 04.10.2006 відповідно до якого було вирішено анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 10.03.2005.

Відповідачем-1 у звязку з визнанням недійсними установчих документів та скасуванням реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»було проведено невиїзну документ ТОВ «Топ-Санг»з питань правових відносин з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»за період з вересня 2005 по грудень 2005, за результатами якої складено Акт від 23.07.07 № 2782/2308/25270737. Перевіркою встановлено заниження суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 30671,38 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2005 1583,12 грн., жовтень 2005 р. 10338,32 грн., листопад 2005 11080,40 грн., грудень 2005 р. 7 669,54 грн. На підставі Акта відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0003542308/33336, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 30671,38 грн. та штрафних санкцій в розмірі 15335,69 грн., а всього 46007,07 грн.

Позивачем зазначене вище повідомлення-рішення оскаржувалося, проте за результатами розгляду скарг позивача відповідачем-1 були винесені повідомлення-рішення від 27.09.07 №0003542308/1-41760 та від 30.11.2007 № 0003542308/58857 на суму 46007,07 грн.

Виходячи з наведеного вище, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Отже, чинним податковим законодавством не передбачено у якості підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в разі винесення судом рішення про визнання недійсними установчих документів субєкта господарювання і свідоцтва платника податку на додану вартість, зокрема. Відповідачем-2 по справі не доведено наявності будь-якої з зазначених підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а відтак дії відповідача-1 є такими, що не відповідають чинному законодавству та вчинені поза межами наданих повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Також суд звертає увагу на недопустимість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість датою видачі свідоцтва платника податку на додану вартість, що було здійснено відповідачем-2. Згідно з п.п. 25.3 п.25 наказу Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. № 79, яким затверджено «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»передбачено, що за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання: на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва; на дату закінчення терміну дії Свідоцтва, за день до втрати особою статусу платника податку на додану вартість, на дату прийняття рішення чи події в інших випадках.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на дату видачі Свідоцтва платника податку на додану вартість не передбачено, що також свідчить про протиправність прийнятого відповідачем-2 рішення.

Як встановлено в судовому засіданні рішення про анулювання свідоцтва безпосередньо впливає на права та обовязки позивача, що, зокрема, підтверджено в поясненнях представника відповідача 1. Таким чином, звернення до суду з позовною вимогою про скасування Акту № 162 від 04.10.2006 є цілком обґрунтованим.

Щодо донарахування відповідачем-1 позивачу податкового зобовязання суд зазначає таке.

Відповідач-1 приймаючи оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення посилається на п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якого7.4.5 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту також оскаржуваного позивачем акта перевірки, складеного відповідачем-1, вбачається, що позивачем на підставі податкових накладних було придбано у ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»канцелярські товари на загальну суму 184028,27 грн., в т.ч. ПДВ 30671,38 грн., суми податку на додану вартість по яких відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у періоді, за який проводилася перевірка, та включені до складу податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що відповідачем-1 під час проведення перевірки не було встановлено ні безтоварності операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», ні не проведення фактичних розрахунків за придбаний позивачем товар. Крім того, відповідачем-1 не надано доказів, що укладений між позивачем та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»у спрощеній формі письмовий правочин було визнано недійсним та застосовано наслідки недійсності правочину.

Відповідач-1 також посилається на п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що на момент укладення правочину позивачем та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», у позивача були відсутні підстави вважати, що ТОВ «Сервіс-Ком»не мало повноважень складати податкові накладні, більш того, ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД»був зареєстрований як платник податку на додану вартість і реєстрація така анульована не була.

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача по нарахуванню позивачу податкового зобовязання та прийняттю податкових повідомлень рішень є неправомірними.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про скасування акта перевірки від 23.07.07 №2782/2308/25270737, то суд закриває провадження по справі в цій частині, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскаржуваний акт перевірки є доказом по справі, в якому зазначені встановлені відповідачем обставини, що, в свою, чергу стали підставою винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, позовна вимога щодо скасування акту перевірки не може бути вирішена в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як свідчить зазначене, відповідачами 1 та 2 покладеного на них обовязку передбаченого ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування правомірності вчинених ними дій.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що дії відповідачів 1 та 2 вчинені всупереч вищезазначеним принципам, що свідчить про їх протиправність та порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов обґрунтований частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі в частині визнання недійсним акту перевірки від 23.07.2007 р. № 2782/2308/25270737.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Топ-Санг” задовольнити частково.

Визнати недійсним акт № 162 от 18.09.2006р. Державної податкової інспекції в Соломянському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД».

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва № 0003542308/0/33336 від 26.07.2007 р. та № 0003542308/1 від 27.09.2007 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 29.07.08

Суддя Арсірій Р.О.