Постанова № 2134426, 29.05.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29.05.2008 р. № 7/221

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

ТОВ "ІНТЕРТРЕЙДЕНЕРГО"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивачаЛавренко О.А., за довіреністю

від відповідачаБольшакова К.А., за довіреністю

Винокурова Г.В., за довіреністю

Позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно. Також неправомірно нарахована сума податкового зобов”язання у розмірі 12,498,00 грн, включаючи нарахування податку у розмірі 4166,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8332,00грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки, тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Як свідчать фактичні обставини справи, за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейденерго” (надалі ТОВ„Інтертрейденерго” або Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04 р. по 31.03.07р. (акт перевірки від 24.07.2007 року № 433/23-11/30855430) Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було встановлено, що в порушення п. 1.3 «ї», п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»підприємством не утримано та не сплачено податок з доходу фізичної особи ОСОБА_1, оплата послуг щодо охорони якого на загальну суму 32050,00 грн. здійснена за рахунок Позивача.

На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2007 p № 0004141750/1., яким донараховано Позивачу податкове зобов'язання в розмірі 11992,50 грн. (основний платіж - 3997,50 грн., штрафні санкції - 7995,00 грн.).

Судом встановлено, що відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) за жовтень 2006 року від 31.10.2006 № ТИ-0005377, за листопад 2006 року від 30.11.2006 № Ти-0005430, за грудень 2006 року від 31.12.2006 № ТИ-005488, за січень 2007 року від 31.01.2007 № ТИ-0005547 та платіжних доручень від 31.10.2006 № 598, від 30.11.2006 № 632, від 27.12.2006 № 662, від 30.01.2007 № 677 Позивачем були перераховані грошові кошти загальним розміром 32050,0 грн. на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України за послуги щодо охорони ОСОБА_1 При цьому встановлено, що згідно наказу по підприємству від 29.09.2006 №004-К, ОСОБА_1 звільнено з посади виконавчого директора ТОВ «Інтертрейденерго»з 02.10.2006 року у зв'язку з переводом до ТОВ «Сучасні технології будівництва».

Однак, на підставі п.1.3 «ї»ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

У п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 4.2.9 «є»п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 1.1.ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7,1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

На підставі п.17.2 «а»ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є для оподатковуваних Доходів з джерел їх походження з України - податковий агент.

Згідно п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, фсі незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Суд критично сприймає надані позивачем до адміністративного позову доказ - трудовий договір б/н від 03.10.2007р. з ОСОБА_1, згідно з яким останнього прийнято на посаду виконавчого директора ТОВ «Інтертреиденерго», а отже він продовжував працювати на зазначеній посаді за сумісництвом.

Відповідно до акту перевірки, генеральним директором ТОВ «Інтертреиденерго»Купцовим І.М. підтверджено, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевірявся, немає.

Будь-яких доказів наявності поважних причин відсутності документів серед документації підприємства, ненадання документів під час перевірки, суду не надано.

Відповідно до п.19.2 «б»ст.19 Закону України «Про податок з доході фізичних осіб»особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Наказом ДПА України від 29.09.2003 № 451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за №960/8281, затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок № 451).

Як свідчать матеріали справи, Позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІУ квартал 2006 року (вх.№484478 від 07.02.2007) та за І квартал 2007 року (вх.№90697 від 19.04.2007), в яких підприємством зазначено, що у ІУ кварталі 2006 року у Позивача працювало 5 осіб, працівників за сумісництвом не було, а ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 2223018535) звільнено з 02.10.2006 року. Відповідно даних розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І квартал 2007 року (вх.№ 90697 від 19.04.2007) ОСОБА_1 працював на підприємстві лише з 01.01.2007 по 10.01.2007 року.

На підставі актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) вартість послуг) щодо охорони ОСОБА_1 за жовтень 2006 року склала 10350,0грн., за листопад 2006 року - 9900,0 грн., за грудень 2006 року -10500,0 гривень.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що Позивач повинен був утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 3997,50грн. ((10350,0 грн. + 9900,0 грн. + 10500,0 грн.) х 13%).

Відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Позивачем порушені положення »п.1.3 «ї»ст.1, п.п.4.2.9 «є»п.4.2 ст.4, п.3.4 ст.З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,

Виходячи з вищенаведеного, суд не може погодитись з позицією позивача, та дійшов висновку, що він повинен був утримати та сплатити податок з доходів фізичної особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ТОВ „ІНТЕРТРЕЙДЕНЕРГО” до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання повного тексту постанови 11.06.2008 р.

Суддя Арсірій Р.О.