Постанова № 2134393, 10.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2008 р. 18:40 год.№ 7/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Інтер"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

про визнання нечинним повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивача Куріленко Н.Є., за довіреністю

від відповідача Ніколаєнко Л.Р., Коваленко М.В., за довіреністю

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 000720-12312/0 від 20.09.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 47550,00 грн., в т.ч. 31700,00 грн. основний платіж та 15850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період укладення між позивачем (замовник) та його контрагентом (виконавець) договорів по виконанню робіт та наданню ряду послуг по капітальному ремонту верстатів зубофрезерного, горизонтально-розточених верстатів та їх передпродажній підготовці, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості оплачених робіт, оскільки ПП “Агро Траст” було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосубєктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.

Актом невиїзної документальної перевірки № 90/35-101/32984947 від 06.09.2007р. встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за квітень 2006 року на 31 700,00 грн.

На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені продавцям (виконавцям) у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг), з огляду, зокрема на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. р. справі № 2-1005/2007р. визнано недійсними: установчі документи ПП “Агро Траст”, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 19923484 від 10.12.2001, первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори ПП “Агро Траст” укладені з дати перереєстрації приватного підприємства на Сімакіна Вячеслава Анатолійовича, а саме з 27.09.2005 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -встановив :

Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Інтер”, за результатами якої складено акт “Про результати невиїзної документальної невиїзної перевірки з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю “Еко Інтер” (код ЄДРПОУ 31764842) при взаємовідносинах з Приватним підприємством “Агро Траст” (код ЄДРПОУ 31764842) у період з 01.10.2005р. по 31.03.2006р. від 06.09.2007р. № 90/35-101/32984947 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000720-12312/0 від 20.09.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 47550,00грн., в т.ч. 31700,00 грн. основний платіж та 15850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2007р. № 000720-12312/0 суд відзначає наступне.

Як випливає з акта перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобовязань з ПДВ стало включення позивачем до податкового кредиту за квітень 2006р. суми податку у розмірі 31700,00 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що на підставі податкових накладних, оформлених ПП “Агро Траст” за результатами виконання робіт і надання послуг по капітальному ремонту верстатів зубофрезерного, горизонтально-розточених верстатів, ТОВ“Еко Інтер” включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений в ціні товару (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. р. справі № 2-1005/2007р. визнано недійсними: установчі документи ПП“Агро Траст”, у тому числі Статут приватного підприємства “Агро Траст”, зареєстрований виконкомом Миколаївської міської Ради 27.09.2005 року №15221050001004252, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №19923484 від 10.12.2001р., первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори приватного підприємства “Агро Траст”, код ЄДРПОУ 31764842, недійсними з дати перереєстрації приватного підприємства на Сімакіна Вячеслава Анатолійовича, а саме з 27.09.2005 року.

У звязку з наведеними обставинами в акті зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП “Агро Траст” (виконавець) укладено договори № 14/03 від 14.03.2006р. та № 18/03 від 18.03.2006р., відповідно до умов яких виконавець взяв на себе зобовязання по виконанню ряду робіт та наданню послуг з капітального ремонту верстатів зубофрезерного 5342 1962 року випуску, зав. № 272, горизонтально-розточувального моделі 2Н636ГФ1, 1982 року випуску, та моделі 2637ГФ1 (всього 2 верстата) і передпродажній підготовці зазначених верстатів, які належать замовнику, для приведення технічних та експлуатаційних характеристик, зазначених верстатів, у відповідність з паспортними даними.

Згідно договору № 14/03 від 14.03.2006 року вартість послуг виконавця складає 102000,0 грн. у т.ч. ПДВ 17000,00 грн.

Відповідно до договору № 18/03 від 18.03.2006 року вартість послуг виконавця складає 88200,00 грн. у т.ч. ПДВ 14700,00 грн.

Виконання договору підтверджується складеними та підписаними сторонами актами виконаних робіт від 21.04.2006р. та від 26.04.2006р., відповідно до яких ПП “Агро Траст” проведено роботи з демонтажу зазначених верстатів, зроблено заміну зношених деталей та механізмів, замінено гумовотехнічні вироби, проведено ревізію усіх вузлів та механізмів, очищено їх від бруду, проведено змащувальні роботи, модернізовано системи управління верстатів, здійснено фарбування верстатів та оновлення технологічних написів, проведено консервацію направляючих та зєднуючих поверхонь верстатів консистентним мастилом, проведено роботи по завантаженню верстатів на автотранспортні засоби та увязки верстатів на транспортних засобах.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, по зазначеним господарським операціям ПП “Агро Траст” видало позивачу податкові накладні:

№ 21 від 10.04.2006 на суму 102000,0 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн.

№ 26 від 25.04.2006 на суму 88200,00 грн., в т.ч. ПДВ 14700,00 грн., сума ПДВ по яких включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2006 року.

Вартість отриманих від ПП “Агро Траст” послуг сплачена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ПП “Агро Траст”, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 79 від 10.04.2006 на суму 102000,0 грн., в т.ч. ПДВ 17000,00 грн., № 88 від 25.04.2006 на суму 88200,00 грн., в т.ч. ПДВ 14700,00 грн. та копіями виписок з особового рахунку КРУ ТОВ “Укрпромбанк” за 10.04.2006р., 25.04.2006р.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від виконавця робіт ПП “Агро Траст”.

Не є переконливим твердження відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит в звязку з тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. справі № 2-1005/2007р. визнано недійсними: установчі документи ПП “Агро Траст”, у тому числі Статут приватного підприємства “Агро Траст”, зареєстрований виконкомом Миколаївської міської Ради 27.09.2005 року № 15221050001004252, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 19923484 від 10.12.2001р., первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори приватного підприємства “Агро Траст”, код ЄДРПОУ 31764842, недійсними з дати перереєстрації приватного підприємства на Сімакіна Вячеслава Анатолійовича, а саме з 27.09.2005 року.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП “Агро Траст” було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже мало право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Агро Траст” на момент складання даним підприємством податкових накладних не вважається анульованим, а підприємство виключеними з Реєстру.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ПП “Агро Траст” податкових накладних, суд вважає помилковими.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” повністю дотримані позивачем.

Придбаний позивачем за договорами № 14/03 від 14.03.2006р. та № 18/03 від 18.03.2006р. товар в подальшому реалізовано по договору купівлі-продажу № 29-С від 14.03.2006р.

Згідно вказаного договору позивач продав ТОВ “Автек-Фуд” товар (верстати зубофрезерні та горизонтально-розточувальні, перелік яких наведений у специфікації № 1 та № 2 від 06.04.2007р.)

В подальшому товар продано нерезиденту ТОВ Компанія “Тиньхэ” Dongning Jinhe Trading Co LTD.

Експорт товару підтверджується наявними в справі вантажно-митними деклараціями № 112000003/6/400391 від 28.04.2006, № 500040000/6/016143 від 25.05.2006р., які мають відмітку Запорізької митниці “під митним контролем” та Одеської митниці “Під митним контролем” відповідно.

Дослідженням рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007р. справі № 2-1005/2007р. встановлено, що позивача по справі у якості третьої особи до справи не було залучено, а тому його права та законні інтереси зазначеним рішенням суду зачапатися не можуть. Відтак відповідне рішення може стосуватися лише прав та обовязків сторін яки приймали участь у відповідній справі.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за квітень 2006 року по господарським операціям з ПП “Агро Траст” був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”. А зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.

За таких обставин, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі складених ПП “Агро Траст” податкових накладних, суд вважає помилковими. Формування позивачем податкового кредиту по факту отримання податкових накладних повністю відповідає вимогам Закону України “Про податок на до дану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2007р. № 000720-12312/0.

Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві від 20.09.2007р. № 000720-12312/0.

Присудити судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Інтер” (р/р260070130180/980 Філія КРУ ТОВ “Укрпромбанк” у м. Києві, МФО 380076, код ЄДРПОУ 32984947) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 12 травня 2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.