Постанова № 21343807, 31.01.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5004/2325/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Яковлєв Д.В,,

без участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. (довір.№30-1/2012 від 30.01.2012р.);

від відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача Приватного підприємства «Арт-Десятка»на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2325/11

за позовом Приватного підприємства «Керам-Сіті» м.Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства «Арт-Десятка» м.Луцьк

про стягнення 210 727 грн. 20 коп. заборгованості по розрахунках, пені,

інфляційних втрат та річних, -

До початку засідання, розпорядженням голови Рівненського господарського суду від 31.01.2011р., у звязку із тимчасовою втратою працездатності суддею Савченком Г.І. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий-суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.(арк.справи 146).

Представнику Позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2325/ 11 (суддя Костюк С.В.) задоволено частково позов Приватного підприємства «Керам-Сіті»(надалі в тексті ПП «Керам-Сіті») до Приватного підприємства «Арт-Десятка»(надалі в тексті ПП «Арт-Десятка») про стягнення210 727 грн. 20 коп. заборгованості по розрахунках, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до рішення з ПП «Арт-Десятка»підлягає стягненю на користь ПП «Керам-Сіті»188 580 грн. 81 коп. заборгованості за поставлений товар, 14120 грн. 84 коп. пені, 308 грн. 13 коп. втрат від інфляції,2733 грн. 05 коп. -3% річних та 4114 грн. 86 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті основного боргу і 3% річних в позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в задоволеній частині відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, а саме, укладений сторонами у справі 04.01.2011р. договір поставки виконано Позивачем, поставлено товар на загальну суму 311780 грн. 81 коп. Відповідач частково, на суму 123 200 грн. оплатив вартість отриманого товару, відтак, заборгованість по розрахунках ста новить 188580 грн. 81 коп. В частині відмови в стягненні 2000 грн. боргу та 2 984 грн. 37 коп. -3% річних місцевий господарський суд зауважив, що на момент розгляду справи заборгованість складає 188580 грн. 81 коп. і Позивач помилково нарахував річні з суми 190580 грн. 81 коп. Стосовно тверджень Відповідача про позадоговірний характер поставки товару, місцевий суд визначив, що поставки товару протягом січня-липня 2011р. здійснювалась лише на виконання Договору від 04.01.2011р.(арк.справи 109-112).

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим судом першої інстанції, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у даній справі скасувати в частині стягнення додаткових вимог (пеня, інфляційні втрати, річні) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, оскільки не зясовані дійсні обставини справи, характер відносин сторін та безпідставно до позадоговірних відносин застосовано умови Договору поставки від 04.01.2011р. №31011.(арк.справи 122-124).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 13.01.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 120).

На виконання вищевказаної ухвали представник Позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011 р. у справі №5004/2325/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Арт-Десятка»без задоволення. (арк.справи 130-131).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 31.01.2012р. представник Скаржника не зявився, хоч про час та місце розгляду скарги сторону було повідомлено у встановленому порядку. (арк.справи 120, 144).

Оскільки, ухвалою у даній справі від 13.01.2012р. явку представників сторін не визнано обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Керам-Сіті», діючи як постачальник та Приватне підприємство «Арт-Десятка», яке діяло як покупець, 04.01.2011р. уклали договір поставки №31011 (надалі в тексті Договір), згідно розділів 1, 2 якого, постачальник зобовязується поставляти плитку керамічну глазуровану, а також фрізи, декори керамічні в асортименті, а покупець протягом 60 днів зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах даного Договору.

Асортимент, ціна та кількість товару узгоджуються сторонами додатково та визначаються у видаткових накладних, які є невідємною частиною Договору.(п.1.1 Договору).

Згідно п.5.3 Договору, в разі прострочення грошового зобовязання покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір підписано директорами ПП «Керам-Сіті»та ПП «Арт-Десятка», скріплено відбитками печаток підприємств.(арк.справи 11-14).

З матеріалів справи вбачається, що фактично через представника ОСОБА_2., який діяв на підставі довіреностей №220 від 20.01.2011р., №268 від 10.02.2011р., №292 від 02.03.2011р., №306 від 15.03.2011р., №427 від 12.07.2011р. на підставі видаткових накладних №ПЛ-0000005 від 20.01.2011р. на суму 63 545,58 грн., №ПЛ-0000005 від 20.01.2011р. на суму 12 603,19 грн., №ФР-0000072 від 10.02.2011р. на суму 16 325,58 грн., №ПЛ-0000084 від 10.02.2011р. на суму 63155,14 грн., №ПЛ-0000116 від 01.03.2011р. на суму 14 985,01 грн., №ФР-0000110 від 02.03.2011 р. на суму 480 грн., №ПЛ-0000143 від 15.03.2011р. на суму 72 448,50 грн., № ФР-0000131 від 15.03.2011р. на 3 520,01 грн., №ФР 000402 від 12.07.2011р. на суму 13 209,36 грн., №ПЛ00000425 від 12.07.2011р., на суму 51 458,44 грн.,ПП «Керам-Сіті»передало, а ПП «Арт-Десятка»прийняло товар на загальну суму 311730 грн. 81 коп., що стверджується копіями довіреностей та видаткових накладних, підписаних та скріплених відбитками печаток обох сторін.(арк.справи 16-25, 63-69).

Крім того, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ФР-0000001 від 10.01. 2011р. ПП «Керам-Сіті»надало ПП «Арт-Десятка»послуги з найму обладнання на суму 50 грн., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 46, 62).

Матеріалами справи стверджується, що ПП «Арт-Десятка»частково в сумі 123 200 грн. оплатило вартість отриманого товару.

Як вбачається з банківських виписок, Відповідач протягом 15.03.2011р. 20.10.2011р. перерахував на рахунок Позивача згідно договору, накладних або рахунків наступні кошти: 18.03. 2011р. 15 000 грн., 12.04.2011р. 10 000грн., 11.07.2011р. 55 000 грн., 12.07.2011р. 10 000 грн., 21.07.2011р. 3 700 грн., 29.07.2011р. 2 000 грн., 19.09.2011р. 3 500 грн., 21.09.2011р. 5 000 грн., 26.09.2011р. 5 000 грн., 29.09.2011р. 4 000 грн., 07.10.2011р. 4 000 грн., 12.10.2011 року 1 000 грн., 13.10.2011р. 3 000 грн., 20.10.2011р. 2 000 грн.(арк.справи 72-94).

Сторони також проводили звіряння розрахунків, за наслідками чого уповноважені предс-тавники сторін складали акти. Так, згідно акту від 08.04.2011р. заборгованість «Арт-Десятка»складала 232113 грн. 01 коп., а згідно акта від 07.07.2011р. заборгованість Відповідача зменшилась до 222113 грн.01 коп.(арк.справи 15, 71, 71).

Пропозиція сплатити 222113 грн. 01 коп. заборгованості, яка вбачається з претензії Позивача №01/07 від 01.07.2011р., врученої підприємством звязку Відповідачеві 19.07.2011р. залишена останнім без відповіді, проте частково задоволена, що стверджується матеріалами справи. (арк.справи 26-29, 81-94).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість Відповідача з оплати вартості поставленого товару на момент розгляду справи становить 188580 грн. 81 коп.(арк.справи 111).

Оскільки Відповідач не сплатив вартості отриманого товару, Позивач звернувся до суду із позовом, і просив покликаючись, зокрема, на ст.ст. 549, 625 ЦК України стягнути з Відповідача 190580 грн. 81 коп. основного боргу та 14120 грн. 84 коп. пені згідно п.5.3 укладеного Договору, а також 308 грн. 13 коп. інфляційних втрат (за період квітень-червень та вересень 2011 року) та 5717 грн. 42 коп. -3% річних (без визначення періоду нарахування).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, коле-гія суддів враховує, що встановлені ст.101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній ін-станції передбачають повторний розгляд апеляційним господарським судом справи за наявними у справі і додатково поданими доказами справу. Разом з тим, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхіднихдля належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено, що між сторонами виникли відносини поставки, оскільки за умовами Договору передача товару не співпадає у часі з моментом його оплати.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржниквважаєтьсятаким, що прострочив,якщовін не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі визначили строк виконання покупцем зобовязання повної оплати то-вару60 календарних днів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що матеріалами справи стверджується обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення 188580 грн. 81 коп. основного боргу, якапідлягає задоволенню.

Під час вирішення спору, суд першої інстанції відхилив доводи Відповідача про те, що поставка товару протягом спірного періоду була позадоговірною через відсутність у видаткових накладних посиланнь на Договір поставки від 04.01.2011р. №31011. Суд, зокрема, зауважив, що на момент поставки інших договорів між сторонами не існувало; асортимент товару відпущеного Відповідачу співпадає з зазначеним у Договорі поставки; товар відпускався під час дії Договору поставки, а в частині банківських виписок Відповідачем вказано призначення платежу «за товар згідно договору».

Спростовуючи у відзиві від 17.01.2012р. доводи апеляційної скарги, які побудовані на запереченні здійснення поставок на виконання Договору,Позивач надав завірені копії податкових накладних, які виписувались разом з видатковими накладними і долучені апеляційним судом до матеріалів справи.(арк.справи 128-129, 132-141).

У судовому засіданні апеляційної інстанції, представник Позивача просив дослідити як додаткові докази оригінали зазначених податкових накладних, потреби подавати які у суді першої інстанції не виникало, проте, на даний час така потреба є, оскільки лише на відсутності покликань на Договір у накладних Скаржник ґрунтує апеляційну скаргу.

Оглянувши в судовому засіданні 31.01.2012р. оригінали зазначених податкових накладних, колегія суддів встановила, що кожна з них містить посилання на Договір поставки від 04.01.2011 року №31011 і відтворює зміст відповідної видаткової накладної.(арк.справи 72-94).

З огляду на зазначені обставини в сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що іншого договору сторони не укладали, поставка товару Відповідачу протягом січня-липня 2011р. за видатковими накладними (арк.справи 72-94) на загальну суму 311730 грн. 81 коп. здійснювалась на виконання саме Договору поставки №31011 від 04.01.2011р.(арк. справи 11-14).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

З поданого Позивачем розрахунку вбачається, що пеню нараховано відповідно до вимог ст.230 та п.6 ст.232 ГК в межах шестимісячного строку по кожному несплаченому платежу за спірний період 21.04.2011р. 21.10.2011р. Сума нарахованої пені 14120 грн. 84 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі.(арк.справи 30-35).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, зокрема, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що також до стягнення з Відповідача належить 308 грн. 13 коп. втрат від інфляції за період квітень-червень і вересень 2011р. та2733 грн. 05 коп. -3% річних за користування коштами протягом 22.03.2011р. 21.10.2011р.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арт-Десятка»на рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2011р. у справі №5004/2325/11 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/2325/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.

1971/12